Реєстрація в один клік. Чи зможуть українці прописатися, не встаючи з дивана
Міністр Кабінету Міністрів Дмитро Дубілет запропонував українцям замінити реєстрацію місця проживання, яка, по суті, є тією ж самою радянською пропискою, на декларативний принцип. За його словами, такий проект вже розробляється на основі досвіду Нідерландів, коли людині достатньо лише повідомити про те, що він проживає з цього або будь-якого іншого адресою. Але при цьому власник житла повинен за запитом офіційних органів підтвердити, чи є у нього такий мешканець чи ні. За задумом Дубілета нововведення має полегшити життя громадянам.
"Цей проект веде мій колега Михайло Федоров. Те, що мені розповідала його команда, дійсно, якщо не помиляюся, голландська практика, коли люди декларативно кажуть, що я за цією адресою живу, йде повідомлення до власника відповідної нерухомості, і він повинен підтвердити. Це все можна зробити дистанційно в кілька кліків, і я дуже сподіваюся, що найближчим часом це буде зроблено", - пояснив Дубілет.
Зазначимо, що пропозиція міністра Кабінету Міністрів, очевидно, є наступним кроком в рамках реалізації концепції "Держава в смартфоні". Першим таким кроком було впровадження мобільного додатку "Дія", за допомогою якого можна користуватися різними державними послугами онлайн. Правда, поки в "Дію" закачані тільки електронні зразки водійських прав і техпаспорта, і то інформація про ці документи не завжди повна, а соцмережі рясніють скаргами на некоректну роботу нового додатка.
Що є зараз
Радянський інститут прописки, який псував життя багатьом громадянам, офіційно скасовано в Україні з 4 квітня 2016 р. Саме тоді прописка стала реєстрацією. Займатися нею стала не Державна міграційна служба (паспортні столи), а Центри надання адміністративних послуг у великих містах і місцеві ради в селах і невеликих селищах. Офіційно від радянської прописки реєстрація відрізняється тим, що носить "повідомний характер, тобто людина просто повідомляє державі, де він живе, звернувшись в зазначені органи.
Прописка ж передбачала отримання дозволу від адміністративних органів, оскільки існували ліміти для приїжджих у великих містах, а також обмеження мінімальної житлової площі квартири на кожного прописаного. Зараз таких обмежень та лімітів немає. Але, по суті, реєстрація залишилася тією ж пропискою і без неї нікуди.
Для оформлення реєстрації заявнику треба подати в ЦНАП певний пакет документів, зокрема, заяву, паспорт або документ, що його замінює виписку з попереднього місця прописки, згода власника житла, де реєструється громадянин, або документи про право власності на житло (якщо реєструється у своїй квартирі), сплатити держмито. Для неповнолітніх буде потрібно свідоцтво про народження.
За законом реєстрацію можна отримати за будь-якою адресою, але тільки в одному-єдиному місці. Реально ж проживати людина може де завгодно. Підтвердженням про реєстрацію служить відповідний штамп у паспорті-книжечці або ж довідка, отримана в місцевих органах влади або Центрі надання адміністративних послуг.
Навіщо потрібна реєстрація
Без неї неможливо оформлення документів, послуг, соціальних пільг або державних гарантій. Зокрема, реєстрація необхідна для оформлення паспорта, ідентифікаційного номера, виплати допомог, оформлення дитини в дитячі навчальні заклади, реєстрації підприємництва, голосування на виборах і референдумах, оформлення водійського посвідчення, страховки, а також кредитів у банках.
Наприклад, для отримання допомоги на дитину, яка виплачується державою породіллям, потрібно оформити соціальну картку Ощадбанку, що неможливо без прописки, так і без реєстрації. Реєстрація знадобиться і для відновлення втрачених документів, наприклад, паспорта або водійських прав.
Підводні камені
Однак починання Дубілета, якщо воно буде реалізовано, може створити більше проблем, ніж полегшити життя громадян.
По-перше, потрібно придумати, чим замінити штамп в паспорті або довідку та інші документи, які необхідні для підтвердження або оформлення реєстрації. Перше, що приходить в голову, - це електронний цифровий підпис, який використовується підприємцями для дистанційної подачі податкових декларацій. Однак для отримання такого підпису потрібен електронний ключ, який можна отримати у відділенні фіскальної служби або ж згенерувати в електронному банкінгу, наприклад, в системі Приват24.
Але для візиту в податкову вам все одно знадобляться документи, а значить, паспорт та ІПН; а для того, щоб здійснювати операції в системі електронного банкінгу, необхідно стати клієнтом банку, для чого знову-таки потрібен паспорт (з реєстрацією) та ІПН. І нарешті, для ефективної роботи з електронними підписами необхідний швидкий інтернет, а у нас далеко не всі населені пункти можуть похвалитися якісним доступом в мережу.
По-друге, якщо ви знімаєте квартиру і потрібна "декларативна" реєстрація, то власник нерухомості може і не підтвердити факт того, що ви у нього проживаєте. Причина дуже проста - орендна плата, яку ви віддаєте власнику житла, є його додатковим пасивним доходом, який повинен обкладатися податком. Орендодавець та орендар за законом повинні укласти договір оренди. Причому для цього власнику квартири не треба бути зареєстрованим як підприємець. Орендодавець може укладати договір оренди від свого імені як фізособа, навіть якщо у нього вже є зареєстрований ФОП, він може вибирати, в якому статусі здавати своє житло: як підприємець або як фізособа, - різниця у податкових ставках.
"Питання в тому, скільки податків він готовий платити: як фізична особа його дохід оподатковується за ставкою 18+1,5% від суми в договорі, як ФОП на третьої групи платників єдиного податку - 5% від отриманого доходу (3%, якщо він зареєстрований платником ПДВ), але треба подбати, щоб у ФОП були зареєстровані необхідні кведи (класифікатори видів економічної діяльності). Якщо ні - оподаткування доходів від здачі в оренду нерухомості буде за ставками для фізичних осіб. ФОП сплачує податки щокварталу на відміну від фізичної особи", - пояснив "ДС" старший юрист юридичної фірми "Анте" Катерина Іщенко.
Таким чином, підприємцю, з одного боку, вигідніше платити податки - 5% менше, ніж 18+1,5%, але фізособі легше приховувати доходи від оподаткування, тому що тоді може просто брати кеш і нічого не декларувати. По суті, ефективного механізму контролю не існує. Іншими словами, офіційна здача в найм житла зобов'яже власників квартир до додаткових витрат, які, безумовно, ляжуть на плечі квартиронаймача. Але давайте подумаємо, чи багато власників нерухомості здають її в оренду легально? І скільки з них захочуть добровільно повідомити державі про те, що хтось живе у них в квартирі, не побоюючись викликати при цьому зайвих питань? У разі якщо Верховна Рада змінить Податковий кодекс, звільнивши орендодавців від сплати податків, можливо, ситуація зміниться, але такі послаблення швидше очевидного-неймовірного.
Другий важливий момент - міфи про те, що реєстрація дає квартиронаймачеві право претендувати на власність або частку в квартирі. Багато власників житла просто бояться реєструвати квартиронаймачів у силу цього омани, незважаючи на те, що Мін'юст неодноразово давав офіційні роз'яснення цього питання.
Реєстрація місця проживання не дає ніякого права на отримання у власність квартири або її частини. Зареєструвати чи зняти з реєстрації особи, якщо мова йде про приватній квартирі, може тільки власник за згодою мешканця або через суд. Єдиним винятком є реєстрація неповнолітніх дітей - там вписати дитини може один з батьків, без згоди власника за місцем своєї реєстрації та виписати нащадка з житла до 18 років можна тільки при вирішенні опікунської ради. При цьому дитині треба підібрати рівноцінне житло за займаної ним площі за місцем реєстрації. Площа повинна бути не менше тієї, на якій проживала дитина.
Отже, ідея спростити процедуру реєстрації житла до мінімуму або взагалі відмовитися від неї є здоровою, проте її реалізація вимагатиме ліквідації великої кількості гострих кутів як на технічному, так і на законодавчому рівні.
