Розкіш спілкування. Стане мобільний зв'язок в Україні трохи краще, але набагато дорожче

18 лютого Національна комісія з регулювання зв'язку та інформатизації (НКРЗІ) схвалила проект розпорядження Кабміну "Про затвердження плану заходів щодо підвищення якості послуг рухомого (мобільного) зв'язку на 2020-2022 рр.". Цей документ ще не набрав чинності, але вже активно обговорюється гравцями телеком-ринку. Головна його фабула: давно назріле рішення використовувати європейські підходи при оцінці якості стільникових послуг передачі голосу, текстових повідомлень і мобільного інтернету. Саме тому в основу плану лягли рекомендації Міжнародного союзу електрозв'язку, викладені в документі ITU-T Y. 2617 Quality of service guaranteed mechanisms and performance model for public packet telecommunication data networks.

Якщо говорити більш конкретно, то незабаром на сайті НКРЗІ повинна з'явитися онлайн-карта, що відображає покриття усіма 4G-операторами. Ну а споживачі самі вже зможуть перевірити, де є покриття четвертого покоління і з якою швидкістю там працює мобільний інтернет.

Втім, тут оцінки можуть бути різними: чисто суб'єктивно, після життя в інших європейських країнах, стільниковий зв'язок навіть у Києві важко сприймати без скреготу зубовного. З іншого - в 2019-му НКРЗІ перевірила якість послуг "Київстару", "Vodafone Україна" і lifecell і резюмувала, що "велика трійка" дотримується достатньої якості надання своїх послуг.

Втім, тепер конкретизують вимоги: автори плану збираються розширити список параметрів такими вимірними пунктами, як час затримки між пакетами відправки і прийому, середня швидкість передачі/прийому даних, варіація затримки пакетів, втрата пакетів, час відповіді спеціаліста служби інформаційно-довідкового обслуговування оператора.

"Якщо чесно, я досить скептично ставлюся до багаторічним спробам НКРЗІ впровадити ці горезвісні європейські підходи, тому що всі розмови про т. зв. вимірювання часу затримки пакетів, про втрати пакетів вже стали серед фахівців мемом. Вони викликають гомеричний регіт, - сказав у коментарі "ДС" експерт телекомунікаційного ринку Роман Химич. - Тому що в конкретних історичних умовах України спроби органів влади контролювати і регулювати ці показники впираються в технічно досить складні проблеми. Ці завдання української держави в його нинішньому вигляді, напевно, не по зубах. Тому краще, щоб воно ними не займалося. Тому що виходить або смішно, або безглуздо, або боляче - в тому числі для споживачів та операторів мереж зв'язку".

Інші учасники ринку також звертають увагу на те, що Україна - країна з найнижчим у Європі ARPU (середньомісячним доходом на одного абонента) - змогла перейти в мережах GSM від стандарту 2G до 4G всього за п'ять років. Для порівняння: телеком-операторів ЄС на це знадобилося 20 років.

При цьому Україна - найбільша країна Європи, але з дуже низькою щільністю населення. В ній складніше покрити мережею з широкою пропускною здатністю 100% території, як це зроблено у Франції або Німеччині.

Але у цього є і зворотна сторона: оператори "великої трійки" воліють будувати і розвивати свої мережі в містах, часто ігноруючи не тільки сільську місцевість, але й досить великі автошляхи. Журналіст "ДС" нещодавно їздив по Полтавській області (від Пирятина до Лохвиці), а потім до Миргороду, і сам переконався в повній відсутності будь-якого зв'язку на більшості ділянок доріг.

Справедливості заради скажемо: депопуляція села триває, і величезні інвестиції в інфраструктуру мережі 4G в малонаселених регіонах, швидше за все, ніколи не окупляться. А на підході вже стандарт 5G, на обладнання для якого потрібні і зовсім астрономічні за українськими мірками інвестиції. Чи є сенс у такій ситуації форсувати покриття провінції 4G-мережами?

Тим більше, що вирішити проблему відсутності мобільного зв'язку як такої у провінції можна іншими методами.

"План заходів Кабміну - дуже цікавий документ, тому що в ньому висвітлюється ряд питань, які стосуються споживачів. Наприклад, там є пункт, що стосується конвергенції, тобто взаємодії мобільного та фіксованого зв'язку. Наскільки я можу припустити, влада намагається легалізувати так звану місцеву мобільний зв'язок, тобто те, чому в Україні досі займаються тільки оператори мереж CDMA, - каже Роман Химич. - Якщо це справді так, то це цікава штука, тому що, напевно, останній шанс для "Укртелекому" вижити - це домогтися того, щоб була легалізована можливість використовувати фіксовані номери в мережах мобільного зв'язку".

Інакше кажучи, забезпечити швидке покриття відсталих регіонів мобільним зв'язком можна, знявши перешкоди для невеликих регіональних операторів. Насамперед організаційні перешкоди, щоб оператори "великої трійки" і "Укртелеком" не мали права відмовити якомусь умовному "Гайворон-телеком" підключення до своїх мереж на прийнятних умовах. Тоді може з'явитися зв'язок, наприклад, уздовж всіх ключових автомобільних і залізних доріг.

Ще одна грань теми - план фактично готує грунт для нового стрибка тарифів. Щоб підвищити якість зв'язку до європейських норм, доведеться встановлювати більше вишок і купувати нове обладнання - обладнання, що автоматично збільшить вартість зв'язку та інтернету.

Однак експерт "ДС" з такою версією не згоден.

"Можна розглядати прийняття цього документа як підготовку до підвищення тарифів на мобільний зв'язок? Мабуть, ні. Скажімо так: у гіршому варіанті НКРЗІ отримає "кийок", щоб довбати по голові операторів. На ціні це не позначиться, але точно ускладнить їм життя, - вважає Роман Химич. - Швидше за все, якщо операторів будуть примушувати ставити нові вишки, купувати нове обладнання, то вони заявлять: технології мобільного зв'язку за самою своєю природою не можуть чого-небудь гарантувати. І навіть в розглянутому нами документі про це прямо сказано. А вже тим більше в українських умовах, коли не вщухає справжня епідемія вандалізму, коли розкрадається обладнання і кабелі зв'язку - десятки тисяч інцидентів кожен рік".

Виходить, що на стільникових операторів частково покладуть "соціальну" функцію: забезпечувати зв'язок у тих регіонах, де її немає, і де недостатньо платоспроможного населення, щоб оплачувати широкосмуговий зв'язок останніх поколінь. З іншого боку, держава вирішила не примушувати компанії "великої трійки" направляти свої доходи на будівництво завідомо нерентабельних базових станцій "в ім'я покриття всієї країни". Можливо, замість цього буде дана свобода розвиватися дрібним регіональним операторам, більш гнучким у всіх сенсах (від тарифної політики до технологій).