Велика приватизація. Чи посягнуть багаті араби з Mubadala на "Центренерго"
В Україну хоче зайти один з найбільших арабських інвестиційних фондів – Mubadala. Його особливість, як і в багатьох інших арабських інвесторів, - прагнення вкладатися в інфраструктурні підприємства
У вівторок, 23 червня, в Києві пройшла зустріч представників Міністерства закордонних справ і Фонду держмайна з представниками інвестиційного фонду Mubadala, зареєстрованого в ОАЕ. При цьому, як сказано в пресрелізі МЗС, зустріч стала результатом домовленостей Володимира Зеленського та лідера ОАЕ, наслідного принца Мухаммеда бін Заїда Аль Нагаяна.
Незаангажований учасник
Як виявилося, інвестфонд Mubadala зацікавлений у семи українських підприємствах, в числі яких - Об'єднана гірничо-хімічна компанія (ОГХК), "Центренерго" і ряд обленерго. Учасники зустрічі, як сказано в заяві МЗС, обговорили стадію підготовки проєктів та операційні питання. Зокрема, вони домовилися за сприяння МЗС та посольства України в ОАЕ (сам посол Юрій Полурез також був присутній на зустрічі) встановити зв'язок на операційному рівні між представниками Mubadala і Фондом держмайна України (ФДМ).
Ну а якщо карантинні обмеження незабаром ослабнуть і кордони відкриються, то вже в липні може відбутися візит в Україну комісії фонду Mubadala. Її завдання - побачити і оцінити привабливість об'єктів.
"Я дуже задоволений, що фонд Mubadala зацікавлений взяти участь у великій приватизації в Україні. Це хороший сигнал, потужні світові гравці бачать великий потенціал України і хочуть інвестувати. Крім того, участь великих інвестиційних фондів робить процес великої приватизації більш конкурентним", - заявив за підсумками зустрічі міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.
В одній цій новини зійшлися важливі для української економіки ключові слова: "Центренерго", "обленерго", "інвестиції" і "велика приватизація". А також "великі гроші": адже міжнародний інвестиційний фонд Mubadala (Абу-Дабі, Об'єднані Арабські Емірати) - один з найбільших інвестиційних фондів світу.
З великою приватизацією у нас дійсно проблеми, причому настільки ж великі. Вона переноситься рік за роком, придумуються нові механізми її проведення, змінюється керівництво ФДМ, але давно запланована передача у приватну власність великих державних компаній все ніяк не починається. Можливо, тому що багато з цих об'єктів - "політично обумовлені" або ж занадто глибоко залучені в корупційні схеми.
У лютому голова Фонду держмайна Дмитро Сенниченко повідомив, що за нинішній рік планується продати більше 500 підприємств, отримавши за них до держбюджету близько 12 млрд грн. З них 6 млрд - від малої приватизації та 6 млрд грн - від великої. Також, за даними ФДМ, в Україні найбільше держпідприємств у світі - 3733. З них 1261 підприємство потрібно ліквідувати, а 1006 - підпадають під приватизацію.
Правда, в ситуації коронакризи у внутрішніх українських інвесторів одразу поменшало грошей, а міжнародні стали більш обережними. У цій ситуації прихід в Україну "багатих арабів" може виявитися справжньою удачею.
Особливо коли мова йде про Mubadala. Цей інвестиційний фонд відомий тим, що вкладає кошти в нерухомість і інфраструктуру, авіакосмічну промисловість, поновлювану енергетику, нафтохімічну промисловість, металургію, напівпровідники, фармацевтику, комунальний сектор та підприємства ВПК в більш ніж 50 країнах.
Ось тільки його можливості в Українському МЗС, здається, переоцінили. У пресрелізі говориться, що фонд володіє активами на загальну суму понад $850 млрд. Правда, на власній сторінці фонду йдеться тільки про активи на суму $232,2 млрд - в 3,6 рази менше. Нарешті, якщо покопатися в джерелах, то виявиться, що ще в 2017 р. сукупні активи фонду становили $369,4 млрд, тобто з тих пір помітно скоротилися...
"У арабських інвестфондів є кілька особливостей. По-перше, вони завжди ведуть переговори на вищому рівні і воліють домовлятися з урядом, а не з великим бізнесом. У розумінні арабів, саме державна посада - запорука успішного бізнесу, тому їм важко працювати, наприклад, в США або Великобританії, але легко - у колишньому СРСР, у Китаї та Азії в цілому, - сказав "ДС" стратегічний аналітик консалтингової компанії Senera Ltd. (Братислава) Януш Везінскі. - Звідси випливає те, що араби віддають перевагу негласним, закритим від громадськості домовленостям. Друга особливість - вони воліють вкладатися в інфраструктурні підприємства, і це ріднить їх з китайцями. Але якщо китайці роблять упор на банки, транспортну та енергетичну інфраструктуру, то араби - на машинобудування, військові підприємства, землю, медицину і т. п."
За словами експерта, "домовлятися араби вміють": наприклад, в Білорусі, де формально немає приватної власності на землю, вони отримали рішенням особисто президента і великий шматок лісу під Мінськом, і кілька ділянок землі під забудову в центрі столиці. А головне - подробиці цих угод нікому не відомі.
Тут, звичайно, виникає питання: як такий "арабська підхід" до інвестування буде поєднуватися з принципом відкритості, на якому базується українське законодавство про приватизацію? Нагадаємо, що до об'єктів великої приватизації належать об'єкти державної або комунальної власності, вартість активів яких, за даними фінансової звітності за останній рік, понад 250 млн грн. Продаж їх відбувається на відкритому аукціоні, організованому відповідним суб'єктом приватизації. При підготовці продажу об'єкта обов'язкове залучення радника.
Однак і такими інвесторами, як Mubadala, не розкидаються. Доведеться Україні змінювати законодавство, щоб мати можливість створити для арабського фонду особливі умови? Або йому запропонують боротися за об'єкти на загальних підставах, але в уряді пообіцяють "особливі умови" в чомусь іншому? Або залишити все як є, але з ризиком втратити цінного інвестора? Втім, зрозуміло одне: неможливо зробити нібито конкурс з заздалегідь так прописаними правилами, що може виграти тільки, наприклад, Mubadala. Тому що інші сторони, зацікавлені в об'єкті, відразу подадуть в суд. А ці "інші сторони" в даному випадку дуже сильні.
Українські активи для арабів
Цікаво, що в Україні арабський фонд виявив інтерес до досить проблемних об'єктів. По-перше, "Центренерго", здебільшого державне, але за фактом перебуває під контролем менеджерів, призначених Ігорем Коломойським.
В останні місяці Фонд держмайна через наглядову раду "Центренерго" з перемінним успіхом намагається відсторонити від керівництва компанії Володимира Потапенка, який значиться членом дирекції "Центренерго", але пов'язується з Коломойським. З травня держкомпанію очолює Олександр Корчинський, проте, за даними ЗМІ, в її лісовому офісі Коломойський ще тримає лояльний до себе менеджмент.
У деякому роді "Центренеро" стало свого роду індикатором, який показує, чи вистачить у президента і Кабміну політичної волі та влади, щоб запустити процес великої приватизації, нехай і всупереч бажанням олігархів.
Щось подібне відбувається і з Об'єднаною гірничо-хімічною компанією (створена за допомогою націоналізації і об'єднання Вільногірського гірничо-металургійного комбінату і Іршанського гірничо-збагачувального комбінату). Там теж ФДМ в квітні заявляв про рейдерське захоплення підприємства, хоча поліція стверджувала, що це просто посварилися колишній і нинішній директори.
Насправді йдеться просто про сильну залученість держпідприємства - одного з найбільших у світі видобувачів рутилового та цирконієвого концентратів - у тіньові та корупційні схеми. За даними НАБУ, колишнє керівництво ОГХК періодично намагалося продавати сировину за заниженою ціною компаніям-посередникам, які вже за ринковою ціною реалізовували її за кордон, завдаючи збитки на багато мільйонів доларів.
У таких ситуаціях провести приватизацію проблемних підприємств всередині країни дуже складно, оскільки великі бізнесмени, які присмокталися до них, мають власні медійні та політичні важелі впливу на владу. Порятунком тут може стати якраз зовнішній інвестор, який раніше не був залучений в масштабні внутрішні розборки і тому зберігає незалежність. До того ж не секрет, що на деяких українських олігархів простіше натиснути по міжнародних каналах, ніж по внутрішніх.