Ризикнути всім. Чому "за розтрату" можуть арештувати все майно
Вищий антикорупційний суд (ВАКС), за даними ЗМІ, наклав арешт на все майно народного депутата Ярослава Дубневича (і групи "За майбутнє"), в тому числі на квартири, будинки та земельні ділянки у Львівській області, а також корпоративні права в ряді підприємств. Сам фігурант поки що вийшов з СІЗО під заставу в 90 млн грн.
Депутата, з якого 31 жовтня Верховна Рада зняла недоторканність, підозрюють у розтрати та заволодіння майном (ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу) шляхом зловживання службовим становищем. За даними Генпрокуратури, в минулому скликанні, під час свого головування в Комітеті ВР з питань транспорту, Дубневич, зокрема, розробив схему узгодженого завищення ціни при реалізації стрілочної продукції для філії "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Укрзалізниця". В цілому його дії нібито спричинили збитки державі в розмірі 93,28 млн грн.
"ДС" поцікавилася у юристів, чому ВАКС обрав таку жорстку забезпечувальний захід - арешт всього майна замість активів, еквівалентах сумі, осудною депутату в якості завданих збитків.
Якщо в двох словах, суд мав право так вчинити, тому що держава може претендувати на все майно підозрюваного у разі доведення його провини і відповідного обвинувального вироку.
"Арешт накладається судом на предмети злочинів, речові докази, тимчасово вилучене майно, наприклад, при обшуку і так далі. Також, арешт накладається в разі, якщо санкція інкримінованої статті передбачає конфіскацію майна. Я. Дубневичу оголошено підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 статті 191 КК України - привласнення або розкрадання чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, вчинене в особливо великих розмірах. Санкція статті передбачає конфіскацію майна, тому можемо вважати, судам мав право арештувати все майно", - зазначила в коментарі "ДС" адвокат, керівник громадської практики ЮФ "Горецький та Партнери" Дарина Старовойтова.
До речі, арешт майна як один з дев'яти способів забезпечення кримінального провадження досить часто застосовується в справах, пов'язаних з майновими злочинами, повідомив в коментарі "ДС" юрист-аналітик юрфірми Kinstellar Олексій Бурчевский.
"Згідно з останньою редакцією Кодексу (ст. 170), арешту підлягає майно, щодо якого існує сукупність підстав або розумних підозри вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації або "звичайної" конфіскації як виду покарання в разі винесення обвинувального вироку. Також може арештовуватися майно в якості забезпечення за цивільно-правовим позовом, якщо він подається потерпілим у рамках кримінального провадження. Основною метою накладення арешту на майно є його захист від знищення або відчуження підозрюваним до моменту винесення вироку. На жаль, формулювання "сукупність розумних підозр" дозволяє правоохоронцям клопотати накладення арешту в досить широкому переліку випадків", - пояснив юрист.
Він також вказав на те, що вартість майна, на яке накладається арешт у кримінальному провадженні, не обов'язково рівнозначна вартості шкоди, заподіяння якої інкримінується підозрюваному, коли санкція у справі передбачає конфіскацію майна.
За словами Бурчевского, арешт майна може бути оскаржено в апеляційному суді, а якщо підозрюваний не був присутній при самому арешт, може клопотати про зняття його ще в першій інстанції.
Втім, практика оскарження подібних рішень ВАКС ще не сформувалася - суд тільки нещодавно почав працювати.
"Кожна така справа про арешт відрізняється одне від іншого: різні органи досудового розслідування, різні злочини (кваліфікація), санкції, передбачені за їх вчинення, різна доказова база і так далі", - зазначила Дарина Старовойтова.
