Зароби сам. Навіщо скасовують групи інвалідності
Голова комітету Верховної Ради з питань соцполітики та захисту прав ветеранів, нардеп від фракції "Слуга народу" Галина Третьякова заявила, що Україна має намір відмовитися від існуючої ще з часів Радянського Союзу системи градації інвалідності, а замість неї перейти до діючого в Євросоюзі Міжнародного класифікатора функціональності (МКФ).
Голова комітету ВРУ переконана, що ці нововведення в комплексі з переглядом норм за працевлаштування будуть сприяти збільшенню частки людей з інвалідністю на ринку праці. Але чи це так?
Спадщина Союзу
Сьогодні Україна керується прийнятими ще в 1991 р. нормами закону про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю. У цьому документі розроблена система, за якої людей з інвалідністю поділяють на групи, - від цього залежить, зокрема, розмір соціальних виплат. Під групою інвалідності мається на увазі ступінь постійної або тривалої втрати працездатності визначає медико-соціальна експертна комісія (МСЕК).
В Україні існує три групи інвалідності - I, II, III.
Першу присвоюють людям, які не здатні до самообслуговування або не контролюють свою поведінку. Вони, в свою чергу, поділені на підгрупи. Підгрупа А - люди, які не здатні за собою доглядати (наприклад, лежачі хворі). Підгрупа Б - люди, які частково здатні здійснювати догляд за собою.
До другої групи зараховують осіб, здатних до самообслуговування і контролю поведінки за допомогою спеціальних засобів або сторонніх осіб.
Третя група присвоюється людям, які здатність до самообслуговування або контроль над поведінкою втратили частково.
Групу (крім першої) не дають безстроково - її слід регулярно підтверджувати перед тією ж експертною комісією. Якщо людина втратила, наприклад, руку, то він зобов'язаний через певний час довести, що руки у нього дійсно немає. З-за постійних підтверджень і величезного переліку документів, необхідних для підтвердження діагнозу, систему Мсеків називають корумпованою і морально застарілою. Адже нерідкі випадки, коли за присвоєння групи (а значить, за отримання соцвиплат) дають хабарі.
Що таке МКФ і в чому її переваги
Міжнародна класифікація функціонування, інвалідності і здоров'я (МКФ) - це результат семирічної роботи Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ). МКФ допомагає лікарям, психологам та педагогам розвивати системи реабілітації, а державі - ефективно планувати соціальний захист та компенсації.
За словами юриста Національної Асамблеї інвалідів України Олега Полозюка, МКФ ґрунтується на двох підходах до вирішення питань людей з інвалідністю. Перший - медична модель, за якою пацієнта спершу треба вилікувати, а потім реабілітувати. Оскільки це не завжди вдається, ВООЗ розробила соціально-правову модель, згідно з якою проблеми зі здоров'ям, які виникли у людини, не є тільки його особистими. "Завдяки міжнародній класифікації людина розглядається як соціальна одиниця, а завдання суспільства - не тільки стабілізувати і вилікувати його. Кінцева мета - зробити людину активним членом суспільства, дати можливість йому вчитися, працювати, займатися спортом, створювати сім'ю, народжувати дітей. Як це працює на практиці? Наприклад, дві людини мають подібні захворювання. Один з них є городянином, у нього є сім'я і віддалена робота. А другий живе в селі і не має стабільного заробітку. У цьому випадку, згідно з показниками МКФ, сільський житель буде отримувати виплат більше, тому що його відсоток життєдіяльності та інтеграції в суспільстві нижче", - зазначає Полозюк.
Багато шуму з нічого, або до чого нам готується
Виконавчий директор Національної Асамблеї інвалідів України Наталія Скрипка каже, що ініціатива впровадити міжнародний класифікатор функціональності в Україні належала Марині Порошенко. Очолюваний нею фонд переклав текст МКФ на українську мову і передав у вітчизняний Моз. Той, у свою чергу, направив переклад в представництво ВООЗ в Україні. Однак там документ не завізували з-за того, що він був неправильно перекладений. "МКФ - це дуже важливий і складний документ, виписаний на 250 сторінках, там багато специфічних термінів. Наскільки мені відомо, на сьогоднішній день більш коректного перекладу немає. Як і немає згоди ВООЗ використовувати цей документ в Україні", - зазначає Скрипка.
Тому наміри "слуг народу" скасувати групи інвалідності викликають у профільних організацій безліч питань. "Ми побоюємося, що стару систему зламають, а адекватна нова побудована так і не буде. Адже першу чергу від таких "реформ" постраждають люди з інвалідністю", - говорить Наталія Скрипка. Вже зараз навколо цієї теми багато шуму і багато домислів, породжених страхами людей - ніхто не розуміє, як цей документ вплине на соціальні виплати, пов'язані з інвалідністю, так і на життя суспільства в цілому.
Що думають у ВООЗ
У представительтсве Всесвітньої організації охорони здоров'я в Україні кажуть, що організація готова сприяти в отриманні країною ліцензії на використання класифікатора МКФ, однак українська сторона повинна виконати всі необхідні формальності. "Коли ВООЗ видає дозвіл на переклад і використання будь-якого зі своїх класифікаторів, вона супроводжує документ керівництвом для перекладачів translators package, де детально прописані всі вимоги. Коректний переклад - одна з передумов для отримання ліцензії на використання інструменту. Швидше за все, документ треба буде додатково допрацьовувати і узгоджувати з вимогами ВООЗ. Робиться це для того, щоб рекомендації організації не спотворювалися. Скільки це займе часу - поки невідомо. Зараз йдуть обговорення з представниками Мінсоцполітики і МОЗ про те, як саме МКФ буде використовуватися в Україні", - розповіли "ДС".
Навіщо Минсоцу МКФ
Українське законодавство передбачає цілий перелік гарантій для людини з інвалідністю при прийомі на роботу - це, наприклад, відпустка у зручний час, створення пільгових умов праці, неповний робочий день. Роботодавці від таких співробітників часто не в захваті, тому людям з інвалідністю знайти роботу в Україні досить складно. Частково цю проблему вирішили за допомогою введення квот - 4% робочих місць в комерційному секторі має надаватися людям з інвалідністю.
У коментарі "ДС" Галина Третьякова зазначила, що введення МКФ продиктовано бажанням дати людям з інвалідністю більше можливостей заробляти. "Ми повинні надати людям з інвалідністю можливість працювати і самостійно забезпечувати себе. На даний момент Державна служба з питань праці стежить за тим, щоб 4% робочих місць у приватному секторі надавалися людям з інвалідністю. Крім того, найближчим часом ми плануємо додати квотування і на держслужбі", - зазначила голова комітету ВР з питань соцполітики. Згоден з таким підходом і Олег Полозюк, який вважає, що люди з інвалідністю не баласт суспільства, а його резерв: "Якщо суспільство витратило кошти і підготувало фахівця високої кваліфікації, то нерозумно і марнотратно не використовувати його знання, більше того, відмовляти йому в можливості працювати і заробляти на себе і свої потреби".
Втім, Третьякова не приховує, що є у цієї ініціативи й інша мета: "Грошей і податків у нас не так багато і нам треба навести порядок у соціальній політиці держави".
В Національній Асамблеї людей з інвалідністю України говорять, що впровадження МКФ може дати зворотний ефект. "Якщо слідувати нормам, прописаним у МКФ, то відсоток людей, які претендують на виплати від держави, може зрости в кілька разів", - каже Скрипка.
Згідно з оцінками експертів ВООЗ зараз у світі в одного з десяти людина є одне або кілька функціональних порушень, які стають причиною інвалідності. 35% осіб у віці 60 років мають стійкі функціональні порушення, що перешкоджають здійсненню звичайних соціальних функцій. У віці 70 років цей показник зростає до 50%, а в 80 років порушення мають 100% населення. "Це означає, що починаючи від якогось певного відсотка обмеження життєдіяльності держава повинна здійснювати соціальні виплати. Ми поки не знаємо, яким буде цей відсоток, але розуміємо, що досить велика кількість людей, що не мають сьогодні групи інвалідності, може підпадати під це визначення. Наприклад, практично всі, кому виповнилося 75 років. Враховуючи, що в країні людей пенсійного віку стає все більше і більше, то фактично Минсоц отримає зворотний ефект", - зазначає Скрипка.
Сьогодні в Україні статус людини з інвалідністю мають більше 2,8 млн осіб. Однак, за словами Олега Полозюка, ця цифра не відображає реальної картини: "За даними ВООЗ, 15% населення будь-якої країни світу - люди з інвалідністю. Наша офіційна статистика коливається на рівні 3 млн, але якщо врахувати, що нас близько 40 млн, то виходить, що ми ледве чи не сама здорова нація на планеті. Але ж це не так. За неофіційними даними, сьогодні кожен десятий громадянин України може претендувати на статус людини з інвалідністю".
У той же час експерти відзначають, що інвалідність - це поняття таке що еволюціонує. Приміром, в Україні діабет є підставою для присвоєння однієї з трьох груп інвалідності, тоді як в США це просто особливий спосіб життя - людині пояснюють, як справлятися з хворобою, забезпечують інсуліном і розробляють спеціальну дієту, після чого хворий живе повноцінним життям.
Важливу роль відіграє і створення комфортних умов для людей з інвалідністю. У Німеччині, наприклад, все пристосовано для зручності візочників, тому люди з інвалідністю, які пересуваються за допомогою інвалідного крісла, працюють на відкритому ринку праці і щодня їздять на роботу в офіс. "Нам таке уявити складно, адже наш громадський транспорт мало пристосований для пересування таких людей по місту. З 52 станцій київського метрополітену тільки 13 адаптовані під потреби людей, що пересуваються на візках. І якщо держава вирішить використовувати МКФ, то йому доведеться вирішувати проблеми з працевлаштуванням таких людей, і з інфраструктурою наших міст, яка абсолютно не пристосована для комфортного переміщення людей з інвалідністю. А це чималі гроші і величезний шматок роботи", - говорить Олег Полозов, який сам пересувається у візку.
Ласкаво просимо у реальність
Навіть якщо найближчим часом ВООЗ дозволить використовувати МКФ на території України, поки незрозуміло, як класифікатор буде працювати на практиці. За словами Наталії Скрипки, в ідеалі інституція, яка прийде на зміну МСЭКам і буде визначати рівень життєдіяльності людини, повинна бути мультидисциплінарною і незалежною. Зараз Мсеки передали з Моз у підпорядкування Мінсоцполітики. "У нашому розумінні це абсурд, адже "рука, що дає" абсолютно не зацікавлена в тому, щоб дати більше. Вона зацікавлена заощадити", - каже Скрипка.
Крім того, для впровадження МКФ доведеться вкласти багато коштів у навчання фахівців роботі з цим класифікатором. У західних країнах для цього знадобилося 8-10 років. Комі того, згідно з цим класифікатором повинні будуть працювати практично всі відомства в країні, що мають відношення до сфери надання послуг.
"Залишається сподіватися, що МКФ як прогресивний підхід, орієнтований на забезпечення якості життя кожної людини в різні періоди його життя, в руках наших чиновників не перетвориться на страшну зброю", - відзначають в Національній Асамблеї інвалідів України.
