Неслухняні "слуги". Чи розпустить президент Зеленський Верховну Раду 24 серпня
Голосування за програму уряду Дениса Шмигаля в черговий раз довело, що у президента Зеленського "своїх" людей у парламентській фракції близько 170
Вчора Верховна Рада провалила програму Кабінету Міністрів 2.0. За документ проголосували лише 176 членів фракції "Слуги народу". А ось тих "слуг", які не підтримали плани Шмигаля, можна розділити на три групи - люди Ігоря Коломойського, "соросята", які качають тему відставки голови МВС Арсена Авакова, і ображені на уряд або на когось з оточення президента. Це голосування стало черговим доказом відсутності єдності в монобільшості. Однак якщо раніше цю проблему вдавалося прикрити голосами сателітів з депгрупи "Довіра" та позафракційних, то зараз не вийшло, - пише Depo.Ua.
Читайте також: Кабмін без програми. Що робити Зеленському зі збуреною Радою
Які варіанти може вибрати Володимир Зеленський після того, як його фракція у ВР прокотила урядову програму і, таким чином, дала йому під дих? Серед цих варіантів - розпуск Ради і її переобрання. За даними наших джерел, саме цей варіант зараз активно опрацьовується на Банковій. Про свій намір розігнати нинішній склад парламенту Зеленський може оголосити у промові до Дня незалежності України 24 серпня, а сам указ може підписати 31 серпня, після того як ВР IХ каденції втратить річний імунітет від розпуску. Тобто дострокові вибори парламенту будуть суміщені з місцевими і відбудуться 25 жовтня.
Що це дає Зеленському? По-перше, він посилає чіткий сигнал суспільству, що не буде терпіти витівки депутатів, яких зібрали у фракцію "Слуги народу", однак ці люди виявилися дуже різними, щоб сидіти в депутатських кріслах всі п'ять років. Таким чином він підвищить власний рейтинг. Але є велике "але": монобільшість "зелені" вже не отримають. Причина в декількох факторах: перший - далеко не всі виборці знову будуть голосувати за "слуг", враховуючи їх епічні "зашквари" і внутрішні сварки протягом депутатства, другий - рейтинг цієї партії знижується в результаті активної роботи проти президентської сили її опонентів, і ця робота в разі дострокових виборів лише посилиться.
Другий момент: оточення президента переконує його в тому, що монокоаліція насправді - не так вже й добре, оскільки глава держави у свідомості виборця несе відповідальність за все, що робить його фракція. І це знижує його особистий рейтинг. Тому краще піти на перезавантаження Верховної Ради, отримати у новому парламенті ті ж 150-170 "багнетів", але "своїх", а після створювати коаліцію, з якою розділяти і посади, і відповідальність. Логіка в цьому, звичайно, є - правило "розділяй і володарюй" сповідували ще з глибокої давнини. Однак і тут існує "але": з ким розділяти відповідальність? Згідно з останніми соцопитуваннями найчисельнішу фракцію в разі переобрання сформує ОПЗЖ, зростає також рейтинг "Європейської солідарності", прохідний бар'єр здатні подолати "Батьківщина" ("ДС" писала про можливу її співпрацю з Олегом Ляшко) та партія Ігоря Смешка.
З "ЄС" йти в коаліцію Зеленський не хоче, залишаються ОПЗЖ і умовна партія Тимошенко-Ляшка, під яку можуть підвʼязатися і інші політики, одні з яких орієнтуються на Ріната Ахметова, інші - на Ігоря Коломойського. У разі проходження партії Смешка вона також може стати учасницею коаліції, однак все в підсумку буде залежати від того, скільки депутатів зайде під цим брендом.
І, нарешті, третій момент: одночасні вибори і ВР, і місцевих рад. Для "зелених" це шанс завести у місцеві органи влади більшість з "слуг" під гаслами чергового перезавантаження. Якщо оточення Зеленського переконає його в тому, що, програючи монобільшість, він, утім, виграє значно більше - слухняну фракцію, розподіл відповідальності за уряд з кимось, множинні фракції або навіть власну більшість в обласних і міських радах великих міст, - тоді українців восени чекають перевибори у Верховну Раду. Що вирішить Зеленський, побачимо і почуємо вже найближчим часом. А ще побачимо, як його ж "слуги" будуть боротися проти розпуску, адже в наступну каденцію істотна їх кількість не потрапить.
До речі, у Зеленського ще залишається одна опція - позачергові президентські вибори. Такий варіант також можливий, якщо доведеться ще раз перезавантажити владу. Тим більше що жоден з нинішніх політиків найближчим часом все одно не зможе зрівнятися з ним за рівнем підтримки, тому тут ризики навіть менші, ніж у разі перезавантаження парламенту.
