Хроніка паніки та істерики. Чи потрібно боятися пожеж у Чорнобильській зоні
Станом на 7 квітня 2020 р. площа пожежі в Чорнобильській зоні відчуження збільшилася до 35 га. Ліс в зоні горить з 4 квітня - один молодий чоловік, вже затриманий поліцейським, заради забави в трьох місцях підпалив сміття і траву. Після чого вогонь вітром перекинуло далі, і він вже не зміг впоратися і загасити вогнище. Зазвичай масштабні пожежі в Чорнобильській зоні викликали масову паніку. Однак у цьому році на тлі тривожності з-за коронавіруса про них говорять нечасто. Але "ДС" вирішила згадати про один з найбільших пожеж в зоні за останні роки, а заодно нагадати, чи варто боятися цього вогню.
Текст опубліковано 6 червня 2018-го.
"Закривайте вікна! Не випускайте дітей на вулицю! Пийте червоне вино — воно допоможе від радіації!" - такими порадами з вечора 5 червня були заповнені соцмережі. Привід страшний - в Чорнобилі горить Рудий ліс, той самий, який самі листя нашпигований смертоносною радіацією. Про небезпеку пожежі офіційні служби, звісно, мовчать, але ми-то знаємо, що ось-ось - і темрява вкриє Київ. "Фейсбук"-експерти, які за кілька годин до цього завзято обговорювали курс долара, президентські перспективи Олега Винника та успіхи Моз в лікуванні раку, моментально перетворилися на фахівців з радіації.
З одного боку, історія про те, як щорічний пожежа в зоні викликав паніку в соцмережах, - свідчення тотальної недовіри до влади та офіційними повідомленнями як таким. Недовіра це родом з того самого 1986-го, коли про аварії на ЧАЕС кілька днів просто мовчали. З тих пір все, що відбувається в зоні відчуження, вкрите жахом і страхом. І це незважаючи на те, що вчені кажуть: жодних причин для паніки давно немає. Ті ж пожежі в зоні відбуваються із завидною регулярністю, як і в будь-якому іншому місці, де є трава та дерева. Останній найбільший стався в 2015-му, і нічого страшного не сталося. Але тоді звичайний лісовий пожежа в зоні відчуження відразу обріс конспірологічними версіями про те, що це все підступи Кремля. В цьому році без конспірології теж не обійшлося - на місці пожежі нібито були знайдені факели, а це значить, що ліс хтось міг підпалити спеціально, щоб отруїти побільше українців.
З іншого боку, паніка навколо пожежі в зоні - ілюстрація банального незнання наших співгромадян, які в більшості своїй не мають поняття, що таке радіація. А то, чого людина не розуміє, він схильний боятися. У підсумку стрункий хор експертів-всезнайок з пляшками червоного вина напереваги заглушає голоси учених, які одностайні: ніякої небезпеки для людей пожежі в зоні відчуження не представляють.
Так що ж сталося? Пожежа в зоні відчуження почався 5 червня близько 10 ранку в 300-500 м від сховища відпрацьованого ядерного палива-2. Станом на 15:00 пожежа охопила лісові насадження на площі близько 15 га До вечора пожежу загасити не вдалося, тому в центрі прогнозування наслідків радіаційних аварій Укргідрометцентру зробили прогноз щодо можливого переміщення атмосферних мас з продуктами горіння на той випадок, якщо пожежа триватиме як мінімум до 10 ранку середи, 6 червня. Виявилося, що зміни фону настільки незначні, що їх не можуть зафіксувати дозиметри та радіометри. А тимчасове підвищення активності "чорнобильських радіонуклідів" буде фіксуватися лише на відстані до 20 км від епіцентру загоряння. Тобто, не то що до Києва, за межі зони відчуження ці повітряні маси просто не потраплять.
Як розповів "ДС" професор Інституту радіоекології Університету Фукусіма (Японія) Марк Железняк, який 5 червня якраз був у зоні відчуження, всі пожежі тут відбуваються в тих місцях, де є люди, - кинули недопалок, машина по сухій траві проїхала. Але і всі аерозолі, які гіпотетично можуть бути небезпечні для людей, концентруються саме там - за всі роки спостереження за пожежами в зоні аерозолі не розліталися далі декількох кілометрів від джерела загоряння.
Як каже Залізняк, який, до речі, удостоєний Державної премії України з науки і техніки як раз з "чорнобильських питань", щороку в зоні пожежа і кожен рік - паніка. "Це неможливо зупинити, потрібно тільки давати населенню докладну інформацію про те, чи загрожує їм чимось ця пожежа", - зазначає вчений. І жартує, що завдяки таким панічним настроям у вчених додалося роботи - сьогодні в зоні реалізують спільний з Японією проект з контролю за переміщенням аерозолів, що виникають в ході пожеж. "Ми розуміємо, що за межами 10-кілометрової зони ніяких наслідків бути не може, тобто з наукової точки зору вивчати це питання не має сенсу. Але ми ведемо спостереження, закуповуємо нову апаратуру спеціально для того, щоб інформувати населення про те, куди і що полетіло", - розповідає Він.
Втім, зазначає вчений, навіть наукові дані безсилі перед страхом. "Я вчора був у зоні не з-за пожежі - випадково потрапив на нього. В зоні спустили водойма-охолоджувач, і ми вивчаємо, як це вплинуло на зміну потоку ґрунтових вод. Привезли бурильників, а вони боялися приступати до робіт, тому що їм розповідали, що всі, хто працював у зоні, померли. Але справа в тому, що я ліквідатор аварії на ЧАЕС 86-го. І рано чи пізно ми всі помремо", - каже Залізняк.