Як знімали фільм "Віддана": 150 суконь, їжа і еротика в кадрі

У прокат вийшла "Віддана" — екранізація роману "Фелікс Австрія" Софії Андрухович, є також повнометражним дебютом 28-річного режисера Христини Сиволап. Події костюмованої драми розгортаються наприкінці XIX ст. в австрійському Станіславі (нині — Івано-Франківськ). Головні героїні — дочка станіславського доктора, красуня Адель, її служниця Софія і чоловік Аделі — Петро. Непрості відносини між Адель і Софією ще більш ускладнюються, коли в їх будинку раптом з'являється хлопчик-акробат, який втік з пересувного иллюзионистского шоу. У головних ролях — Маріанна Янушевич (Софія), Олеся Романова (Адель), Роман Луцький (Петро) і Себастьян Цибульски (ілюзіоніст Торн); епізодичну роль також зіграв батько Софії, відомий письменник і поет Юрій Андрухович.

Після прем'єри Софія Андрухович, Христина Сиволап і продюсер Надія Зайончковська розповіли про роботу над фільмом.

"ДС" Софія, у вас як автора оригінального тексту були сумніви щодо доцільності усього проекту?

С. А. По-перше, хочу сказати, що я себе не вважаю тут головною людиною. Кожен учасник творчої групи по-своєму головний, і тому, мені здається, все вдалося. Звичайно, я дуже вагалася, коли Надя зробила мені пропозицію, тому що ми не були знайомі, і у мене склалося якесь враження про українське кіно. Я не уявляла собі, що може вийти хоч щось близьке до того, що я описала в романі. Але, поспілкувавшись з Надею, зрозуміла, що хочу ризикнути, тому що ми відразу знайшли точки дотику. Це спочатку інтуїтивне рішення, але зараз розумію, що воно було правильним для мене.

"ДС" Скільки минуло від ідеї екранізації до прем'єри?

Н.З. Я прочитала книгу літа 2016-го. Прийшла з ідеєю компанію Film.ua восени того ж року. Підписали опціон на екранізацію в грудні, тобто в цілому пішло три роки на цю роботу.

"ДС" Христина, що було найскладнішим, а що найпростішим при роботі з текстом Софії?

Г. С. Коли я отримала сценарій, то знала, що він написаний у співавторстві Софії і сценаристки Аліни Семеряковой. Але там ще залишалося дуже багато літератури. Це було як добре, так і погано, тому що його було дуже приємно читати як окрему класну літературу, несхожу на книгу, але там все ще вистачало описів та інших речей, які в сценарії необов'язкові. І тоді почалася моя робота: я прагнула все неконкретне перетворити на якісь конкретні дії. Такі, щоб представити їх на екрані. І, звичайно, зверталася до книги, перечитувала її багато разів. Те, що запозичалося, — інтер'єрні моменти. Ми з художником опрацьовували їх: "Ось, дивись, у Софії тут чітко написано, що в цій кімнаті є така і така штуки. Давай зробимо!" Тобто все, що ми могли втілити, ми втілювали. Найскладнішим, мабуть, було втілити гутаперчевого хлопчика. Тому що в книзі описано, як він згортається в просто неймовірні клубки, а у нас фізичний дитина з плоті і крові, якого ми не можемо закрутити так. І ми намагалися за допомогою декількох дублерів у різних сценах з різними вміннями як-то це уявити. Це точно було найважчим.

"ДС" Як ви відбирали акторів?

Г. С. Кастинг тривав чотири місяці. Самою складною задачею, що не дивно, були Адель і Стефа. Швидше всього визначилися з Петром — всього за півгодини. Надя мені сказала: "Слухай, ось є Роман Луцький, він так підходить для Петра". А він ще й з Івано-Франківська — що тут думати? Вирішили відразу.

А ось з головними героїнями вийшло довгий мандрівка. Іронія в тому, що ми шукали Адель в Польщі, а Стефу в Україні, але вийшло навпаки. Ми Не могли знайти Стефу в Україні. Були дівчата, які нам подобалися, але вони не підходили на роль Стефи. І одного разу наша кастинг-директор Алла Самойленко — це було вже під самий Новий рік — надсилає мені фотографію Маріанни: "Дивись, яка Стефа в Польщі!" Я відповіла: "Так, але це в Польщі". На цьому ми закінчили і розійшлися святкувати Новий рік. А потім все-таки зрозуміли, що так тому і бути. Адель ми вже шукали в Україні, і знайшли Олесю, яка мені відразу сподобалася. З іншими акторами і актрисами було простіше.

"ДС" У вас актори імпровізували на майданчику?

Г. С. Роман Луцький — єдиний, кому дозволялося вносити коментарі до тексту, але я йому дуже вдячна за це, за його галицький акцент. Він був провідником у ці наголоси і специфіку мови. А взагалі, це був довгий працю. Ми ще на підготовчому періоді зустрічалися з акторами, читали, репетирували, обговорювали, і коли все відбувається так, як повинно відбуватися, то, звичайно, імпровізація на майданчику не трапляється. Ми приходили на зйомку готовими. Але деталі виникали в процесі.

"ДС" На якому етапі було прийнято рішення орієнтуватися на міжнародний ринок?

Н.З. У Film.ua є стратегія, згідно з якою ми розрізняємо фільми виключно для української аудиторії, і проекти, як, наприклад, "Захар Беркут", за масштабами яких ясно, що буде експорт. І "Віддана" підпадає під другу категорію. До того ж книга Софії має успіх за кордоном, переведена на сім мов, зараз готується її англомовне видання. Тим більше врахуйте контекст Станіслава, який був на перехресті імперій і мов, був містом світу.

"ДС" Тоді чому в такому випадку фільм не став копродукцією?

Н.З. Я дуже багато працюю з Польщею, і, так, ми обговорювали з поляками потенціал копродукції. Але, знаєте, є у нас така внутрішня продюсерська жарт, що копродукція — це як свекруха у відпустці. Тобто допомога, яка тобі не дуже потрібна. Тому для того, щоб зробити фільм таким, яким ми його бачили, щоб він був зрозумілий нашому глядачеві, ми вирішили приймати основні рішення у себе.

Але всі ж знали, що треба створити таку міжнародну атмосферу. І тут нам дуже пощастило з Себастьяном — ми знайшли в його особі ідеального Торна. Він багато працював з консультантом-ілюзіоністом, сам робив фокуси. У нас не було установки, що ось, мовляв, нам потрібен виконавець з іншої країни. Ми просто шукали певні типажі, і якщо не могли знайти локально, то розширювали географію пошуків. Планка для акторів була висока, тому що ми знали, що робимо бестселер. Адже у читача в голові величезний бюджет, більше, ніж у будь-якого продюсера. І тому ми розуміли, що нам потрібно всіх цих персонажів, яких вже все відтворили в голові, втілити максимально ідентично, як Софія їх описала.

"ДС" Софія, ви консультували режисера під час зйомок?

С. А. Я зараз висловлюся з дещо іншої точки зору, але вона не негативна. Насправді, я все представляла зовсім інакше. Всі актори зовсім несхожі на моїх персонажів. Але з самого початку, коли ми з Надею домовилися і коли я відчула, що хочу ризикнути, то зрозуміла, що найбільш розумним буде дистанціюватися від цієї справи. Я бачу, що Надя по-справжньому захоплена, по-справжньому хоче зробити гарну річ, і це найважливіше. І я розуміла, що буде щось інше, ніж мій роман, і це добре. Інша версія, інша інтерпретація. Для мене набагато важливіше бачити інтерпретацію мого твору, ніж 100% відповідність моєї фантазії, яку я і так знаю.

"ДС" А ви батькові запропонували знятися у фільмі?

С. А. Ні, я зовсім з ним не говорила. Це була ідея Христини — просто в якийсь момент я про це дізналася.

"ДС" У фільмі еротичне напруга між героїнями більш виразне, ніж у романі. Це зроблено спеціально?

Г. С. По-моєму, у фільмі ми теж ставимо питання і не даємо відповіді. Це було свідомо — не давати конкретної сцени сексуального зв'язку. Це вже повинен домислювати або не домислювати глядач. Ми хотіли зберегти певну невизначеність відносин, але ви ж самі кажете, що в книзі ця амбівалентність присутній. А коли ти переносиш літери на екран, то оголені тіла стають видимими в кадрі. І тому, можливо, вони виглядають більш зухвало, але це точно так само, по-моєму, більше натяк.

Г. С. Я особисто не вважаю, це фільм тільки для жіночої аудиторії. Це скоріше позиціонування дистриб'ютора.

Н.З. Для самого широкого глядача. І особливо для жіночого.

Г. С. Я взагалі не ділила б це кіно гендерно на когось конкретно.

"ДС" А ви самі любите поїсти?

Г. С. Відверто скажу — їм дуже багато. Просто на зйомках все це кудись зникає.

"ДС" І на закінчення: окремий момент — робота з костюмами, воістину багатий вибір. Що з ними буде далі?

Н.З. Всього за ескізами Лесі Патоки виготовлено понад 150 костюмів та суконь різної складності. Ми покажемо їх на спеціальних виставках.