Зеленський 2.0. Топ-5 викликів, які змусять президента використовувати силову модель
Головною інтригою тижня стало позачергове засідання парламенту, скликане на вимогу Володимира Зеленського. Воно розпочнеться 4 березня о 16:00 і має розглянути, зокрема, питання "Про Кабінет Міністрів України".
За даними "ДС", Зеленський відмовився від варіанту повної зміни уряду. Олексій Гончарук збереже крісло прем'єра, але будуть замінені п'ять міністрів юстиції Денис Малюська, фінансів Оксана Маркарова, закордонних справ україни Вадим Пристайко, охорони здоров'я Зоряна Скалецька, соцполітики Юлія Соколовська (всі вони повинні будуть заявити Верховній Раді україни про свою відставку).
Оновлення уряду безпосередньо пов'язане з виробленої Зеленським 11 лютого заміною Андрія Богдана Андрія Єрмака на посаді керівника президентського Офісу. Саме Єрмак був ініціатором переформатування Кабміну. І тепер, після змін на Банковій і в уряді, можна говорити про Зеленском 2.0. Попередня сторінка перегорнута, починається нова.
А раз так, потрібно говорити і про політичні виклики, які постали перед Зеленським 2.0. Таких викликів, безпосередньо пов'язаних з оновленням уряду, можна назвати, як мінімум, п'ять.
1. Відносини з Росією і війна на Донбасі
Нагадаємо, що Путін вже перегорнув сторінку в своїх відносинах з Зеленським: 18 лютого він звільнив Суркова з посади свого першого помічника і передав функції головного по Україні заступнику керівника своєї адміністрації Козаку. Різниця між Сурковим і Козаком - не більше ніж між поганим і хорошим поліцейським. Сурков після відставки визнав, що Путін не планує повертати захоплені території ОРДЛО. На питання, чи повернеться Донбас до складу України, Сурков відповів: "У мене недостатньо сильне уяву, щоб таке уявити". А Козак, як вже визнав Пристайко, може, обіцяючи повернення ОРДЛО, просувати федералізацію України.
26 лютого глава МЗС РФ Лавров заявив на прес-конференції, що Росія буде розмовляти про терміни наступного саміту нормандської четвірки тільки після того, як будуть вирішені політичні питання, пов'язані з формулою Штайнмайера і закріплення особливого статусу ОРДЛО на постійній основі в законодавстві України. Ці вимоги, як бачимо, після відставки Суркова не зникли.
Про реакцію Кремля на чутки про прийдешню зміну українського прем'єра дав зрозуміти близький до Суркову російський пропагандист Чеснаков. "Для Росії можлива відставка Гончарука стане важливим сигналом, що свідчить про перехід президентства Зеленського в нову фазу. Буде це фаза простого ослаблення або якісної деградації? Подивимося. Не можна домовлятися з ослабленим. Ризик невиконання ним взятих зобов'язань лише посилюється. Допомогти Зеленському все одно не вийде. Повернутися до колишніх лініях після компромісних кроків вже не вдасться", - написав він у своєму Telegram-каналі 1 березня.
Як відомо, в той же день в Мінську Єрмак зустрівся з Козаком. Зрозуміло, що Козак теж бачить в Зеленском слабкого президента, який може виявитися нездатним виконувати взяті зобов'язання. Тому зараз Єрмак може вмовляти Зеленського показати свою силу і продавити через Верховну Раду все те, що озвучив Лавров.
2. Соціальні проблеми
Серед напрямків, найбільш стосуються пересічних українців, самі провальні - пенсії і медицина. Звільнення профільних міністрів Соколовської та Скалецьке - це лише визнання кричущих проблем, але Зеленському ще тільки належить придумати, як переконати народ у здатності Зе-команди ці проблеми вирішити.
На проблемі пенсій зараз активно заробляє очки партія "Євросолідарність" Петра Порошенка. Вона нагадує за всіма доступними їй каналах, що при попередньому президенті був прийнятий закон, згідно з яким кожен рік 1 березня повинна автоматично проводитися індексація пенсій. І в цьому році 11 млн пенсіонерів чекали підвищення пенсій з 1 березня - а замість цього отримали невиразні обіцянки про підвищення через півроку.
Зволікання з реформуванням системи охорони здоров'я все більше наштовхують на думку, що медреформи більше немає. На це наклалася пандемія коронавіруса, яка вже пройшла той етап, коли головним джерелом загрози були вогнища зараження в Китаї. Зараз вірус може бути принесені в Україну звідусіль - не тільки Китаю, але і з Японії, Кореї, Ірану, Італії, Німеччини, Росії, інших країн. Причому особливо небезпечним джерелом коронавіруса є Росія, оскільки тамтешні влади воліють приховувати реальну картину захворюваності, маскуючи наявні випадки під прояви і наслідки грипу.
У цій ситуації особливо важливо, щоб влада продемонструвала професіоналізм за двома напрямками: як готуватися до можливих спалахів зараження коронавірусом і як пояснювати народу готуються заходи. Як показала історія в Нових Санжарах, в лютому уряд провалив обидва ці напрямки. А адже зараз треба бути готовими до більш серйозних випробувань.
3. Війна між олігархами і "соросятами"
Однією з головних причин оновлення уряду стала війна між олігархами і так званими "соросятами" в Зе-влади. Розгорнув цю війну насамперед Ігор Коломойський, використовуючи свої мас-медіа, і своїх депутатів у парламенті (у фракції партії "Слуга народу" і групи "За майбутнє"). Але в боротьбу за вплив на уряд включилися й інші великі гравці. Зримим успіхом Ріната Ахметова багато оглядачі визнали призначення 4 лютого на посаду віце-прем'єра - міністра розвитку громад і територій Дениса Шмигаля, який до того очолював Івано-Франківську ОДА, а перед тим був одним з топ-менеджерів ПАТ "ДТЕК Західенерго". Свої інтереси мають Віктор Пінчук і Валерій Хорошковський (останній, кажуть, нещодавно отримав оперативний контроль над "Інтером").
Викликом для Зеленського є те, що війною з "соросятами" прикривається дерибан сфер впливу і держресурсів. Чим це буде помітніше, тим більше про щільною змичці олігархів і уряду будуть говорити різні опозиціонери - і все це буде тиражуватися в соцмережах та бабусь на лавочках. До того ж подібний імідж погано позначиться на перспективах співпраці Зе-влади з міжнародними фінансовими організаціями, а цим у наш турбулентний час ризикувати небезпечно.
З іншого боку, якщо Зеленський спробує послабити вплив олігархів, він ризикує нарватися на чорний піар на їхніх телеканалах, акції протесту в регіонах і тому подібні неприємності. До того ж наближаються місцеві вибори - до них залишилося всього сім місяців. Як відомо, в такі періоди олігархи намагаються зміцнити свій вплив на обласному і міському рівнях - а це значить, що задовольняти їхні апетити ще важче, ніж зазвичай.
4. Розбалансування гілок влади
В останні місяці однією з очевидних проблем Кабміну було погане взаєморозуміння з Верховною Радою і монобольшинством "слуг народу". Урядові законопроекти часто провалювалися ще в профільному комітеті або у сесійній залі в першому читанні. А ті, яким пощастило пройти на друге читання, в процесі доопрацювання перероблялися іноді до невпізнання.
У президентських законопроектів раніше труднощів було поменше, оскільки на Банковій системно працювали з фракцією "слуг народу" і різними угрупованнями всередині неї, а також з іншими фракціями і особливо з депутатськими групами "За майбутнє" і "Довіру". Серед членів Кабміну дуже мало про кого можна було сказати, що вони системно займалися такою роботою, і ще менше - що ці спроби були успішними.
Так от, зараз ситуація може навіть погіршитися. Додатковою проблемою виявився Єрмак, у якого співпраця з угрупованнями "слуг народу" ще не налагоджено. Якщо виникнуть тертя і конфлікти між Банковою і "слугами народу", то це неминуче позначиться і на відносинах цих угруповань з урядом, оскільки саме Єрмак вважається ініціатором оновлення Кабміну.
Між тим Зеленському зараз вкрай потрібно, навпаки, посилити свій контроль над парламентом. Інакше, як вже було сказано, його вважатимуть нездатною домовлятися в Кремлі, що загрожує припиненням будь-яких розмов про нормандському форматі і світі на Донбасі. А Зеленський відмовлятися від цього ніяк не може, бо він зробив це своїм головним обіцянкою і, більш того, сенсом свого президентства.
5. Проблеми з силовиками
Аналіз ситуації навколо оновлення Кабміну показує, що зараз над економічною моделлю уряду, апологетами якої вважаються "соросята", здобула перемогу силова модель. Не випадково до порядку денного позачергового засідання парламенту 4 лютого Зеленський включив питання про діяльність МВС, СБУ, ДБР, НАБУ, Офісу генпрокурора у сфері подолання корупції та зміцнення правопорядку. Зеленський збирається скористатися нинішнім моментом, по-перше, для посилення свого контролю над силовими органами і, по-друге, для посилення впливу контрольованих ним силових органів на політику і бізнес.
Очікується, що буде відправлений у відставку генпрокурор Руслан Рябошапка. Він один з явних "соросят" і виявився для Зеленського не на 100% своїм. Найбільш імовірним кандидатом на пост генпрокурора є давній друг Зеленського Іван Баканов, який зараз очолює СБУ (на цей пост Зеленський теж шукає кандидатуру).
Також готується відставка директора НАБУ Артема Ситника, однак вона відбудеться пізніше, коли для цього буде створено належний правовий механізм. А 4 лютого можна чекати "розбору польотів" Ситника, що стане піар-підготовкою до його вигнання з НАБУ. Заодно це повинно продемонструвати рішучість народу Зеленського боротися з корупцією і використовувати НАБУ як караючий меч проти корупціонерів. Про те, що цей меч категорично, за всіма демократичними канонами, не повинен бути в руках президента, піарники з Банкової, звичайно ж, промовчать.
Силова модель влади - це той відповідь, який готують Зеленський з Єрмаком для зміцнення своїх позицій у діалозі і з народними депутатами, і з олігархами, і з народом. Причому вони беруться за цю справу всерйоз, розраховуючи продемонструвати переконливі результати Кремлю. Інше питання, наскільки це в них вийде.