У Ворошиловград і назад. Як віртуальне ОРДЛО-победобесие програло реальної коронавирусной епідемії
В огляді "ДС" - головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу
Звільнення з полону
Анонсований Тристоронньої контактною групою обмін утримуваними особами між Україною і російськими окупаційними адміністраціями в ОРДЛО на передвеликоднього тижня таки відбувся. Втім, він був не настільки масштабним, як той же передноворічний, однак вперше вдалося звільнити з полону бойовиків більше українців, ніж натомість передати в окуповані Донецьк і Луганськ окремих "русскомирских" персонажів. У підсумку нинішня пропорція обміну "всіх на всіх" вийшла в пропорції 20 до 14-ти в нашу користь.
А все тому, що деякі утримувані Україною особи в останній момент вирішили не вирушати в "народні республіки". З самого ранку у Чистий четвер, 16 квітня, як тільки стартувала обмінна процедура на пропускному пункті "Майорск", а потім і на мосту поблизу Щастя, раптом стало відомо, що напередодні під час онлайн-верифікації списків один чоловік не захотів брати участь в обміні з ОРДО, а інший - з ОРЛО. Плюс вже на Счастьинском мосту ще троє з запитуваних "владою ЛНР" людей навідріз відмовилися перетинати лінію дотику у луганському напрямку. В результаті лише четверо з восьми внесених ОРЛО в списки на обмін відбули в Луганськ, причому двоє з яких - громадяни Росії.
А ось троє "ЛНР-відмовників" долучилися до 20-ти звільненим з полону українцям, які на підконтрольній Києву території Донеччини тепер будуть проходити двотижневу обсервацію у зв'язку з карантинними заходами по боротьбі з поширенням коронавирусной інфекції. До речі, з двох десятків колишніх в'язнів окупантів абсолютна більшість - не військовополонені, а цивільні, яких тримали в катівнях ОРДЛО як усіляких "шпигунів" і "диверсантів". Наприклад, серед тих, що вийшли зараз на свободу виявився студент Луганського коледжу культури і мистецтв Сергій Русинів, якого в 2018 році "суд ЛНР" посадив на шість років у колонії суворого режиму всього лише за одну запис у соцмережі: "Люблю маму, хардкор і Україну".
При цьому практично всі з екс-полонених бойовиків у спілкуванні з українськими правоохоронцями вже підтвердили факти численних їх биття в полоні (одного з них, між іншим, окупанти не посоромилися привезти на КПВВ "Майорск" з переламаною ногою). А також розповіли слідчим неодноразові приклади нелюдського поводження "на підвалах", застосування там психологічного та сексуального насильства та іншого приниження людської гідності, що призводило не тільки до каліцтв, а в окремих випадках і до загибелі людей.
У Ворошиловград і назад
Тим часом минулого тижня з ОРЛО прийшло, на перший погляд, сенсаційна звістка - 16 квітня тамтешній ватажок російської окупаційної адміністрації Пасічник підписав указ" про перейменування Луганська у Ворошиловград. Правда, при найближчому розгляді цього "документа" він виявився не стільки сенсацією, скільки банальною профанацією у відверто фельетонном стилі.
Адже називатися Луганськ Ворошиловградом, як при СРСР, буде тільки три дні в році - 9 травня, 22 червня та 14 лютого. І остання дата - аж ніяк не День всіх закоханих, як багато відразу подумали, а "день визволення Ворошиловграда від німецько-фашистських загарбників". Цілі ж такого "указу" Пасічника в ньому вказані наступні: "збереження історичної пам'яті та у зв'язку з 75-річчям Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років", "встановлення в якості символу міста Луганська найменування "місто Ворошиловград" та "популяризація історичного найменування "місто Ворошиловград" у вищевказані дні".
Ну а, по суті, ця "ворошиловградська спецоперація" луганського гауляйтера Кремля є звичайним відволікаючим маневром від пораженческого рішення скасувати парад 9 травня через пандемії COVID-19. Так що єдиним втішним призом луганських шанувальників культу "совка" в апогей победобесия-2020 стане хіба що їх "дистанційна участь в акції "Безсмертний полк". Це коли "дедывоевальные" портрети "влади ЛНР" рекомендують розміщувати не на палицях, як раніше, а в салонах своїх автомобілів або на вікнах власних будинків. Одним словом, новий коронавирусный світ реально торжествує навіть у таких радикально "ватних" анклавах, як ОРДЛО.
Від бравади до прийняття
Між іншим, тенденцію щодо прийняття реальності швидкого поширення коронавіруса на захопленій Росією частини Донбасу можна ще яскравіше простежити на прикладі зміни за лічені дні минулого тижня риторики ватажка окупаційної адміністрації в Донецьку Пушилина. Так, ще 15 квітня цього колишній МММ-щик публічно бравірував: "Парад в честь 9 травня пройде, незважаючи ні на що" (в той день чекіст Пасічник був не настільки категоричним, заявивши, що остаточне рішення щодо проведення параду буде прийняте ближче до дати 9 травня). А ось через два дні, 17 квітня, Пушилин вже говорив абсолютно протилежне: "Прийнято рішення перенести проведення святкових заходів на честь 75-річчя великої Перемоги. Як тільки ситуація стабілізується, військовий парад і хода "Безсмертного полку" відбудуться".
Звичайно, тут явно не обійшлося без актуальних настроїв у Кремлі, де його господар Путін таки переніс прийдешнє московське победобесие на посткоронавирусный період "на прохання ветеранів". Однак свою роль відіграє і стан справ в ОРДЛО з епідемією COVID-19, яке, судячи з усього, паскудний. Само собою, за запевненням "мінохоронздоров'я" квазиреспублик, все не так вже страшно: на окупованій території Донеччини - якихось 36 випадків зараження коронавірусом (на вечір 17 квітня), а в окупованих районах Луганщини і того менше - всього 21. Втім, за фактом у разі летального результату "від пневмонії" в окупації де-небудь в районній лікарні всю медичну документацію гебісти повністю вилучають і змушують лікарів і медсестер підписувати "зобов'язання про нерозголошення".
Пушилин тим часом нагинає "голів адміністрацій міст і районів ОРДО підготувати план ізоляції населених пунктів на випадок погіршення ситуації з коронавірусом. У сусідніх ж ОРЛО такі плани вже давно діють: ще два тижні тому "надзвичайна санітарно-протиепідемічна комісія ЛНР" ввела обмеження на пересування жителів і транспорту в Кришталевому (колишньому Красному Лучі) і Антрациті. А з 15 квітня до них приєднався і окупований Первомайськ (там, за чутками, лише один лікар прийняв понад 600 пацієнтів з підозрою на COVID-19), де з 17 квітня заборонили пересуватися без спецперепусток навіть на особистих авто.
