Нормандське післясмак. Навіщо донбаські гауляйтери Путіна назвали божевільним Зеленського

В огляді "ДС" - головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу

Перші наслідки "Нормандії"

Довгоочікуваний саміт лідерів країн "нормандської четвірки" 9 грудня в урочистій обстановці відбувся в паризькому Єлисейському палаці, однак, як і передбачали аналітики, не приніс жодних не те що проривів, але навіть істотних зрушень на якому-небудь напрямі. За винятком, мабуть, пролонгації ще на рік у Верховній Раді закону про "особливий статус" Донбасу (раніше подібне відбувалося і без нормандських самітів) і так званого обміну "всіх на всіх" до кінця року. Хоча, як пізніше з'ясувалося, в кращому випадку вдасться звільнити лише 72 українців і лише з "підвалів" окупованого Донбасу. У той час як политузники Кремля, нудяться в окупованому Криму і, власне, на російських просторах при обговоренні в Парижі актуального обміну виявилися відверто винесені за дужки.

До речі, цю тему і списки утримуваних осіб ще належить вирішити в Мінську гуманітарної підгрупі Тристоронньої контактної групи 18 грудня. Тоді ж підгрупа ТКГ з питань безпеки повинна узгодити дату чергового припинення вогню, пункт про що також пролунав окремо в комюніке за підсумками зустрічі, що відбулася в Нормандському форматі. Що ж стосується поточного положення на фронті у суто військовому відношенні, то говорити про "режимі тиші" поки явно не доводиться - з боку позицій армійських корпусів російської окупаційної армії обстріли не припинилися (мабуть, відповідний наказ з Москви так і не прийшов), щоправда, особливої ескалації поки також не спостерігається.

Незважаючи на паризьке рішення розширити мандат Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ аж до цілодобового і постійного стеження за ситуацією в ОРДЛО, окупанти і серед білого дня постійно перешкоджають роботі міжнародних спостерігачів, щодня не допускаючи представників СММ ОБСЄ навіть до ділянок розведення сил і засобів. По суті, все після свіжої "Нормандії" знову повернулося на круги своя з триваючою позиційною війною на Донбасі. І фактичним визнанням чого стало продовження ЄС на півроку економічних санкцій проти Росії. "Французький президент Еммануель Макрон і я вчора повідомили про результати нормандського саміту. Хоча ми могли сказати, що є певні кроки, але вони не є достатніми, щоб ми могли зняти санкції", - так 13 грудня досить буденно пояснила колективне рішення Європи німецький канцлер Ангела Меркель.

Імпровізації кремлівських методичок

Ще одним питанням, розглянутим 18 грудня в Мінську, стане узгодження трьох нових ділянок, де розведення сил і засобів, згідно вищезазначеного паризькому комюніке, має відбутися до березня майбутнього року. І це при тому, що командування ООС вже заявило, що робити це в зимовий час, м'яко кажучи, дуже важко, якщо не сказати, що просто неможливо, особливо в частині розмінування території та підготовки нових позицій. А тут ще ватажок російської окупаційної адміністрації в Луганську Пасічник намалювався, оголосивши привселюдно: "Потрібно хоча б у повному обсязі закінчити розведення в Станиці Луганській та Золотом, а вже потім ми будемо говорити про перспективи і плани". Тобто де-факто ретранслював той варіант методички, присланої, схоже, з Луб'янки.

А ось його колега-коллаборант з Донецька Пушилин став активно імпровізувати на рахунок "темника", спущеного своїм шефом Сурковим, що скільки не психував в Парижі, але так і не домігся реалізації мегаидеи розвести війська по всій лінії зіткнення на відстані понад 400 км. Так от ватажок російської окупаційної адміністрації в ОРДО оголосив вже зовсім ідіотською манері, що ніякого обміну і припинення вогню не буде, поки Київ не опублікує "правильний" варіант підсумкового комюніке паризького саміту (мабуть, мова йде про те чернетці з сурковскими правками, яким путінський помічник так істерично кидався в Єлисейському палаці).

Втім, у зв'язку з тим, що ніякої реакції з Києва на пушилинский "ультиматум" не було, донецькі гайляйтеры Кремля перейшли до "плану Б", просто назвавши українського президента Володимира Зеленського божевільним. Впоратися з таким завданням Пушилин доручив чи не єдиною своїй креатурі в "уряді ДНР", "главі МЗС" Никаноровой, і ось що вона в підсумку видала на-гора: "Пане Зеленський не гребує в рамках одного медійного виступу говорити про те, що Мінські домовленості в існуючому вигляді нездійсненні і їх потрібно змінити, і одночасно про те, що Україна виконує ці угоди. Така риторика наводить на думку або про біполярному розладі, або про безмежному лицемірстві українського керівництва, яке намагається піддати ревізії свої зобов'язання". Тим самим Москва вустами своїх маріонеток остаточно розписалася у повній відсутності на нинішньому етапі переговорів з Києвом власної аргументації, хоч якось піддається логіці.

Путінський "анонс Сребрениці"

Тим часом сам господар Кремля, сподобившийся в Парижі лише на давно набридлу всім жарт "а у нас в квартирі газ", вже після повернення в рідні пенати різко змінив свій настрій з грайливо-миролюбного на агресивне депресивно-маніакальний. Як результат, він знову став лякати Україну і весь світ "пекельним пеклом", відповідаючи таким чином на "жорсткі" репліки про що відбулася напередодні зустрічі в Нормандському форматі "визволеного з катівень київської хунти" пропагандиста Вишинського.

"Українська сторона весь час ставить питання: "Дайте нам можливість закрити кордон військами". Ну, я уявляю, що далі почнеться. Сребреніца буде, от і все. Ми ж бачили, як президент Зеленський вів дискусії з націоналістами. Зрозуміло, хто там сильніше і що там станеться. І хто ними буде керувати цими націоналістами, коли вони увійдуть на ці території без забезпечення гарантій людям", - окреслив похмуре "майбутнє" ОРДЛО Путін, якби він "дав слабину" і піддався на вмовляння Києва.

Тобто, з одного боку, кремлівський господар більш ніж чітко визнав, що неконтрольовані ділянки російсько-українського кордону підвладні саме Росії, а не якимось міфічним "представникам Донбасу". Але, з іншого боку, він в якості останнього аргументу провів паралель з одним з найбільших військових злочинів, скоєних під час війни в Боснії.

Як відомо, у липні 1995-го боснійські серби (завжди патроновані не тільки Белградом, але і Москвою) спланували і здійснили масове вбивство близько восьми тисяч боснійських мусульман чоловічої статі у віці від 12 до 77 років. І цю різанину було скоєно в районі боснійського міста Сребреніца після його захоплення військом Республіки Сербської під командуванням генерала Ратко Младіча (засудженого Гаазьким трибуналом до довічного ув'язнення за організацію геноциду) при співучасті воєнізованого формування "Скорпіони" МВС Сербії. Так що Путін тим самим цілком відкритим текстом натякає на свій улюблений військово-патріотичне гасло "Можемо повторити".