Сюрприз для Макрона. Навіщо у Франції вбили чергового недруга Кадирова
Французькі газети у вівторок, 4 лютого, зарясніли заголовками про вбивство чеченського опозиційного блогера Імрана Алієва (псевдонім Мансур Старий), тіло якого з ножовими пораненнями знайшли у готелі Le Coq Hardi (Лілль). За даними AFP, вбивство сталося ще 30 січня. Історія давнього вбивства і жорсткого критика Рамзана Кадирова незвичайна, як з'ясували місцеві ЗМІ, розповіли адвокат Алієва та інші блогери. Зокрема, адвокат повідомив, що з блогером на зв'язок вийшов один із його передплатників і зміг увійти в довіру, умовивши допомогти з лікуванням у Європі, тому як страждав від раку шлунка. З приїздом також підсобили земляки з діаспори. Колега Алієва Тумсо Абдурахманов розповів "Кавказького вузла", що вбивця - житель Гудермесского району Чечні, повернувшись додому, вже 2 лютого. 18 січня він з Москви через Іспанії прилетів до Берліна. Пробув там в готелі два дні, а потім вирушив поїздом до Бельгії, де Імран Алієв отримав статус біженця. У Алієва ймовірний кілер прожив тиждень, після чого вони навіщось вирушили в Лілль. Там-то блогера приспали, ймовірно, снодійним і вбили кількома ударами ножа.
Причому жертв серед блогерів - критиків Кадирова могло бути навіть більше. Газета La Voix du Nord з посиланням на свої джерела пише, що метою було не тільки Алієв, але й інший блогер - Мінкаїл Мелизаев, який проживає в Берліні. З ним теж вийшли на зв'язок з пропозицією зустрітися. За словами глави чеченського спільноти "Барт Маршо" Джембулата Сулейманова, зустрітися Алієв, Мализаев і передбачуваний вбивця повинні були в Парижі, але Мализаев насторожився, і зустріч у столиці Франції не відбулася. Замість цього Алієв і кілер, на подив блогера, вирушили в Лілль.
Якби Мализаев був настільки ж довірливий і чуйний як Алієв, то спецслужбам Німеччини, розслідують вбивство етнічного чеченця з Грузії Зелімхана Хангошвили, додалося б головного болю, як і офіційного Берліну, якому, незважаючи на міцне співпрацю з Москвою у сфері енергопостачань, довелося висловити своє "фе" Кремлю. Вчинить так само Париж, невідомо. Поки президент Емманюель Макрон зберігає мовчання.
Смертовбивства - не перешкода
Примітно те, що на тлі новин з Лілля з'явилося інтерв'ю посла Франції в Києві Етьєна де Понсена "Громадському", в якому він спробував донести позицію Макрона щодо відновлення діалогу з Росією, виходячи, мабуть, з того, що з переформатуванням влади в Україні "виросли" вуха, в які можна це сказати. Дипломат підкреслював, що ізоляція Росії Європою у відповідь на агресію проти України не була хорошою тактикою і стратегією, оскільки без контакту з Москвою дозвіл конфлікту стояло на місці. Там ж ситуація і нині, але де Понсен запевняє, що саміт "нормандської четвірки" в Парижі - це прогрес.
Правда, на практиці виконання досягнутих домовленостей не спостерігається: бойовики стріляють, українські захисники гинуть і після "розведення сил". Цей факт у Парижі вирішили опустити. Мовчать і на Банковій, ніяк не реагуючи на прокремлівські рухи Макрона і французького дипкорпусу. Мабуть, тому присоромити французького посла взявся попередній президент - Петро Порошенко. Під час зустрічі з дипломатом 4 лютого в офісі "Євросолідарності", він прямим текстом заявив, що business as usual неможливий, бо Москва свою поведінку не змінює. Взагалі цей епізод, так і інші, коли Порошенко відвідував то Брюссель, то Страсбург, вказують на існування своєрідного неформального президентського дуалізму: президент минулий латає діри у зовнішній політиці нинішнього президента, чиї соратники в Кабміні і Раді живуть за принципом "ні дня без скандалу". Замість того, щоб проводити м'яку дипломатичну дресуру окремих європейських партнерів, які зволожнілими очима поглядають на Володимира Путіна.
Причому вже розхльобують заварену ними кашу з сокири дружби з Росією. Але сокира залишається сокирою. Немає нічого дивного, що в результаті Макрон про нього порізався в Ліллі. І продовжує мовчати. Змінив за майже три роки гнів на милість до Кремля, лідер П'ятої Республіки нині є де-факто головним адвокатом Росії в Європі. У подяку і щоб не було жодних конкурентів у Макрона, мабуть, в Москві і вирішили "злити" Марін Ле Пен позовом про стягнення боргу за кредитом на 9 млн євро, який вона отримала в 2004 р.
L'europe est à nous
Діалог з Кремлем Макрону необхідний для реалізації своїх амбіцій всередині Євросоюзу, коли канцлер ФРН Ангела Меркель все більше йде в тінь, зайнята передачею влади, останніми настановами з німецьким і європейським проектів. Тепер уже молодий французький президент вирішив підім'яти під себе Євросоюз, перетворивши його в закритий клуб обраних - і для окремих країн Європи, які стали членами ЄС відносно недавно; і для Балканських країн, чиєю євроатлантичної інтеграції противиться Кремль; і для країн - учасниць Східного партнерства (України, Грузії, Молдови, Білорусі, Вірменії, Азербайджану).
Першої мети Макрон, підхопивши естафету у Берліна, домагається допомогою проекту "двошвидкісна Європа", в рамках якого планується розділити ЄС на "просунутих" і "аутсайдерів". Друга: блокування Францією переговорів про вступ у блок Скоп'є і Тирани. Поряд з цим Єврокомісія в догоду Парижу підготувала нові правила розширення ЄС, які ускладнять євроінтеграцію для Албанії, Боснії і Герцеговини, Косово і Північної Македонії.
Третій пункт - Східне партнерство. Як писала "ДС", Париж ініціював внесення змін в програму, авторами якої в 2009 р. виступили Польща і Швеція, з метою вилучити з неї механізм інтеграції в ЄС. З цим згодні в Німеччині: уповноважений МЗС ФРН по СП Ханс-Юрген Хаймзет в польському Ряшеві заявив, що програма є "нейтральним механізмом", а не перспективою членства в блоці. Як не дивно, того ж думки дотримується і віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Дмитро Кулеба. Хоча в самій програмі прописаний пункт "інтеграція у соціально-економічний і політичний простір Європи". При цьому Варшава таку оцінку ВП оскаржила. У тому ж Ряшеві віце-маршалок Сейму Польщі Малгожата Госевска підкреслила, що програма як нейтральний механізм "є непривабливою для східних партнерів".
А давайте спиляємо сук, на якому сидимо!
Головне, що ВП привабливим в такому ракурсі знаходять в Берліні і Парижі. Тільки от поки Макрон всіма силами прагне стати лідером для всієї Європи або хоча б її частини, ігноруючи той факт, що він-то і на батьківщині таким не став, Кремль і його посланці/кати почувається комфортніше в Ліллі, Берліні, Брюсселі або Давосі. "Панове, ви продовжуйте вимагати діалогу та примирення з нами, незважаючи на низку вбивств і замахів, пов'язаних з інтересами російських еліт, від Болгарії до Великобританії, а ми поки вб'ємо ще пару-трійку неугодних на вашій території".
Мета Москви залишається незмінною - дестабілізувати Євросоюз, зробити його ручним і поступливим і, звичайно ж, паралельно викачати з європейців гроші. Які, зокрема, потрібні, щоб підкуповувати наділених владою європейців, фінансувати проксі-сили на Донбасі, Близькому Сході, у Венесуелі і Африці і т. п. Якщо Париж і Берлін збережуть рух у даному напрямку, то всі амбітні плани Макрона і Меркель на нову Європу залишаться на папері. Реалізовано ж буде лише те, що влаштує Москву.
