Комунальні послуги і не тільки. На що ще підпишеться Україна заради грошей МВФ

29 травня стали відомі нові подробиці з меморандуму між Україною і МВФ перед наданням кредиту Stand by. Зокрема, за даними "Українських новин", Київ зобов'язався повністю скасувати спецоб'язаності з продажу газу для населення (режим ПСО) і прибрати передбачені урядовими постановами стелі ціни для побутових споживачів. Тобто вартість газу для населення буде визначати тільки ринок, а це означає, що в перспективі можливий необмежений ріст тарифів. Технічно це вимога влади виконають так: просто не будуть продовжувати режим ПСО для населення з 1 липня 2020 р. і підприємств теплокомуненерго (ТКЕ) з 1 травня 2021 р. При цьому для забезпечення безпеки поставок газу побутовим споживачам буде створений механізм тимчасового гарантованого постачальника (SOLR), якого оберуть на конкурсній основі до кінця червня.

Крім того, у домовленостях з МВФ йде мова про те, що, "починаючи з опалювального сезону 2020-21рр. рр., тарифи на опалення будуть переглядатися і встановлюватися не рідше одного разу в рік до початку опалювального сезону, щоб забезпечити адекватне відображення змін у витратах на газ і негазових витрати (включаючи капвкладені) в тарифах на опалення".

За інформацією агентства, українська сторона в Меморандумі також пообіцяла розробити адекватні інструменти для компаній централізованого теплопостачання, щоб забезпечити збір платежів від побутових споживачів (у тому числі за допомогою більш високих штрафів і спрощеного правового примусу)".

Таким чином, Україна продовжує виконувати вимоги міжнародних кредиторів. Але заради чого? У відповідь на це питання ми знову публікуємо аналітичну статтю експерта Інституту GROWFORD і постійного автора "ДС" Олексія Куща, який наводить аргументи, що Київ міг би залучити кредитування на кращих умовах, якби зумів правильно вибудувати переговорний процес.

Гібрид кредитної зелені

Почнемо з традиційного - оцінки втрачених можливостей і невірних рішень. Нинішня програма співробітництва Україна - МВФ являє собою гібрид, на фасаді якого написано stand-by, але він не цілком класичний. Фактично перед нами схрещування фінансових "їжака й ужа". З одного боку - складова частина програми являє собою класичний антикоронавірусну позику, який зараз може отримати будь-яка країна в розмірі до 50% своєї квоти у фонді. Ці ресурси виділяються під мінімальну відсоткову ставку, на більш тривалі терміни, ніж звичайні кредити, і практично без будь-яких попередніх умов. Позики анти-COVID-19 - це швидкі гроші на стабілізацію соціальної сфери, екстрену допомогу економіці і зміцнення медичної системи в умовах пандемії. Враховуючи близькість України до європейських кордонів і зацікавленість країн ЄС в наших трудових мігрантах, міжнародні фінансові кола зацікавлені, щоб динаміка захворювання у нас була під контролем, а не розвивалася стихійно, як зараз в деяких латиноамериканських країнах.

Розмір нашої квоти в МВФ становить трохи більше 2 млрд спеціальних прав запозичення (СПЗ), тобто еквівалент $2,8 млрд. Таким чином, Україна ще в березні-квітні могла отримати приблизно $1,5 млрд у вигляді спеціального антикоронавірусної позики. І ці гроші на відміну від інших траншів можна було відразу перерахувати до держбюджету на покриття дефіциту. Тобто вже в квітні десятки мільярдів гривень використовувалися б як амортизатора кризи і фінансової подушки для реалізації медичних програм, у тому числі в частину відомих надбавок медикам. Для отримання цих грошей зовсім не обов'язково було проштовхувати ринок землі і "антиколомойський закон" - дали б без попередніх умов.

Могли, але не отримали... Ситуація абсолютно не характерна для нашої влади, у якої з хватальними рефлексами все в порядку, як у пташеня зозулі в гнізді сойки.

Серед версій такий нерозторопності найбільш правдоподібною виглядає наступна. Виділення $1,5 млрд з боку МВФ зняло б суттєву частину фінансової напруги. Питання повноцінного співробітництва з фондом не постало б у всій красі "політичної стурбованості". Нагнітання екзистенціального жаху в даному випадку не отримало необхідної сили для залякування електорату. На цьому тлі "вальпургієва ніч" у масках з прийняття закону про відкриття ринку землі та антибанківські чування у вигляді відомого закону виглядали б смішно, а не пафосно. Маючи $1,5 млрд антикоронавірусної позики, можна було спокійно вносити зміни в бюджет щодо створення резервного фонду в 60 млрд грн і паралельно вести переговори з кредиторами про реструктуризацію державних боргів, залишаючи програму співпраці з МВФ як десерт на осінь, тобто на той момент, коли вона, можливо, буде потрібна, а поки вирішуючи максимально важливу задачу відстрочки виплати боргів. Як заявив відправлений у відставку міністр фінансів Ігор Уманський в ефірі передачі "Чорний лебідь", кредитори нашої країни (а це до десятка компаній) самі дивувалися, чому Україна до початку переговорів з МВФ не провела з ними раут з реструктуризації боргу.

Стратегія влади щодо двостороннього співробітництва з МВФ виявилася в підсумку провальною. Отримання $1,5 млрд могло збити фінансову оскому, а виділення інших ресурсів цілком можна було відкласти. Це дозволило б не приймати "у коронавірусній гарячці" закон про ринок землі і дало б час для переговорів з кредиторами. В такому випадку тему реструктуризації МВФ на момент поновлення переговорів восени взяв би вже як даність. А от будь-яка артикуляція теми відстрочення боргу вже після укладення меморандуму з фондом - це фактична відмова від затвердженої програми.

Причіпний вагон

Спеціальну антикоронавірусну позику по суті, причепили до спільної програми співробітництва як додатковий загальний вагон. Перетворення позик МВФ в інструмент внутрішньої політики, особливо в світлі п'яти тисяч правок в "антиколомойський закон", в МВФ явно не оцінили. Якщо раніше планувалася програма розширеного фінансування EFF на три роки і ємністю до $10 млрд (саме цими параметрами президент і спокушав депутатів, агітуючи їх голосувати за ринок землі), то в результаті ми отримали простенький stand-by arrangement (SBA) на півтора року і ємністю в $5 млрд.

Влаштовуючи непотрібні ігри з траншем, ми втратили час, і у фонду явно додалося потенційних клієнтів: країни Латинської Америки, Африки та Азії. Вільних грошей у нього в розмірі кількох сотень мільярдів доларів може на всіх не вистачити.

На даний момент загальний кредитний потенціал МВФ оцінюється в суму понад $1 трлн, але його наповнюваність залежить не тільки від розміру квот країн-учасниць, але і від активізації угод про запозичення (New Arrangement to Borrow, NAB), а також від двосторонніх угод між фондом та його членами (Bilateral Borrowing Agreements, BBAs). Це три своєрідних рівня фінансової фонду захисту: квоти країн-учасниць в розмірі 477 млрд SDR (близько $660 млрд); кошти програм NAB - 182 млрд SDR (близько $250 млрд); кошти програм BBAs - 318 млрд SDR (приблизно $433 млрд).

Як показує практика, забезпечення МВФ по лінії квот з боку країн-учасниць можна оцінити як базовий ресурс. А ось для задіяння угод про додаткове фінансування члени фонду у деяких випадках зобов'язані отримати згоду парламенту, наприклад в США. На даний момент міністри фінансів і глави центральних банків G20 погодили подвоєння програм NAB для нарощування ресурсів МВФ, але в контексті розгортання глобальної кризи ця щедрість може з часом і поменшати.

Система сполучених посудин

Якщо з попередньо затвердженої для України програми в $5 млрд відняти перший транш у розмірі $1,9 млрд, виходить, що весь stand-by становитиме близько $3 млрд. Це практично ідентично тій сумі, яку Україна повинна виплатити МВФ за старими боргами у вигляді відсотків і тіла найближчим часом (2020-2021 рр.). Тобто мова йде не про кредитування фінансової стабільності в нашій країні, а про рефінансування старих боргів, борговому заміщенню.

Що стосується так званих структурних маяків, то тут сторони проявили творчий підхід. Закладати в пункти меморандуму одні і ті ж вимоги у вигляді боротьби з корупцією або тарифів вже не комільфо. Низка угод України і МВФ повинна показати незламний поступ реформ у країні-сателіті. Тобто з кожним меморандумом має бути "краще". На цей раз маяки виявилися на рідкість "несистемними". Поки що немає вимог про граничний розмір дефіциту бюджету, монетарних параметрів грошової емісії, лібералізацію тарифів у вигляді цін на електроенергію для населення, збільшенні пенсійного віку.

Зате є вимога щодо зміни статуту НАК "Нафтогаз України", модернізації банківського законодавства, ринку комунальних послуг, судової та податкової реформ.

Зокрема, статут НАК повинен бути скоректований у частині посилення функцій спостережної ради, тобто на практиці це призведе до ще більшої втрати суверенітету країни над цим ключовим активом. По суті це відповідь фонду на недавні спроби уряду посилити контроль над компанією, зокрема, в контексті сплати їй дивідендів та авансових податків. На даний момент "оборотка" НАК на рахунках перевищує 60 млрд грн в еквіваленті, у тому числі залишилося $1,74 млрд, хоча в кінці 2019-го "Газпром" перерахував $2,9 млрд, а були й інші доларові залишки. Саме за цей ресурс і поборються найближчим часом нинішній уряд країни і наглядові ради компанії.

Що стосується банківської системи, то планується посилити роботу з проблемними активами держбанків (хороше рішення через 6 років з початку банкопаду), зокрема, акцент зміщується в бік погашення заборгованості пов'язаних осіб (на момент виникнення). Тут пряма відсилання до колишнім власникам Приватбанку, що ще раз доводить, що для МВФ недостатньо просто залишити банк у власності держави, потрібно ще й активізувати роботу по стягненню боргів по кредитах, виданих банком на пов'язані структури до моменту націоналізації. З урахуванням активізації судових справ щодо колишніх власників Приватбанку, зокрема в контексті "клівлендського слухання" та "фактора Джуліані", літо і осінь будуть спекотними.

Судова реформа передбачає "тюнінг" процедури конкурсного відбору членів Вищої ради правосуддя.

В частині комунальної реформи очікується спрощення зміни постачальника природного газу, тобто населення остаточно "звільнять" від "Нафтогазу" і режиму ПСО, перевівши на ринкові умови закупівель енергоносія. Спрощена зміна постачальника - це страховка від зловживання штучно створеним монопольним становищем на регіональному ринку. З іншого боку, як тільки ціни на природний газ підуть вгору і/або курс гривні істотно девальвує, така свобода коштуватиме для населення черговий "шкури".

Кошти МВФ, виділені "прямим трансфертом" в бюджет у розмірі $1,9 млрд підлягають постаудированню на предмет цільового використання на боротьбу з коронавірусом.

Небезпечне веселощі

У контексті майже затвердженої програми співпраці України і МВФ, в Facebook була навіть розміщена радісна "листівка" заступника голови НБУ з приводу попереднього рішення про початок нової кредитної програми для України. На листівці зображені кульки і салюти, майже як на новорічному привітанні. У цьому зв'язку пригадується корейський фільм "Дефолт", який вийшов у минулому році і був присвячений азіатській кризи 1997 р. і програмі співробітництва Південної Кореї з МВФ. Для корейців день підписання меморандуму з фондом став датою національної ганьби, для наших чиновників він перетворився в ще один офіційний свято, вічне джерело каргокульта за аналогією з пошаною полінезійських аборигенів перед вантажними літаками США, що зкидали під час Другої світової на острови в Тихому океані гуманітарні вантажі.

Важливо розуміти: не сам кредит МВФ зло або добро, адже у випадку з Південною Кореєю все вийшло - країна увійшла до світової топ-10 і створила інноваційну економіку творчого типу. Вся справа у відношенні до кредиту МВФ. Якщо влада сприймає його як ганьбау для країни, то у неї формується і максимальна мотивація вирватися з цієї кабали, довести свою спроможність і відстояти міжнародну фінансову суб'єктність держави.

Якщо ж політичні "еліти" відносяться до чергового траншу як до фієсті, тоді у них буде лише одне бажання - щоб свято було завжди і веселощі не закінчувалося. За час співпраці з фондом Україна заплатила йому тільки у вигляді відсотків $3,4 млрд - більше, ніж обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) за минулий рік. А в першому кварталі 2020-го сума виплат на користь МВФ зі сторони України і зовсім перевищила приплив ПІІ. Все закономірно: з кожним роком співвідношення виплат по кредитах фонду до обсягу залучених інвестицій погіршується. Так інвестиційна привабливість заміщається кредитною залежністю.

Якщо спробувати зробити прогноз, то Україна майже напевно отримає перший транш в $1,9 млрд з антикоронавірусною прив'язкою і ще $1 млрд восени під пікові виплати зовнішнього боргу. Подальше співробітництво буде поставлено на паузу в світлі тієї кризи, яка, швидше за все, охопить нашу економіку взимку 2020-2021 рр. А там будуть вже явно інші переговорники...

У рамках програми розширеного фінансування EFF фонд змінював свої кредити на реформи в Україні в тому контексті, як він їх розумів.

В рамках спрощеної програми співпраці stand-by МВФ змінює транші на закриття дефіцитів платіжного балансу і частково - держбюджету.

По суті, це морквина, що висить перед "мордою" нашої влади для того, щоб умовний осів у вигляді уряду йшов за нею, попутно несучи на своїй спині "мішки з золотом" для виплати зовнішніх боргів кредиторам та забезпечення безперебійного відтоку капіталу з країни за "правильного" обмінним курсом.

Формат співпраці України і МВФ вже давно перетворився в клубок внутрішніх протиріч. Кредити фонду, які залучаються нашою країною для збереження інтересу інвесторів до української економіки, на ділі стають справжнім жупелом для цих самих інвесторів, які чудово розуміють, що будь-який формат співпраці з МВФ - це ознака того, що країна хвора кризою і до неї краще не наближатися - можна інфікуватися. Що і підтверджує динаміка ПІІ - мінімальна як раз в період взаємодії України з МВФ та максимальна - в періоди договірних пауз. За останні роки кредитна залежність України від фонду стала складовою частиною життєздатності політико-економічної системи нашої країни, і простих рішень для виходу з неї вже немає...