"Нормандське" жонглювання. Як Зеленський і Путін влаштували віртуальну битву повістками дня
В огляді "ДС" - головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу
Битва "нормандських" повісток дня
Як і слід було очікувати, Кремль, притиснутий французько-українським анонсом зустрічі в Нормандському форматі на 9 грудня у Парижі, таки підтвердив і дату, місце майбутнього рандеву лідерів України, Франції, ФРН та Росії. Втім, як зазначив з приводу саміту "нормандської четвірки" 18 листопада путінський рупор Пісків, "давайте не завищувати очікування, щоб потім не розчаровуватися". При цьому інший рупор подрібніше - Чеснаков (входить в команду помічника Путіна, Суркова, відповідального за ОРДЛО і підготовку до "Нормандії") вже на наступний день буквально тріумфував на своєму телеграм-каналі, що, мовляв, підсумковий документ паризького саміту не просто узгоджений, але і повністю влаштовує Росію: "Саме Москва зажадала, щоб це було зроблено заздалегідь, до саміту, щоб обмежити спроби України вийти в ході переговорів за рамки Мінських угод".
Хоча на всяк випадок Чеснаков вирішив підстрахуватися, додавши, що "буде опублікований цей текст або він буде носити закритий характер, сторони вирішать безпосередньо в Парижі". Тобто якщо ніякого заздалегідь підготовленого "нормандського" комюніке немає і не буде, то сурковським глашатай завжди зможе послатися на його "секретність". Ну а російським ЗМІ "текст рамкового документа" був злитий, само собою, завчасно. Зокрема, лідери нібито висловлять прихильність політичного шляхи врегулювання конфлікту за допомогою Мінського комплексу заходів, взявши за основу так звану "формулу Штайнмайера", але утриматися від вказівки конкретних кроків у частині негайної передачі Україні контролю над ділянкою кордоні з Росією в окупованій частині Донбасу.
Однак, правда все це, чи вигадка, сказати, м'яко кажучи, складно. Або, якщо відверто, про це можна сміливо запитати у якого-небудь популяризатора відомої драми "Розп'ятий хлопчик в трусиках". А ось офіційний Київ вирішив діяти відкрито, публічно оприлюднивши 20 листопада свій варіант "нормандської" порядку денного. І зроблено це було президентом Володимиром Зеленським не де-небудь, а на відкритті знакового мосту через Сіверський Донець на лінії зіткнення в Станиці Луганської в присутності представника ОБСЄ в Тристоронньої контактної групи Мартіна Сайдика, а також двох послів країн "нормандської четвірки" - німецького та французького.
Отже, насамперед Зеленський планує підняти на паризькому саміті 9 грудня тему конкретних строків повернення всіх українських полонених. Другим пунктом він висловив бажання обговорити на зустрічі в Парижі перспективу досягнення повного припинення вогню на Донбасі з чіткими термінами та зобов'язаннями сторін. "Третє питання - це контроль України над російсько-українським кордоном", - сказав Зеленський, заявивши, що тільки після всього цього готовий обговорювати проблематику проведення місцевих виборів в ОРДЛО, але, як спеціально підкреслив, виключно за українськими законами.
На фронті без особливих змін
Як би те ні було, і як там не розвернуться через два тижні перипетії рандеву в Парижі, але поки політико-дипломатичні "батли" між Зеленським і Путіним не особливо відбилися на суто військовому положенні справ на донбаському фронті. Єдине, що реально зменшилася інтенсивність обстрілів російськими окупантами, хоча втрати наших армійців в якості поранених і навіть загиблих, на жаль, не припинилися. Більше того, саме на тижні, що минає, 19 листопада, помер вже в харківському госпіталі, після тяжкого поранення, отриманого, до речі кажучи, на ділянці розведення під Петровським, комбриг 128-ї гірсько-піхотної бригади Євген Коростельов.
За добу, 20 листопада, "ихтамнеты" обстріляли українські позиції всього сім разів, але поранення отримали аж семеро наших бійців. Причому ось як звучало пояснення у зведенні штабу ООС: "Російські окупанти цинічно порушують будь-які домовленості. Зокрема, українська сторона на одній з ділянок двічі відправляла "тишу" для надання допомоги пораненим. Збройні формування Російської Федерації давали на це згоду, але підступно продовжували вести вогонь по наших позиціях".
А 21 листопада бойовики 1-го армійського корпусу ЗС РФ підбили з ПТРК "Фагот" машину забезпечення ЗСУ, развозящую продукти і воду для військовослужбовців. При цьому машина в цей час була аж ніяк не на передовій, а в населеному пункті Шуми, і в результаті попадання в неї керованої ракети лише дивом ніхто не загинув, проте троє армійців таки були контужені.
Втім, не можна сказати, що все це залишається для окупантів абсолютно безкарним - "відповіді" від ВСУ також помітно підчищають їх і до того нестрункі ряди. Так, за даними розвідки ООС, за тиждень з 16 по 22 листопада обидва окупаційних корпусу втратили 19 осіб: 9 - 200-ми і 10 - 300-ми. Для порівняння, позаминулого тижня (8 - 15 листопада) були ліквідовані 12 "ихтамнетов" і ще 16 поранено.
Старт тютюнового ОРДЛО-переділу
Тим часом 19 листопада в глибокому тилу окупованій Донеччини в місті Торезі (після деокупації - Чистяково) раптом пролунав потужний вибух біля будівлі місцевого суду. Трохи пізніше з'ясувалося, що це у своєму джипі був підірваний хтось Ігор Шалигін, керуючий місцевої тютюновою фабрикою під гучною назвою "Черчілль". Очевидці стверджують, що вибух стався відразу після того, як сигаретних справ майстер сів у авто і завів мотор, після чого машина з її господарем згоріла повністю.
Інформпростір тут же зарясніло заголовками про вбивство "тютюнового короля", хоча практично ніхто про існування фабрики "Черчілль" не тільки не чув, але навіть і не здогадувався. На відміну, приміром, від донецького підприємства "Хамадей", контрольованого з моменту заснування в 2003-му до свого вбивства в 2015-му коллаборантом-злочинцем Ляшко на прізвисько "Ведмедик Косою". Між іншим, "Хамадей" і далі тримає першість на окупованому Донбасі за обсягами як продаж своєї низькоякісної, але дешевої продукції на місці, так і нелегального її вивезення за межі ОРДЛО.
З іншого боку, подія дійсно може свідчити про старт нового етапу переділу всього тамтешнього ринку виробництва контрафактних цигарок, а цей бізнес входить в окупації мінімум в першу п'ятірку найбільш прибуткових. І до лідера "Хамадею" вже намагаються впритул наблизитися відкриті вже за роки війни і "Донецька тютюнова фабрика" Дебальцеве, і "Луганська тютюнова фабрика" в самому Луганську. А тут ще якийсь "Черчілль".
