Антрацит в горлі. Коли Кремль звільнить Пасічника за шахтарські бунти

В огляді "ДС" - головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу

Хроніка одного бунту

Досі малопримітне містечко з символічною вугільною назвою Антрацит на тижні, що минає, виявився в епіцентрі загальної уваги. Причина - чи не найгучніший за час окупації Донбасу страйк гірників тамтешньої шахти "Комсомольська", яка, незважаючи на каральні заходи з боку луганських чекістів і поліцаїв, лише стала набирати обертів і отримала широку народну підтримку у всіх ОРДЛО.

Підземний страйк антрацитівських шахтарів, які вимагають виплати заборгованості по зарплаті за останні місяці, почалася ще 5 червня, і на перший погляд здавалося, що й цей маленький бунт закінчитися так само, як попередні подібні спалахи - протестувальникам та їх родичів просто закриють рот великими загрозами і дрібними подачками. Однак на цей раз все вийшло інакше. Не допомогли навіть масові арешти стачкомовців, які проводили треновані опричники з "МГБ ЛНР", відключення в Антрациті інтернету і мобільного зв'язку, а також повне закриття бунтівного міста від зовнішнього світу під прикриттям "боротьби з коронавірусом".

10 червня більше сотні шахтарів "Комсомольської", що знаходяться під землею, оголосили голодування, висунувши додаткові вимоги "владі ЛНР" випустити з підвалів своїх соратників і гарантувати безпеку самим страйкуючим та їх сім'ям. 11 червня частина раніше заарештованих гебісти таки випустили на свободу під підписку про нерозголошення протягом аж десяти років. Але 12 червня пара сотень гірників (ще сотня, нагадаємо, продовжувала підземний протест) вийшли до будівлі "мерії" Антрациту і, як у кращі страйкові часи, стукали пластиковими пляшками по асфальту. Так що яскраве відео з цієї акції вмить розлетілося по Всесвітній павутині.

Антрацит в горлі Пасічника

Новини про антрацитівських події стали поширювати навіть ультрапропагандистські ресурси, за що, між іншим, були наглухо заблоковані на всій окупованій частині Луганщини. Що особливо розчулило, під таку роздачу потрапили, наприклад, російські сайти "Антифашист" і "Російська весна". Втім, те, що для ватажка російської окупаційної адміністрації в ОРЛО Пасічника дійсно запахло смаженим, стало зрозуміло після відключення в Луганську і околицях соцмережі "ВКонтакте" і мобільного оператора Vodafone, чиї базові станції на території всієї квазіреспубліки банально відрубали від електроживлення.

До того ж рідне головному луганському гауляйтеру Кремля "МГБ ЛНР" (в крісло "голови ЛНР", хто забув, Пасічник пересів з кабінету "міністра держбезпеки") провело цілий ряд "превентивних заходів". До таких належали затримання страйкового активу шахти "Білоріченська" в Лутугинському районі і ровеньківської шахти імені Фрунзе - гірники цих підприємств теж планували влаштувати вибивання зарплат масовими страйками слідом за антрацитивцями. Раніше аналогічний страйк відбувався на зоринській шахті "Ніканор-Нова", чиїх робітників з великим трудом вдалося втихомирити батогом і пряником.

Але от сам розбурханий Антрацит міцно застряг у горлі Пасічника, з-за чого конкуренти Луб'янки у багатьох московських кабінетах зараз енергійно потирають руки, очікуючи швидкого падіння з луганського престолу ставленика ФСБ. Ситуацію погіршують передстрайковий стан на абсолютній більшості вугільних підприємств в ОРЛО. Тобто навіть якщо "закатати в асфальт" весь Антрацит, вже завтра може прорвати практично в будь-якому шахтарському селищі, адже величезні борги по зарплатах і голодні гірняцькі родини - явище в окупації масштабне і повсюдне. А тут ще на минулому тижні зупинили доменні печі Алчевського меткомбінату, від якого годується весь Алчевськ. Так що тривалий простій даного заводу може поширити бунтарські шахтарські настрої і на металургів.

Ажіотаж навколо нових осіб в ТКГ

Те, що відбувається в Антрациті, дуже оперативно стало окремою темою обговорень у рамках Тристоронньої контактної групи. А все тому, що до переговорів ТКГ в режимі відеоконференцій підключилися реальні представники ОРДЛО - донецькі журналісти Денис Казанський і Сергій Гармаш, що стали в 2014-му вимушеними переселенцями. До речі, Казанський вже в перший день своєї участі в мінському процесі, 9 червня, відразу передав "антрацитівський кейс" в гуманітарну підгрупу ТКГ, викликавши тим самим загальне роздратування у росіян і їх донбаських маріонеток. Хоча протиставити цьому що-небудь конкретне вони не змогли, як не намагалися.

Втім, сама поява на мінських видео нових осіб у складі української делегації викликала "за поребриком" справжній ажіотаж. Наприклад, російський "Коммерсантъ" присвятив цій події цілу статтю під назвою "Донбас для своїх", звернувшись за коментарем до свого кремлівського джерела. Той заявив солідному усмановскому медіа наступне: "Київ не може сам призначити представників конфліктуючої сторони. Їх повинен Донецьк і Луганськ представляти. А якщо ДНР і ЛНР приведуть екс-президента України Віктора Януковича і будуть з ним говорити про врегулювання конфлікту?".

На самому ж засіданні путінський представник в ТКГ Борис Гризлов твердив щось схоже, але на повному серйозі, без іронічної нотки, як коммерсантовский співрозмовник: "Київ відмовляється обговорювати політичні питання у відповідності з пунктами 11, 12 комплексу заходів по виконанню Мінських угод з представниками Донецька, Луганська і збирається обговорювати їх з колишніми мешканцями Донбасу, які зараз проживають на території України. Київ вирішив вести переговори з людьми, яких сам і призначив. Така позиція фактично означає вихід України з мінського процесу". Ось, так би мовити, і поговорили. Правда, в результаті ніхто нікуди не вийшов - за взаємною згодою сторін наступне засідання ТКГ вирішено було продовжити в понеділок, 15 липня.