Відставка Смолія. Дійсно чи буде долар по 100 гривень

Заява про відставку голови Нацбанку відразу ж викликало хвилю пророцтв про те, що потрібно бігти в обмінники і скуповувати валюту - мовляв, скоро долар підскочить в ціні до 100 грн і більше. Але перш ніж піддаватися загальній паніці, поглянемо на ситуацію тверезо і розглянемо, які насправді можуть бути варіанти розвитку подій.

Подача Яковом Смолієм заяви про відставку з посади голови НБУ є не кінцем, а початком процесу зміни політики НБУ. Щоб можна було говорити про завершення цього процесу, повинні бути пройдені три крапки: рішення Верховної Ради про відставку Смолія; призначення Верховною Радою нового голови НБУ; досягнення новим головою НБУ порозуміння із західними партнерами і міжнародними фінансовими організаціями.

Кожна з цих реперних точок є, по суті, розвилкою, де подальший розвиток подій розгалужується. Не будемо перераховувати всі можливі варіанти, але назвемо шість, найбільш сильно відрізняються один від одного.

1. Смолій не йде

Згідно п. 18 год. 1 ст. 85 Конституції призначає на посаду та звільняє з посади голову НБУ Верховна Рада за поданням президента України. Згідно із законом про Нацбанк голова НБУ призначається строком на сім років; однією з підстав для дострокового звільнення з посади є "заяву про відставку із зазначенням аргументів такого рішення, подана в письмовому вигляді і прийняте президентом України".

Яків Смолій очолює НБУ з 15 березня 2018 р. термін Його повноважень закінчується тільки в 2025 р., проте 1 липня 2020 р. він, за повідомленням НБУ, "написав і подав президенту України заяву про звільнення у зв'язку з відставкою за власним бажанням". Вранці 2 липня Володимир Зеленський вніс у Верховну Раду подання про звільнення Смолія з посади голови НБУ.

226 голосів за постанову про звільнення Смолія в парламенті може і не набратися. Проти вже категорично виступила фракція "Євросолідарності". Гострі критичні заяви посипалися з фракції партії "Голос". Якщо говорити про "слуг народу", то серед них є різні люди, в тому числі і ті, кого може налякати небезпека погіршення відносин з країнами G7 і Євросоюзом, як і перспектива припинення співпраці з МВФ і Світовим банком.

Сам, Смолій, до речі, не наполягає на своїй відставці. Коментуючи свою заяву, він пояснив: "протягом тривалого часу на Національний банк України здійснюється систематичне політичний тиск. Це робить неможливим ефективне виконання мною як головою покладених на мене обов'язків керівництва діяльністю Національного банку та взаємодію з іншими державними органами. Своєю відставкою я хочу застерегти від подальших спроб підірвати інституційні основи центрального банку в Україні". З цих слів можна зробити висновок, що Смолій був би не проти залишитися, якби Банкова гарантувала йому невтручання в політику НБУ.

У цій ситуації вирішальним фактором може виявитися те, внесе Зеленський кандидатуру нового голови НБУ. Багато "слуги народу" можуть просто остерігатися звільняти Смолія, поки не побачать запропонованої заміни. Хоча, звичайно, Банкова може залучити для голосування за звільнення Смолія "широкий фронт проти МВФ" у складі фракцій ОПЗЖ і "Батьківщини" і групи "За майбутнє".

2. Надовго залишається в. о. Рожкова

На даний момент обов'язки голови НБУ виконує перший заступник Смолія Наталія Рожкова. Не можна виключати ситуацію, коли Верховна Рада успішно проголосує за звільнення Смолія, але не зможе призначити нового голови НБУ. Тоді в статусі в. о. на чолі НБУ залишиться Рожкова.

Ні для кого не секрет, що саме Рожкова була реальним керівником НБУ при Смолие. І якщо вона залишиться на чолі НБУ в статусі в. о. голови, то в політиці НБУ нічого суттєво не зміниться. В той же час явно погіршаться позиції України на переговорах з МВФ. Як пояснили знаючі люди, "під в. о. грошей ніхто не дасть".

3. Нове обличчя зі старою політикою

Тепер ми переходимо до варіантів, коли Верховна Рада все ж призначає нового голови НБУ. Однак не будемо чіпати можливі персоналії. Важливіше те, яку політику обере новий голова НБУ.

Вже зараз в боротьбу за контроль над політикою регулятора включилися різні групи впливу, кожна з яких хоче бачити в кріслі глави своєї людини. У цьому зв'язку примітно заява представництва МВФ в Україні. У заяві зазначаються заслуги Смолія "у забезпеченні цінової стабільності, що наочно продемонструвало ключову роль незалежного центрального банку у сучасній макроекономічній політиці. Саме тому незалежність НБУ знаходиться в центрі програми, що підтримується МВФ, і ця незалежність має бути забезпечена і наступником голови".

Тобто МВФ чекає, що нове обличчя на чолі НБУ буде проводити стару політику. При Смолие і Рожкової Нацбанк виходив з того, що його єдина завдання - таргетування інфляції (і саме на цьому наполягає МВФ, підкреслюючи заслуги Смолія "у забезпеченні цінової стабільності"). Зростання економіки, відновлення кредитування компаній реального сектора його не цікавили.

Продовження старої політики вимагають і "соросята", включаючи як політиків, так і інвесторів, пов'язаних з Джорджем Соросом. Маються на увазі ті інвестори, які вкладали переважно не у виробництво в Україні, а в піраміду ОВДП, збудовану НБУ. Позицію цього табору висловив глава інвесткомпанії Dragon Capital Томаш Фіала, відреагував на заяву Смолія про відставку дуже нервово: "Ми відкладемо нові інвестиції, так як влади роблять останні п'ять місяців абсолютно протилежно тому, що інвестори, як внутрішні, так і міжнародні, очікують від них і радять їм. Це остання крапля. Можна тільки здогадуватися, які мотиви - повна некомпетентність або мотивовану Росією саботаж".

Якщо цей табір доб'ється бажаного, то відносини з МВФ, напевно, будуть процвітати. "Соросята" будуть задоволені. Комерційні банки як і раніше будуть вкладатися у держоблігації, а не в кредитування реального сектора економіки. Але дещо важливе все-таки зміниться.

На відміну від Смолія, новий голова НБУ буде всіма сприйматися як людина, якого поставив Зеленський. І якщо це нове обличчя виявиться виразником інтересів "соросят" і провідником політики МВФ, то Зеленський вже буде виглядати не зовсім президентом не зовсім незалежної України.

4. Політика компромісів

У реальному секторі економіки сильні надії на те, що новий голова НБУ буде проводити нову політику. Мається на увазі, що головним пріоритетом буде вже не мінімізація інфляції, а максимізація експорту, нехай навіть для цього доведеться допустити невелике ослаблення гривні і невелике зростання споживчих цін. В той же час буде припинено будівництво піраміди ОВДП; комерційні банки будуть спрямовані вже не на купівлю облігацій, а на кредитування виробництва.

Тут ключовою проблемою буде переконати МВФ в необхідності такої політики. Як мінімум потрібно досягти компромісів, які дозволять продовжити співпрацю і отримувати чергові транші кредиту в рамках наявної програми фінансування. Тоді за гривню можна буде бути спокійними: гроші МВФ дозволять вчасно розраховуватися за старими боргами, в той же час Україна буде мати достатній приплив валюти завдяки зміцненню позицій своїх експортерів на зовнішніх ринках, внаслідок нової політики НБУ, яка саме це зробить своїм пріоритетом.

5. Політика провалів

Звичайно, ніхто зараз не може на 100% гарантувати, що новий голова НБУ зуміє досягти порозуміння із західними партнерами і домовитися про компроміси з міжнародними фінансовими організаціями. Але це буде залежати все ж не стільки від персони голови НБУ, скільки від тієї політики, яку він буде просувати і уособлювати.

Наприклад, ніяких траншів МВФ більше не буде, якщо західні посольства вирішать, що нове керівництво НБУ націлене на задоволення інтересів Ігоря Коломойського і підігрує російським інтересам. Тоді нас чекають провали за провалами як в економіці, так і в держфінансах. І ось в цьому випадку дійсно курс долара може дійти до 100 грн.

6. Політика сили

Ну а найбільш оптимістичний варіант - це політика сили. Для цього не досить ламати логіку мінімізації інфляції, згортати піраміду ОВДП і шукати компромісів з МВФ. Потрібно активно, наступально боротися за незалежність України в цілому і НБУ зокрема. Насамперед - домовитися із західними кредиторами про реструктуризацію нашого боргу.

"ДС" вже писала, що це реальне завдання. Держава повинна довести кредиторам, що повернення боргів загрожує інфляцією (для погашення внутрішньої заборгованості через механізм емісії) та девальвацією національної валюти (через критичне зниження резервів центрального банку). Також держава повинна переконливо продемонструвати кредиторам бюджетну необхідність секвестру виплат по боргу, без яких країна скотиться в глибоке піке економічного обвалу з деградацією структурних показників соціальної системи. І тоді кредитор змушений буде погодитися на реструктуризацію, так як вона і в його інтересах.

Який варіант вийде - це буде залежати від різних обставин. Але дуже багато визначатиметься тим вибором, який Зеленський робить зараз.