Рука Москви в білоруських виборах. Газпромівський банкір кидає виклик Олександру Лукашенку

8 травня парламент Білорусі призначив дату чергових виборів президента країни: вони пройдуть 9 серпня. Перед початком чергової виборчої кампанії, як водиться, ЗМІ публікували безліч експертних прогнозів, і всі вони більш-менш сходилися в одному: на тлі гострого "інтеграційного" конфлікту з Кремлем Олександр Лукашенко не допустить до виборів скільки-небудь сильного проросійського кандидата.

Однак абсолютно несподівано сильний проросійський кандидат все ж з'явився. Що називається, звідки не чекали - з банківського бізнесу. Прямо напередодні подачі заяви в ЦВК Білорусі Віктор Бабарико звільнився з посади голови правління Белгазпромбанку. Ще вчора ніхто і припустити не міг, що цей чоловік, досить відомий в Білорусі, взагалі піде в політику, - а сьогодні опитування показують, що він - самий серйозний суперник Олександра Лукашенка.

Феномен Бабарико

Всі останні роки (років п'ять-сім так точно) Віктор Бабарико дійсно виділявся своєю публічністю серед інших банкірів. Він заробив собі позитивний імідж в суспільстві (нехай і в дуже малої його частини). Спочатку очолюваний ним Белгазпромбанк вкладався в сучасну білоруську культуру, виступаючи в ролі щедрого мецената, потім сам Бабарико став все частіше з'являтися в ЗМІ з різкою (часом за межею допустимого) критикою білоруського уряду і особисто Лукашенка.

Всіх це дивувало, але було зрозуміло: бізнесмен, призначений на посаду в Білорусі "Газпромом", "не по зубах" білоруським властям. Простіше кажучи, псувати відносини з "Газпромом" та Ощадбанком одночасно Лукашенко не ризикне. Тому публічні висловлювання Бабарико білоруська влада демонстративно не помічала.

Але тепер він виступає не як банкір, а як політик. В його ініціативній групі, зареєстрованій 20 травня, 8,905 осіб, і це найбільша чисельність серед всіх претендентів на роль кандидатів у президенти, крім Лукашенка (11 тис.).

Бабарико звільнився зі своєї роботи одночасно з початком президентської кампанії. У Білорусі він добре відомий серед журналістів, бізнесменів і інтелігенції не тільки як успішний банкір, але і як жорсткий і гострий на язик критик Лукашенка.

При цьому Віктор Бабарико хоча і називає себе "пробілоруським кандидатом", всіма спостерігачами сприймається як кандидат суто проросійський. Дуже багато шуму наробив його вислів: "Які б не були рішення щодо поглибленої інтеграції [з Росією], Білорусь як самостійна країна все одно програє - або у політичній сфері, або в економічній... А люди виграють однозначно. Мені здається, ставши частиною Росії, більшість з них скаже радісно "нарешті!"

Саме це інтерв'ю, опубліковане в лютому, зараз для багатьох є приводом для активної критики і неприйняття Віктора Бабарико. Але це тільки якщо говорити про прихильників білоруської незалежності. А в суспільстві (серед пересічних білорусів) дуже сильні проросійські погляди. І тут Бабарико, безумовно, виграє: проросійський, асоціюється з сильним і багатим "Газпромом", бачить перспективи Білорусі тільки в союзі з РФ, не "колгоспник", як Лукашенко, розумний, інтелігентний, не живе на західні гранти як вся традиційна опозиція. Проблема тільки в тому, що ці самі пересічні білоруси про Бабарико знають трохи більше, ніж нічого.

Віктор Бабарико за останні пару років став дуже популярний і в бізнес-середовищі, і серед інтелігенції, і у журналістів, айтішників, просто людей, які цікавляться політикою. Але тільки там. Інші шари суспільства поняття не мають, хто це, вони не мають поняття і про інших суперників Лукашенка - крім блогера Тихановського. Побачивши прізвище Бабарико в бюлетені, простий виборець в глибинці, ймовірно, скаже: "Знову вони там в цьому своєму Мінську з розуму посходили" і проголосує за Лукашенка, тому що у нього немає відповіді на питання, чим будь-хто з людей у списку краще Лукашенка. А скоріше він просто не прийде на вибори, бо не розуміє, навіщо йому це потрібно.

Якщо переглянути і прочитати всі інтерв'ю, які кандидат дав за останні два тижні, то створюється враження, ніби Віктор Бабарико очолює класичну гашеківську "Партію поміркованого прогресу в рамках існуючого закону". Він виступає за ринок і реформування держвласності, за лібералізацію політичної системи при президентській республіці (обмеження термінів президентства), за збільшення свободи для преси, союзні відносини з усіма країнами, якщо це вигідно, не відповідає на запитання "Чий Крим", не може відповісти на питання про своє ставлення до білоруської мови і культури.

"Я, здається, розумію, чому Бабарико знайшов такий відгук у "партії інтернету". Відповівши на запит - дайте нам кого-небудь, хто ні в чому не схожий на Лукашенка. Неспортивний, не з народу, не психопат, не нарцис, не балабол, не хамло, не в кожній бочці затичка і без "ідейок". Спокійний, виважений, обережний. Напевно, міг би бути президентом. Десь в інший час і в іншому місці", - говорить білоруський журналіст Дмитро Галко.

Кандидат-громовідвід?

"Коли Лукашенко прийшов до влади, і багато років потім, розклад був такий: він сам - найбільш проросійський політик, всі його опоненти - антиросійські. Але сьогодні ситуація діаметрально протилежна: Лукашенко - головний захисник білоруського суверенітету, тому що інакше він втратить будь-яку владу, - пояснила "ДС" білоруський соціолог Валентина Жолнерович. - А ось у суспільстві сильні проросійські настрої. Люди стрімко втрачають колишній рівень життя плюс масові смерті від коронавіруса, а в телевізорі Лукашенко запевняє, що вірус - це "психоз". У цій ситуації пересічний виборець не бачить цінності суверенітету країни, він бачить цінність у кандидата, який приведе країну в Росію і тим самим забезпечить підвищення зарплат".

На її думку, раніше будь-яким політикам складно було перебити горезвісну харизму Лукашенка, з якою в звичайний час змагатися дуже складно. Але зараз час інший. Людям не до харизми. Людина, що володіє явними якостями кризис-менеджера, "фахівця по вирішенню проблем", упевнена в собі, рішуча, здатна не тільки розкрити головні проблеми, але і довести, що у неї є рішення, здатна відібрати голоси у Лукашенка. Питання - чи дозволять цій людині це зробити.

"Я важко уявляю ситуацію, коли Бабарико дозволять на рівних змагатися з Лукашенком, хоча б пропустять у другий тур (його ніколи не буває). Тому що якщо він набере хоча б 15% голосів - моментально стане альтернативним центром сили, центром тяжіння для незадоволених Лукашенком чиновників. Такого начальник Білорусі не допускає ніколи: він політик №1, а політиків №2, 3 і далі просто немає, тому нумерація починається десь з №1000, - сказав "ДС" білоруський політолог Віктор Лебедченко. - Інша справа, що і занадто відверто "топити" Бабарико не стануть, тому що він чітко асоціюється з Москвою. І неважливо, чи реально його "Газпром" фінансує або це казки, але він вже став певним маркером для Кремля. Так що завдання оточення Лукашенка - максимально коректно "відпрацювати" взаємини з Бабарико в цю кампанію, показати, що проросійського кандидата ніхто не ображав, просто люди за нього не стали голосувати".

Поки що, судячи з ситуації в Білорусі, реально проблем зі збором 100 тис. підписів, потрібних для реєстрації кандидатом, не буде у трьох осіб. Це сам Лукашенко (за нього вже змушують збирати голоси бюджетників), Віктор Бабарико (велика і добре мотивована ініціативна група) і Валерій Цепкало, в минулому - кар'єрний дипломат і творець Парку високих технологій.

Можливо, Москва не захоче зараз публічно підтримувати Віктора Бабарико, щоб, що називається, "не наврочити". Головний редактор "Еха Москви" Олексій Венедиктов вважає, що у керівництва Росії буде привід для свята, якщо Лукашенко програє вибори. В ефірі програми "Будемо спостерігати" він відповів на запитання слухача: "Чи прийме Росія поразку Лукашенка?" "Зі щастям", - відповів він і додав: "З салютом і парадом. Ось, до речі, привід для параду".