Кулуарний ультиматум. Чи вдасться Кремлю продавити особливий статус ОРДЛО
В огляді "ДС" - головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу
Ціна путінської агресії
Позиційна війна на донбаському фронті не зазнала істотних змін, якщо не брати до уваги одне ключове "але". А саме: російські окупаційні корпусу, які вже тривалий час перестали соромитися застосовувати заборонені Мінськими домовленостями міномети і крупнокаліберну артилерію, тепер "шмаляют" ними не тільки з бойових позицій Об'єднаних сил. Окупанти все йде тиждень стали активно обстрілювати мирні квартали прифронтових населених пунктів, де і в помині немає вогневих точок ВСУ.
І якщо у випадку з обстрілом Новолуганского та Авдіївки все обійшлося лише руйнуваннями будинків, то ворожий вогонь по Зайцево з мінометів калібру 82 мм в шість ранку 3 липня призвів до загибелі місцевої жительки, 80-річної Олени Быховой. І смерть цієї бабусі лише доповнила кривавий мартиролог жертв агресії Путіна, на руках якого - понад 3,3 тис. життів цивільних жителів Донбасу, а також ще понад 7 тис. поранених і покалічених мирних українських громадян.
До речі, таку найбільш актуальну "чорну" статистику російсько-української війни озвучив 2 липня під час онлайн-засідання Форуму співробітництва ОБСЄ у сфері безпеки начальник головного управління міжнародного співробітництва та верифікації ЗСУ генерал-лейтенант Леонід Голопатюк. Їм також були названі точні цифри втрат українських армійців на Донбасі з весни 2014-го: "У результаті збройного конфлікту, розв'язаного Росією, вже загинуло 3094 та поранено майже 12 тис. захисників України".
В той же день, 2 червня, важливі дані навів віце-прем'єр - міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Резніков на прес-конференції в Києві: "Ми точно знаємо, що з російського бюджету йде фінансування на зарплати держслужбовцям на окупованому частково Донбасі і в Криму. За нашими даними, це $1,3 млрд на рік на цивільні справи, і це, за нашою інформацією, - $3,7 млрд на рік на війну, на військові питання. У середньому - $5 млрд на рік".
Нарешті, знову ж 2 липня своє спеціальну заяву зробив головнокомандувач ЗСУ Руслан Хомчак, зазначивши відпрацювання тактики застосування Javelin однієї з бригад, яка готується на полігоні на службі в зоні ООС. При цьому кількість розрахунків він не назвав, підкресливши, що це таємниця. "Скажу лише, що в подальшому кожну з бригад, яка буде заходити в район ООС, будемо посилювати Javelin. Крім того при підготовці цієї бригади до чергової ротації відпрацюємо і застосування безпілотників Bayraktar з бойовим поразкою мети", - заінтригував Хомчак. Одним словом, стало зрозуміло, що три оприлюднення за один день таких важливих цифр і фактів, подытоживших реальне положення справ на донбаському напрямку, зроблені офіційним Києвом неспроста.
Кулуарний ультиматум Кремля
А пояснюється синхронність такого суто інформаційного удару досить просто - він, схоже, був зроблений для посилення переговорних позицій України напередодні важливої дипломатичної зустрічі. Справа в тому, що 3-4 липня в Берліні відбувся 11-годинний раунд переговорів політичних радників лідерів держав-учасників Нормандського формату, де російська делегація, за даними джерел західних ЗМІ, висунула справжній ультиматум, правда, не публічно, а, як водиться у Кремля, кулуарно.
Зокрема, Москва зажадала від Києва показати до 6 липня проект змін в українську Конституцію в частині надання особливого порядку місцевого самоврядування для окремих районів Донецької та Луганської областей. Іншими словами, Путін в черговий раз перейшов в дипломатичний наступ з приводу конституційності особливого статусу ОРДЛО "без додаткових умов" - під соусом "негайної правової реорганізації" окупованих Росією територій українського Донбасу.
Про це, між іншим, Кремль товкмачить всі останні шість років, намагаючись всучити в український державний організм створені ним же маріонеткові квазідержавні утворення в якості своєрідної "ракової пухлини", що дозволяло б тримати Київ на короткому повідку. Ну а на іншу чашу ваг Москва поклала і реальне припинення вогню з боку російської окупаційної армії, і обмін утримуваними особами, і відновлення нормальної роботи блокпостів на лінії розмежування з боку ОРДЛО, і вирішення інших актуальних питань, які ось уже який місяць після паризького саміту "нормандської четвірки" блокуються Росією.
Неприємний післясмак
"Домовленості паризького саміту лідерів держав - учасниць Нормандського формату повинні бути виконані. Україна, а також її партнери по Нормандскому формату, Франція і Німеччина, продемонстрували готовність докласти для цього максимум зусиль", - так сухо і без особливих подробиць про минулу берлінської зустрічі повідомила прес-служба Офісу президента. А голова президентської канцелярії Андрій Єрмак лише додав, що дана зустріч, мовляв, на крок наблизила проведення саміту в Берліні, втім, російська сторона взяла паузу для підготовки відповіді на консолідовану позицію України, Франції та Німеччини.
Однак 4 липня на брифінгу президента Володимира Зеленського під час його робочої поїздки в Одеську область журналісти все ж домоглися від нього коментаря по темі, чи відповідає дійсності інформація про вимогу Москви до Києва надати проект "правовий реорганізації" ОРДЛО до 6 липня. На що Зеленський сказав буквально наступне: "Ніхто від України нічого не може вимагати, ми - незалежна країна. Мені здається, що тут всім потрібно попрацювати над риторикою. Тим більше, що це міжнародна вже риторика".
Що стосується останньої зустрічі радників лідерів держав Нормандського формату в Берліні, то він взагалі сказав, що поки не готовий її повноцінно коментувати: "Я знаю, що дуже непогано пройшла зустріч, предметно. Більше нічого поки що коментувати. У нас буде нарада, з паном Єрмаком ми сьогодні тільки прилетіли в Одесу і ще детально не обговорювали з ним це питання".
Тобто, з одного боку, хвилюватися, в принципі, не потрібно: дипломатичну атаку Путіна начебто вдалося стримати - передусім з допомогою консолідованої позиції наших німецьких і французьких партнерів. Але з іншого боку, тривала нікчемна тактика Банкової по замовчуванню знакових подробиць реальної перемоги " (до речі, до кінця неясно, чи мала вона місце бути) відкриває широке поле для пошуку "зради". І залишає від усього цього як мінімум вельми неприємний післясмак.
