Мінська мишоловка. Як Кремль і його маріонетки розіграли сценку з примусу Києва до діалогу з ОРДЛО
В огляді "ДС" - головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу
Фронтове загострення
Тиждень, що минає, запам'ятається помітним загостренням на донбаському фронті, в результаті чого, українські війська в зоні ООС понесли серйозні втрати. Причому з боку російської окупаційної армії практикувалася не масована військова ескалація з переходом у відкритий бій, а точкові підступні обстріли, призвели до того, що 10 березня стала чи не найкривавішим днем з початку року.
А почалося все з такою собі "пристрілки" у понеділок, 9 березня. Так, в районі Гнутово з ворожого БПЛА були скинуті дві гранати на санітарний автомобіль Об'єднаних сил, що має на даху чітко различаемую маркування у вигляді червоного хреста. По неймовірній випадковості ніхто не постраждав, однак у той же день окупанти вже зовсім на іншій дільниці в Донецькій області знову "відзначилися" - прицільними вогневими ударами з гранатометів були обстріляні вісім будинків мирних жителів Верхньоторецької, на щастя, також обійшлося без жертв.
На наступний день "ихтамнеты" 1-го армійського корпусу ЗС РФ вирішили взагалі закошмарити дітей, коли під обстріл зі стрілецької зброї і гранатометів потрапили не тільки житлові квартали на околиці Мар'їнки, але і місцева школа №2. Її учнів довелося евакуювати в бомбосховище, а після атаки співробітникам Нацполиции вдалося вивезти всіх їх з небезпечного району цілими і неушкодженими по домівках.
Однак для українських армійців з 131-го окремого розвідувального батальйону 10 березня закінчилося не тільки пошарпаними нервами. В результаті потрапляння двох протитанкових ракет у вантажівку ВСУ в районі Пісків загинули двоє (Андрій Ведешин і Віктор Солтис) і ще дев'ять бійців отримали поранення, шестеро з яких - тяжкі. Як розповів 12 березня головний лікар військового госпіталю Дніпра Сергій Риженко, куди доставили поранених під Пісками, стан трьох з них медики оцінюють як украй важкий, а двоє - взагалі в комі на апаратах штучної вентиляції легенів.
Безумовно, в такій "військової хитрості" по психологічному тиску на українські підрозділи підступними обстрілами, роботою снайперів, діями ДРГ і мінуванням найбільш використаних місць і маршрутів немає нічого нового - подібним окупаційні корпусу стали особливо займатися ще з минулого року. Все це, в розумінні російських генералів, повинно привести до стратегічної втрати ВСУ контролю над більшістю ділянок на лінії розмежування. Втім, суто тактично фронтове загострення також мало сенс, а який саме, стало цілком очевидно вже до вечора 11 березня, коли в Мінську завершилося чергове засідання Тристоронньої контактної групи. Таким чином, виглядало це як додаткове примус Києва до переговорів у потрібному Москві напрямку.
Мінська мишоловка
Спочатку мало хто очікував від нової мінської зустрічі ТКГ якогось підступу. Але коли стало відомо залучення до переговорів у столиці Білорусі керівника Офісу президента Андрія Єрмака і його російського візаві, заступник голови путінської адміністрації Козака (колись набив руку на вигідному Кремлю вирішенні придністровського конфлікту, зірвався в останній момент несподіваним виходом з переговорів Молдови), раптом стало тхнути чимось неладным.
Втім, 11 березня перші повідомлення з Мінська не віщували нічого особливого, все йшло, як і раніше. Приміром, у ході обговорення в підгрупі ТКГ з безпеки питання розведення сил і засобів не вдалося досягти істотного прогресу за погодженням нових ділянок розведення. Ще великим пшиком завершилося засідання гуманітарної підгрупи - "омбудсмен ДНР" Морозова підтвердила утримання в квазиреспублике лише 15-ти полонених, які внесла в список з сотень людей на обмін українська сторона, тобто абсолютний мізер. Сухим звітом про результати останніх мінських рандеву обмежилася і Банкова, лише перерахувавши чотири обговорюються питання, останнім з яких виявилося анонсування створення якогось "Консультативної ради", без яких-небудь подробиць.
Натомість досвідчений у таких, на перший погляд, нудних справах Козак запустив першу інтригу в інформпростір прямо, що називається, з коліс - мовляв, пропонується створити "діалоговий майданчик з участю представників Нормандського формату і сторін конфлікту". І додав: "Такий механізм принципово попередньо узгоджено, і я дуже сподіваюся, що на наступному засіданні контактної групи приймемо остаточне рішення за механізмом діалогу сторін. Більше говорити не треба, треба дбайливо ставитися до домовленостей".
Хоча радісна "глава МЗС ДНР" Ніконорова свого кремлівського куратора не послухала і тут же вибухнула в російських ЗМІ такою тирадою: "Не має значення, як називатиметься цей орган. Важливо, що це буде майданчик для прямого діалогу, спілкування двох сторін конфлікту - Донбасу і України". Так що сценка Кремля і його донбаських маріонеток з примусу Києва до прямого діалогу з ОРДЛО була розіграна як по нотах.
Криза підкралася непомітно
А те, що дана мінська мишоловка зачиняться вже 25 березня на наступному засіданні ТКГ, стало абсолютно зрозуміло в п'ятницю 13-го, коли "Дзеркало тижня" опублікувало документ, який і повинен бути підписаний в Мінську буквально через десять днів - "Рішення Тристоронньої контактної групи про створення Консультативної ради". Де чорним по білому прописано не тільки суб'єктність ОРДЛО, але статус Росії як гаранта-спостерігача нарівні з Німеччиною, Францією та ОБСЄ. Чого Путін, власне, і домагався всі роки російсько-української війни.
Тим більше, що днем раніше стало зрозуміло, що зустріч лідерів держав в Нормандському форматі, швидше за все, не відбудеться у квітні в Берліні, як про це було домовлено на грудневому аналогічному саміті в Парижі. Принаймні, так вважає поділився з "Європейської правдою" своєю точкою зору на умовах анонімності офіційний представник німецького уряду. "Моя особиста думка, що саміт точно не відбудеться в квітні - можливо, в травні, а можливо, і пізніше", - пояснив він.
Вийшов на брифінг 13 березня Єрмак не просто не зміг пояснити журналістам реальні підсумки своєї недавнього відрядження до Мінська і спілкування там з Козаком і якимись "представниками ОРДЛО". Він навіть виразно посилив кризу довіри українського політикуму та суспільства як до себе особисто, так і до всієї влади президента Володимира Зеленського в цілому. В результаті - розкол у правлячій партії "Слуга народу", коли півсотні нардепів з цієї парламентської фракції монобольшинства оперативно підписалися під заявою, що вимагає від Зеленського доручити представникам Києва на мінських переговорах припинити реалізовувати рішення, що суперечать законодавству України, де чітко прописано, що на сході України відбувається збройна агресія з боку Російської Федерації.
Одним словом, криза підкралася непомітно, а тут ще й сплеск весняної вуличної активності, і це незважаючи на коронавірус і введений в країні тритижневий карантин. І тиск вулиці на владу полягало не тільки в п'ятничному нічному пікеті під Офісом президента, але і в суботньому багатотисячний Марш патріотів, присвяченому Дню волонтера. До речі, ветерани війни на Донбасі та інші небайдужі українці пройшлися в Києві 14 березня від Михайлівської площі до Банкової, щоб в тому числі передати президенту свій список вимог з десяти пунктів, головні з яких - ні кроку назад, ні відведення військ, припинити політику капітуляції і ніяких домовленостей з ворогом за рахунок інтересів України.
