Нормандський відеоформат. Для чого потрібні пустопорожні переговори по Донбасу

В огляді "ДС" - головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу

Нормандський відеоформат

Здавалося б, про берлінський саміт нормандської четвірки, раніше запланований на квітень 2020-го, всі перестали згадувати вже в березні, коли пандемія коронавірусу та карантинні заходи по боротьбі з нею набули загальнопланетарного масштабу. Однак саме минулого тижня відбулося деяке пожвавлення в темі підготовки нової "Нормандії", чому була присвячена в останній день місяця, 30 квітня, онлайн-зустріч міністрів закордонних справ України, Німеччини, Франції та Росії.

В принципі нічого сенсаційного на ній не відбулося, і навряд чи взагалі могло статися. Глава МЗС РФ Лавров, як і раніше, продовжував затирати стару кремлівську платівку "Їхтамнет", знову схиляючи свого українського колегу Дмитра Кулебу до прямих переговорів Києва з ватажками російських окупаційних адміністрацій в ОРДЛО, втім, безрезультатно. Кулеба ж, у свою чергу, констатував, що виконання завдань попереднього паризького саміту в нормандському форматі гальмується через небажання Росії виконувати свою частину домовленостей. "Але іншої Росії у нас немає, нам треба з нею вести діалог", - підсумував він відеоконференцію міністрів, що відбулася.

А ось заява після завершення даної онлайн-зустрічі глави МЗС ФРН Гайко Мааса була напрочуд чіткою і однозначною: "Для нас було і залишається очевидним, і це є також основою для нормандського формату, що сторонами угоди є Москва і Київ. Росія і Україна підписали Мінські угоди, а не Німеччина чи Франція, тому саме вони залишаються для нас сторонами конфлікту". Власне, такі де-факто пустопорожні переговори по Донбасу і потрібні суто заради виконання інформаційних завдань - підтвердження непорушності позицій провідних країн Євросоюзу щодо триваючої російсько-української війни. Що в умовах постійних пересудів про якусь "втому Заходу від України" не так уже й мало.

Плюс в подібному нормандському відеоформаті добре видна чергова дурість Кремля, тиражована тим же Лавровим. Наприклад, на цього разу він видав, що на територію окупованого Донбасу російська зброя, мовляв, потрапляє контрабандою. "Хто вам сказав, що Росія постачає? Російська зброя доступна в усьому світі - і "калашников", і артилерійські системи виробляються в тому числі у Східній Європі, в цілому ряді інших країн. Ця зброя гуляє по всьому світу досить вільно. Всюди, де є конфлікти, з'являється контрабандна зброя", - у такому іскрометному стилі Лавров, не моргнувши оком, публічно відмовився від колишньої путінської концепції "це можна купити в будь-якому військторзі".

І тут дуже до речі саме 30 квітня на "Укрінформі" вийшло інтерв'ю командувача ООС Володимира Кравченка, в якому генерал не тільки назвав конкретні цифри нинішньої чисельності 1-го і 2-го окупаційних армійських корпусів (понад 35 тис.), оперативно підлеглих 8-й загальновійськовій армії Південного військового округу ЗС РФ, і наявність на ключових командних посадах 1-го і 2-го АК понад 2 тис. кадрових російських офіцерів, але й заявив про використання Росією окупованої частини Донбасу як військового полігону для апробації новітніх систем озброєння.

Приміром, за словами Кравченка, українською розвідкою були виявлені в ОРДЛО російські комплекси радіоелектронної розвідки "Торн-МДМ", комплекси радіоелектронної боротьби СБ-341В "Леєр-3", РЕБ 1Л269 "Красуха-2", РБ-109A "Билина", "Репелент-1", радіолокаційні станції "Каста-2Е2", протитанкові керовані ракети 9М133 "Корнет", керовані снаряди 3ОФ39 "Краснопіль", безпілотники "Орлан-10" і "Елерон". І багато іншого, що абсолютно недоступно як всіляким "контрабандистам", так і всіляких "військторгам".

Ситуація з пандемією

Також в цьому інтерв'ю командувач ООС оприлюднив ще одну важливу інформацію, доступну лише розвідці. Так, Кравченко підтвердив, що інфекційні відділення лікарень на території окупованих районів Донеччини та Луганщини переповнені пацієнтами з діагнозом пневмонія та ГРВІ, а медперсоналу заборонили говорити про реальну епідеміологічну ситуацію в ОРДЛО.

При цьому актуальні розвіддані свідчать про заниження "МОЗами" квазіреспублік статистики заражень коронавірусом як мінімум втричі. Ключовим чинником істотного збільшення на окупованому Донбасі випадків захворювання на COVID-19 виступає перманентна ротація в окупаційних військах, що сприяє коронавірусному "імпорту" з Росії, яка за кількістю інфікованих вже "перемогла" Китай, причому абсолютно офіційно.

На цьому тлі реальна боротьба кремлівських гауляйтерів у ОРДЛО з пандемією продовжує бути, м'яко кажучи, дуже двоякою. Наприклад, "влада ЛНР", з одного боку, вводить суворий режим самоізоляції у всіх без винятку підконтрольних населених пунктах. А з іншого - змушує людей повсюдно виходити на масові суботники для прибирання парків та братських могил (привіт безперервному побєдобєсію) і фарбування лавок і дитячих майданчиків.

Після чого жителі, зрозуміло, активно звертаються з температурою і кашлем до місцевих лікарів, а ті, практично не маючи індивідуальних засобів захисту від коронавірусної інфекції, заражаються самі і заражають своїх колег. Як це, скажімо, сталося минулого тижні з підстанцією швидкої допомоги №4 у Луганську, яка обслуговує два райони окупованого міста - Кам'янобрідський і Ленінський. Підстанцію довелося просто закрити, тому що у 12 з 20 тестованих її співробітників був отриманий позитивний аналіз на коронавірус ("МОЗ ЛНР" офіційно підтвердив лише три випадки інфікування медпрацівників луганської підстанції швидкої допомоги №4).

Першотравень під землею

Але не тільки про епідемію COVID-19 постійно думають ті, хто живе в окупації. Для багатьох більш актуальна проблема банальної нестачі грошей, і це навіть при постійному працевлаштуванні на процвітаючій до приходу "російської весни-2014" шахті. А тут ще й плани тієї ж російської окупаційної адміністрації в ОРЛО "реорганізувати вугільну галузь", що фактично означає закриття абсолютної більшості тамтешніх шахт.

Першими зважилися на протестну акцію проти прийдешньої "реорганізації" рідного підприємства гірники зоринскої шахти "Ніканор-Нова", яким до того ж заборгували зарплату аж за 20 місяців. Протягом декількох днів ніхто з представників "влади" так і не спромігся зустрітися зі страйкуючими шахтарями, кількість тих, що сидять під землею, лише збільшилася, тому на символічний ранок Першотравня до підземного страйку приєдналися понад пів сотні людей, а шахтарські дружини налагодили регулярне підвезення своїм чоловікам води і продуктів. Майже як у старі добрі українські часи.

За словами учасників протесту, 30 квітня працівникам шахти "Ніканор-Нова" з усієї величезної заборгованості перевели на картки жалюгідні 2 тис. руб. (близько 600 грн), що було сприйнято страйкарями як формене знущання. Тому шахтарі та члени їх сімей перейшли до "радикальних дій", а саме: написали колективний лист Путіну, під яким оперативно зібрали більше тисячі підписів. Що, по суті, означає лише одне - навіть через шість років російської окупації частини українського Донбасу далеко не багато хто в ОРДЛО розуміє, що першопричиною всіх бід регіону є саме екзальтовані крики "Путін, допоможи".