Уроки Кравчука Зеленському. Коли "слуги" в регіонах перетворяться в сепаратистів
Президент вважає мерів, що суперечать йому, сепаратистами. Що ж, подумки перенесемося в 2021 рік, коли новообрані заходи і депутати-"слуги" почнуть керувати громадами...
"Вони (мери. - "ДС") налаштовані не проти нас - і це не пафос, - а насамперед проти України. Вчора у мене була розмова з Леонідом Макаровичем Кравчуком... Не можуть мери бути проти президента, проти вертикалі влади. Це - проти держави. Це - чистий сепаратизм, який вони прикривають децентралізацією", - заявив Володимир Зеленський журналістам "Української правди". Нагадаємо: під час карантину у центральної влади стався конфлікт спочатку з харківським міським головою Геннадієм Кернесом, який відмовлявся закривати метрополітен, а потім з мером Черкас Анатолієм Бондаренком, самовільно смягчившим карантинні заходи для частини підприємців. Останнього Зеленський назвав "бандитом", той в свою чергу подав на президента до суду, просить стягнути з президента 1 гривню в якості компенсації за моральну шкоду - за приниження честі, гідності та ділової репутації.
Можна тільки здогадуватися, що розповів главі держави Леонід Макарович, однак, схоже, Володимир Олександрович не до кінця розуміє, що таке місцеве самоврядування. І що його представники обираються народом точно так само, як обирається народом президент. Діяльність органів місцевого самоврядування визначається Конституцією України (розділ ХІ), законом про місцеве самоврядування в Україні та іншими документами. Зокрема, згідно зі статтею 142 Основного закону, "витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою". Раз введення карантину було рішенням державної влади і в результаті обмежувальних заходів органи місцевої влади несли і несуть витрати, то їм держава повинна компенсувати ці витрати.
Насправді ж центральна влада намагається дивитися на кошти, акумульовані на місцях завдяки навіть незавершеної реформи децентралізації, як на ресурс, яким вона може розпоряджатися як своїм. Ще в березні мери обласних центрів публічно звернулися до президента Володимира Зеленського, голови Верховної Ради Дмитра Разумкова і прем'єр-міністра Дениса Шмыгаля з вимогою врахувати позицію місцевого самоврядування при прийнятті законопроекту №3275 про додаткові соціальні та економічні гарантії у зв'язку з поширенням COVID-19.
Автори звернення нагадали, що саме органи місцевого самоврядування сплачують підвищені зарплати медикам, фінансують закупівлю ліків, масок, тестів, медобладнання. У результаті в ухваленому парламентом законі частина зауважень місцевого самоврядування народні депутати врахували, але осад, як мовиться, залишився.
Компенсаційні виплати на місця почали надходити лише з середини весни, що сильно дратувало місцеві влади. На цьому тлі пожвавилися розмови про створення "партії мерів", мають під собою підстави, оскільки місцеве самоврядування під час коронакризи проявило себе більш ефективно, ніж центр, який спромігся лише говорити, обіцяти і лякати.
Не менш серйозна помилка, допущена вже особисто президентом, порівняти мерів з працюючими на розкол країни сепаратистами. Адже критика центральної влади - не сепаратизм. Де ознаки сепаратизму точно присутні, так це в вимогах, що прозвучали раптово і синхронно в червні 2016 р. відразу шести обласних радах, запровадити договірні відносини з Києвом. Відповідні звернення тоді прийняли в Одесі, Житомирі, Кіровограді, Полтаві, Хмельницькому та Івано-Франківську, вийшовши за межі своїх повноважень. Ті рішення українських обласних рад, до речі, активно тиражувалися кремлівськими засобами масової дезінформації. Зараз же мова йде про банальний економічний егоїзмі регіонів, що анітрохи не загрожує ні цілісності країни, ні, за великим рахунком, позиції центральної влади.
Втім, так було до початку атак на особливо непокірних мерів. Пролунали перші погрози - і тут же виникла ідея про "партії мерів". Все це може відгукнутися Зеленському і кандидатам від партії влади на найближчих виборах, якщо авторитетні у себе "на землі" лідери почують образу на Київ і притримають дулю в кишені до жовтня.
Однак зі "старими" управлінцями зрозуміло - вони владі не подобаються, на них можна звалювати свої проколи - а що ж нові, які обіймуть крісла після 25 жовтня? Серед обраних точно буде багато "слуг". І умовного 26 жовтня вони постануть перед вибором: працювати на благо своїх громад, боротися за бюджети та повноваження, чи брати під козирьок і слухати команди з Києва. Перший варіант неминуче спричинить конфлікти зі столицею. Другий забезпечить лояльність далекого центру, але позбавить нових лідерів авторитету серед своїх виборців і призведе до нездатності контролювати ситуацію на місцях. Тобто "слугам", щоб відстоювати інтереси громад, доведеться стати сепаратистами в розумінні Зеленського. На жаль, останні його заяви не залишають місця для сумнівів в тому, що глава держави поки не усвідомлює той масштаб проблем, які очікують його (і країну) після виборів нинішнього року.