Надзвичайний стан. Будь прав українців можуть позбавити на час карантину
Глава Моз Ілля Ємець закликав народних депутатів проголосувати за введення надзвичайного стану в Україні. Прийняти таке рішення нардепи можуть під час позачергової сесії, яка, ймовірно, відбудеться у вівторок, 24 березня.
"ДС" підготувала коротку довідку про те, що передбачає режим НС і навіщо він потрібен.
Згідно з українським законодавством надзвичайний стан - це особливий режим, який вводиться з-за великої небезпеки для людей, країни або органів державної влади (наприклад, теракти, міжнаціональні або міжконфесійні конфлікти, стихійні лиха, катастрофи).
В разі його введення органи державної влади, місцевого самоврядування та військове командування отримують додаткові повноваження для того, щоб подолати причини виникнення надзвичайного стану. Регулюється ПП спеціальним законом. Цей документ дозволяє вводити надзвичайний стан у випадку особливо тяжких екстраординарних ситуацій природного характеру, одним з яких є пандемія.
Як вводиться і що передбачає режим НС
Механізм введення ПП такий: указ про введення надзвичайного стану ухвалює президент, а Верховна Рада протягом двох наступних днів повинна затвердити його, для цього достатньо 226 голосів. У разі, якщо парламент відмовляється його стверджувати, надзвичайний стан не введуть.
Пропозиції про введення НС чолі держави подає Кабінет Міністрів. В указі президента повинна бути роз'яснена необхідність його запровадження, позначені межі території, на якій вводиться надзвичайний стан, це може бути як вся країна, так і окремі області, райони або населені пункти.
Крім того, в документі президент позначає час, з якого вводиться надзвичайний стан, і строк, на який він вводиться. Це може бути 30 діб у разі, якщо НС вводиться по всій країні, і 60 діб - якщо в окремих місцевостях. У разі необхідності надзвичайний стан може бути продовжений на 30 діб, для цього президент повинен видати відповідний указ, а парламент ще раз його затвердити.
Також в указі визначається перелік надзвичайних заходів, вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням надзвичайного стану.
Конституція прямо вказує, які права не можна обмежити в разі введення надзвичайного стану. Наприклад, заборонено дискримінувати, катувати, заарештовувати без суду або довільно позбавляти людину життя. Держава не може заборонити громадянам звертатися до суду або в державні органи. Обмежують тільки ті права, які можуть сприяти розповсюдженню надзвичайної ситуації або паніки.
Наприклад, дозволяється обмежувати право на мирні зібрання (щоб не було масового скупчення людей), право на освіту (щоб учні не заражали один одного в садочках, школах та аудиторіях) або право на поширення інформації (щоб не поширювалася неправдива інформація).
Органи місцевого самоврядування, так само як і парламент, уряд, інші органи виконавчої влади, суди, прокуратура, поліція і т. д., не припиняють своєї роботи на час введення НС. Однак, поряд з ними, діють також СБУ, Нацгвардія та Військова служба правопорядку ЗСУ, які керують процесом впровадження та здійснення заходів надзвичайного стану.
Збройні сили та Державну прикордонну службу залучають у разі, якщо ситуація загрожує життю і здоров'ю значної кількості людей та/або якщо необхідно провести великий обсяг аварійно-рятувальних та відновлювальних робіт.
Дії влади і покарання "непокірних"
Найбільш поширеними заходами при надзвичайному стані є обмеження в'їзду та виїзду на територію, де вводиться надзвичайний стан, огляд транспортних засобів, заборона на проведення масових заходів (понад 200 осіб) і комендантську годину. Також можуть застосовувати карантин, особливий порядок розподілу продуктів і мобілізацію з метою подолання наслідків небезпеки.
Відповідальність за порушення режиму надзвичайного стану може бути як адміністративна, так і кримінальна. Наприклад, кожен може понести адміністративну відповідальність за непокору вимогам поліцейських або військових, коли вони здійснюють заходи в рамках надзвичайного стану, - покарання від штрафу до адміністративного арешту на 15 діб.
Хворих, які не дотримуються режим карантину і, як наслідок, створюють небезпеку для оточуючих, можуть притягнути до кримінальної відповідальності - покарання від штрафу до позбавлення волі на вісім років.
Мери або директори навчальних закладів, які, незважаючи на вимогу уряду зупинити освітній процес, цього не зробили, теж можуть понести за це кримінальну відповідальність у разі, якщо це спричинило шкоду здоров'ю осіб, - покарання за це від штрафу до позбавлення волі на п'ять років. Яскравим прикладом може слугувати заява мера Харкова Геннадія Кернеса про відмову вводити карантин у школах, яке в умовах надзвичайного положення могло б мати конкретні наслідки для глави міста.
