Без права на апеляцію. Навіщо Зеленський вирішив обрізати правосуддя
15 січня Верховна Рада остаточно прийняла законопроект №2314 "Про внесення змін у Господарський процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України щодо удосконалення перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку".
Хоча може здатися, що цей закон є суто технічним, але насправді він має явно виражене політичне значення. Щоб переконатися в цьому, достатньо трохи заглибитися в історію питання.
Навіщо знадобився законопроект №2314
Почалося все з того, що новообраному президенту Володимиру Зеленському захотілося підім'яти під себе Верховний суд (ВС). Зробити це було непросто, бо ВС був створений заново всього два роки тому він розпочав роботу 15 грудня 2017 р. Для відбору суддів ВС були проведені два конкурсу, за підсумками яких указами Петра Порошенка були призначені 196 суддів ВС.
Ідею, як підім'яти ВС під себе, запропонував Зеленському ще влітку 2019 р. тодішній заступник керівника його Офісу Руслан Рябошапка, який зараз працює генпрокурором. 29 серпня, в перший же день роботи нової Верховної Ради, Зеленський подав у парламент законопроект №1008 "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і деяких законів України щодо діяльності органів суддівського управління". Ноу-хау від Рябошапки полягало в тому, щоб скоротити кількість суддів ВС до 100 і під цим приводом відібрати з наявних суддів ВС ту сотню, яка буде найбільш сприйнятливою до вказівками з Банкової.
А щоб цій сотні не довелося працювати за двох, було вирішено, не мудруючи лукаво, скоротити потік судових рішень, що надходять у ВС на перегляд в апеляційному та касаційному порядку. Для цього і знадобився законопроект №2314. Він був внесений у парламент Зеленським 25 жовтня.
Тобто одна штучна міра спричинила за собою іншу штучну міру. Спочатку було вирішено штучно скоротити кількість суддів ВС вдвічі, хоча об'єктивних підстав для цього не було. А потім, бачачи, що залишилися 100 суддів будуть перевантажені роботою, Банкова вирішила штучно обмежити фізичним та юридичним особам можливість звертатися до ВС як в апеляційну та касаційну інстанцію. І це вже пряме порушення прав українців на правосуддя.
Черговий ляпас Захід
Оцінюючи законопроект №2314 і його політичне значення, необхідно враховувати також міжнародну реакцію на затіяну Зеленським судову реформу. Підрив незалежності ВС викликав обурення Заходу. Це особливо чітко проявилося 15 жовтня, напередодні другого читання законопроекту №1008, коли посли Євросоюзу, Німеччини, Великобританії і Канади звернулися до спікера Верховної Ради Дмитру Разумкову з листом, у якому розкритикували запланований повторний відбір верховних суддів.
Однак Зе-команда проігнорувала це попередження. 16 жовтня законопроект №1008 був прийнятий остаточно, 4 листопада удостоївся президентської підпису та 7 листопада набув чинності закон №193-IX.
15 листопада пленум ВС вирішив внести до Конституційного суду України подання щодо відповідності Конституції окремих положень закону №193-IX. Зокрема, пленум вважає неконституційними положення, що передбачають скорочення кількості суддів ВС.
9 грудня свій офіційний висновок про цей закон оприлюднила Венеціанська комісія. Суть цього висновку зрозумілою вже із заголовку прес-релізу комісії: "Нещодавні законодавчі зміни у судовій системі в Україні загрожують стабільності і незалежності системи". У своїх рекомендаціях комісія наполягає: "Положення про скорочення числа суддів Верховного суду до 100 фактично означає повторну перевірку і має бути скасоване".
За даними "ДС", всередині Зе-команди знайшлися розсудливі, які запропонували піти на поступки, щоб не загострювати зайвий раз відносини з Заходом. Однак Банкова проігнорувала тверезі голоси і зробила протилежний вибір. Не чекаючи вердикту Конституційного суду, вона вирішила продавлювати законопроект №2314 як наступний етап судової реформи. Тим самим вона продемонструвала Заходу в цілому і Венеціанської комісії, зокрема, небажання відмовитися від своїх планів.
Наслідки для людей
Показово, що жоден депутат із фракцій ОПЗЖ, "Євросолідарності", "Батьківщини" і "Голоси" не проголосував за законопроект №2314 ні в першому, ні в другому читанні. Ці партії вже називають ухвалення цього закону черговим прикладом антинародних рішень "слуг народу".
До речі, самі "слуги народу" не виявляли ентузіазму щодо проекту №2314. У першому читанні його підтримали 225 членів фракції СН, а у другому - лише 217. І цей закон не був би ухвалений, якби Банкова не домовилася з новоствореної депутатської групи "Довіра", яка дала за нього 14 голосів (ще два голоси дала група "За майбутнє" і чотири позафракційні депутати). Чим і як буде розплачуватися Банкова за цю поступливість "Довіри" (і в що це обійдеться держбюджету) - про це обидві сторони угоди, природно, воліють мовчати.
Про наслідки цього закону можна скласти собі уявлення, ознайомившись з висновками Головного науково-експертного управління Верховної Ради. У документі наголошується, що скасування касаційного порядку перегляду судових рішень "може розглядатися як порушення права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції Ради Європи про захист прав людини та основних свобод)", а "введення жорстких обмежень на подачу касаційних скарг може розглядатися як обмеження конституційного права людини на оскарження судового рішення".
Негативну оцінку вводиться "процесуальним" фільтрів для визначення підстав касаційного оскарження судових рішень дає Головне юридичне управління Верховної Ради. Воно підкреслює: "В такій ситуації, з нашої точки зору, право громадян на касаційне оскарження і на судовий захист у порівнянні з нині діючими положеннями, суттєво обмежується, що не враховує вимог статей 22, 55, 129 Конституції України. Як відомо, касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках є одним з основних принципів судочинства в Україні у відповідності зі статтею 129 Конституції України. Конституційний суд України неодноразово у своїх правових позиціях зазначав, що право на апеляційне та касаційне оскарження не може бути звужене".
Але Банковій дуже потрібно отримати підконтрольний Верховний суд. І заради цього вона з легкістю жертвує правами українців.
Ганна Марунич: "Законопроект №2314 нівелює право на доступ до суду"
Ганна Марунич, адвокат, кандидат юридичних наук, юрист практики судових спорів юридичної фірми TOTUM
Пропозиція про віднесення справ про захист прав споживачів та справ, пов'язаних із стягненням аліментів, до категорії малозначних, а також встановлення заборони касаційного оскарження рішень у цивільних та господарських справах з ціною позову, що не перевищує 500 прожиткових мінімумів доходів громадян, на нашу думку, є дискусійним. Враховуючи, що сьогодні апеляційні суди не реформовані, з'являється ризик того, що прийняті у таких справах остаточні рішення не відповідають принципу верховенства права.
Законопроектом також суттєво змінюються підстави для касаційного оскарження рішень суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали суду апеляційної інстанції. На нашу думку, запропонований законодавцем підхід значно звужує підстави для касаційного оскарження, у зв'язку з фактичним винятком такої підстави як неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наявність різних правових позицій Верховного Суду (ВС) з правозастосування у подібних правовідносинах, відсутність офіційного обліку таких позицій, непоінформованість про їх наявність не тільки учасників справи, але й суддів, тривалий проміжок часу між прийняттям позиції і її опублікуванням у Єдиний державний реєстр судових рішень (ЄДРСР), вважаємо, що встановлення таких підстав для касаційного оскарження породить ризик значної дискреции (свавілля) ВС у відкритті касаційного провадження, значно ускладнить можливості практичної реалізації права на касаційне оскарження, що призведе до обмеження права на доступ до суду і буде суперечити принципу правової визначеності.
Крім того, інститут дисциплінарної відповідальності судді має іншу мету і призначення і не може підміняти інститут касаційного оскарження, а тому, встановлення такої підстави касаційного оскарження ставить під сумнів конституційний принцип незалежності судді.
Загалом, законопроект нівелює право на доступ до суду.