Помилка на мільйони. Як Зеленський у бідних українцях заплутався
Здавалося б – що може бути простіше за бідність. Але з цим поняттям можуть легко заплутатися всі – і журналісти, і президент. На прес-конференції Володимир Зеленський прорахувався в оцінках чисельності бідних українців як мінімум... на 9 млн осіб
А все почалося із запитання. Журналістка одного з телеканалів, посилаючись на прогноз Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), зазначила, що "більш як 6 млн людей в Україні можуть опинитися за межею бідності" і попросила президента розповісти, що планує робити влада, щоб цього не сталося. У відповідь Володимир Зеленський почав пояснювати, що рівень життя в ЮНІСЕФ нібито розраховують за західними стандартами, а ми не такі й бідні, бо в нас ціни нижчі. Тож президент порахував оцінку в 6 млн бідних навіть занадто завищеною.
До цього ми повернемося, а зараз про головне. Для Зеленського (втім, як і для багатьох українців, хто ще не знав) є хороша новина. Такого прогнозу не було в природі.
Можна радіти... Але недовго.
Погана новина в тому, що насправді за межею бідності в Україні, за підрахунками ЮНІСЕФ на 2019 р., вже були 37,8% домогосподарств, понад 15 млн осіб! А в 2020-му без коронакризи їхня кількість могла б зменшитися до 27,2%. Але тепер полку бідних може ще й прибути на 6,3 млн (порівняно з можливим) - ось звідки число із питання до президента.
Як так виходить? Хоча доходи і виражаються в грошах, сам стан бідності точно виміряти неможливо. Тому придумали різні метрики, найжорсткіша - це коли людина не може задовольнити первинні життєві потреби в їжі, одязі, чистій воді... Тут дійсно важливо, в якій країні які ціни, адже, скажімо, на $1 в Америці можна купити у рази менше, ніж в Україні.
Однак звіт для ЮНІСЕФ, про який Зеленський говорив на прес-конференції, складали не заморські, а наші експерти з Інституту демографії. І вони, звичайно ж, врахували ефект різних цін. Межу бідності у нас прийнято проводити відповідно до доходу на рівні фактичного прожиткового мінімуму - вартості споживчого кошика, необхідного для українця в поточних цінах. Зараз це 4410 грн (або 3847 грн після сплати податків).
А тепер ми готові уважніше прислухатися, що говорить президент:
"Переведіть її (статистику зі звіту для ЮНІСЕФ. - "ДС"), будь ласка, в гроші, тому що у них світова статистика, вони порівнюють заробітну плату в Україні з іншими країнами. У нас же, на жаль, поки що і прожитковий мінімум, і середня заробітна плата в цілому менше. Тому мені здається, що це не зовсім адекватна в нормальному сенсі слова інформація з приводу України. Я не пам'ятаю всі цифри, але мається на увазі, мені здається, що це все люди, які будуть отримувати десь 5000-6000 грн. І цих людей вони (автори звіту. - "ДС") вважають бідними. Так, це дуже мала зарплата порівняно з європейськими або американськими стандартами, я розумію, що у них $250 - мізерні зарплати. У нас це теж маленька зарплата, але у нас це не є бідністю".
Як бачимо: це некоректна оцінка адекватного прогнозу за рівнем бідності в Україні. Президент з подачі ЗМІ просто не розібрався.
Утім, такий відхід убік, коли мова заходить про народну бідність, у цілому характерний для топ-чиновників. Зарплати в Україні та країнах ЄС дійсно неправильно порівнювати "в лоб", потрібно враховувати рівень цін, або по-науковому паритет купівельної спроможності (ПКС) грошей в тій чи іншій країні. Інша справа, що навіть з урахуванням наших відносно низьких цін за останні п'ять років у середньому близько третини українців перебували нижче червоної лінії фактичного прожиткового мінімуму, а в 2015 р. таких було навіть більшість.
Але не варто забувати про багатовимірне, щоб не сказати розпливчате, поняття бідності. Якщо взяти критерій ООН, за яким абсолютно бідними в країнах Центральної та Східної Європи вважаються люди, що живуть на $5 на день за ПКС (близько 30 грн), то у нас це лишень 1-2% населення. Саме про порівняння доходів за паритетом купівельної спроможності в різних країнах недоречно намагався розповісти Зеленський на прес-конференції. А потрібно було попередньо вникнути в прогноз українських вчених, які склали звіт для ЮНІСЕФ, щоб докладніше розповісти журналістам про програми боротьби з бідністю у світі загрозливих наслідків коронакризи.