У краю "червоних ліній". Чому Зеленський нічого не привезе з Парижа

В огляді "ДС" - головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу

Паризьке розклад

Останній тиждень до епохальної зустрічі в Парижі лідерів країн "нормандської четвірки" була присвячена, само собою, важливим фінальним штрихам у підготовці до саміту, який не проводився вже три роки. В першу чергу готувалася інформаційна грунт під розвиток подій у різних "постнормандских" варіаціях. Але найпростіше було офісу канцлера Німеччини Ангели Меркель, який просто оприлюднив попередній план заходів з участю шефині на 9 грудня.

Отже, в 15:00 (за паризьким часом, тобто 16:00 за Києвом) - двостороння зустріч Меркель з Путіним; 15:30 - аналогічне спілкування віч-на-віч із Зеленським; 16:00 - робоче засідання в чотиристоронньому форматі; 19:00 - спільна конференція. Хоча, пам'ятаючи про попередні витівки Путіна "в нормандському форматі", розраховувати, що завтра все пройде точно за розкладом і з німецькою точністю навряд чи варто.

До речі, про Кремлі. Ось у кого-кого, а у нього риторика, схоже, не зазнала практично ніяких змін з 2016 року, коли, власне, в останній раз збиралася "нормандська четвірка". Це і вимоги "прямого діалогу з представниками Донбасу", і вигадки про "українському конфлікті", і інші схожі "стабільні" фігури мови. Якогось прориву від паризького саміту в Москві також не чекають: як сказав путінський рупор Пісків, "є дуже обережний, дуже стриманий оптимізм", однак "ніхто не чекає ніякої угоди, якийсь документ, можливо, буде прийнято за підсумками зустрічі, однак це - необязывающий документ".

"Червоні лінії" для Зеленського

Тим часом у команді Володимира Зеленського, як відомо, на завтрашню зустріч в Нормандському форматі покладають дуже великі надії. Втім, будь-якого простору для маневру у глави держави, по суті, немає. З одного боку, Зеленському як "президенту світу" необхідно виконати своє магістральний передвиборчу обіцянку припинити війну на Донбасі, щоб уберегти свій і без того похитнувся рейтинг. Але з іншого боку, добитися на переговорах з Путіним довгоочікуваного миру будь-якою ціною явно не вийде, тим більше що патріотична опозиція, причому як парламентська, так і позапарламентська, аж ніяк не дрімає, публічно оголосивши свій повний список "червоних ліній".

Так, ще 3 грудня з трибуни Верховної Ради оголосили свою спільну заяву про недопущення порушення національних інтересів в Парижі фракції "Європейської солідарності", "Батьківщини" і "Голоси". У ньому Зеленському поставлені чіткі вимоги: ніяких компромісів як у плані федералізації, так і щодо української євроатлантичної інтеграції, а також забезпечення принципу "спочатку безпеку", включаючи всеосяжне припинення вогню, виведення російських військ і зброї з окупованих територій і повернення контролю України над українсько-російським кордоном. Плюс ніяких компромісів щодо деокупації Криму і в справі міжнародних судових процесів проти Росії. Тобто фактично єдино можливий позитивний варіант для Зеленського на саміті "нормандської четвірки" - це досягнення якщо не повної, то як мінімум часткової капітуляції Путіна, що, по правді кажучи, поки що виглядає з розряду фантастики.

А щоб Банкова відчула всю серйозність намірів опозиціонерів, відразу ж було вирішено підключити вулицю - вже сьогодні вдень на київському Майдані партіями Петра Порошенка, Юлії Тимошенко та Святослава Вакарчука анонсовано проведення великого віче під назвою "Червоні лінії для Зеленського". І до цієї акції висловили готовність приєднатися "Свобода" Олега Тягнибока, "Нацкорпус" Андрія Білецького, Дмитро Ярош зі своїми соратниками і, звичайно ж, вже привернув до себе увагу проведенням вуличних походів "Рух опору капітуляції" (РОК). Між іншим, сьогодні на 19:00 РОК анонсував свою безстрокову "Варту на Банковій", заявивши, що все буде залежати від реальних подій під час паризького саміту.

Два плану Банкової

В принципі, у Зеленського вже оголосили про існування в Офісі президента кількох сценаріїв, про двох з яких (так звані "план А" і план "Б") більш-менш докладно розповів на минулому тижні в лондонському Chatham House президентський помічник Андрій Єрмак. Якщо коротко, то "план А" - щось презентабельне, але мало здійсненне: в ньому і чіткі гарантії Кремля з приводу тотального припинення вогню, і обмін полоненими у форматі "всіх на всіх", і створення передумов для проведення місцевих виборів в ОРДЛО за українським законодавством, які планується провести разом із загальноукраїнськими 31 жовтня 2020 року.

А ось про "план Б" Єрмак висловився хоч і коротше, але виглядає він, план, набагато реалістичніше: "Якщо ми не побачимо готовності з боку Росії йти до світу, виконувати Мінські домовленості - що ж, тоді будемо буквально, а не фігурально, будувати стіну і жити з цим далі. Задіємо досвід Ізраїлю". Нарешті, 7 грудня зібралася на своє засідання, приурочене до саміту "нормандської четвірки", український Радбез, за результатами якого на брифінг вийшов секретар РНБО Олексій Данилов і заявив, що керівництво країни не виключає ескалації конфлікту на Донбасі після нинішньої зустрічі у Нормандському форматі.

До речі, той факт, що російсько-українська війна - це забіг не на коротку, а на довгу дистанцію, прекрасно віддають собі звіт і в ОБСЄ. Інакше ще хоча б на рік зберіг свій пост спецпредставника цієї міжнародної організації у Тристоронній контактної групи по врегулюванню ситуації на Донбасі, засідає в Мінську, Мартін Сайдик. При всьому неоднозначному ставленні до цього австрійського дипломата, важко сперечатися з тим, що Сайдик за останні чотири роки не вивчив вздовж і впоперек всі нюанси стану речей по обидві сторони розмежування в ОРДЛО.

А так саме в переддень паризької зустрічі Зеленського, Путіна, Меркель і Макрона відбулася знакова кадрова рокіровка. 5 грудня під час відкриття пленарної сесії 26-го засідання Ради міністрів ОБСЄ у Братиславі чинний голова організації і міністр закордонних справ Словаччини Мирослав Лайчак подякував австрійця Сайдика "за чудову і цінну роботу". Після чого офіційно представив як його спадкоємицю швейцарського дипломата Хейді Грау, яка до останнього часу очолювала відділ безпеки людства (відповідає за дотримання прав людини та виконання міграційних і гуманітарних стратегій) у Федеральному департаменті закордонних справ Швейцарії (місцевий аналог МЗС). Так що Грау ще довго буде потрібно, як мінімум, вникнути в нову для неї тему і супутні контексти.