Венчурні копійки. Чому погано росте український ринок стартапів

Кілька днів тому американська компанія Abstract купила український стартап Flawless App. Сума угоди невідома, але інвестори насамперед оцінювали компанію в $2 млн. Для Заходу це не така велика ціна за молоду перспективну IT-компанію, але в масштабах українського ринку - це подія.

Хоча український ринок стартапів поки дуже маленький, але він живе, розвивається, на ньому крутяться дуже пристойні за нашими мірками гроші. Про те, як влаштований цей ринок, "ДС" поговорила з Михайлом Котовим, в минулому головним редактором Forbes Україна", а сьогодні - партнером ізраїльського венчурного фонду Altair Capital.

Український пейзаж очима венчурного інвестора

Український ринок венчурного фінансування можна оцінити в цифрах? Наприклад, подивитися на найбільші інвестиційні угоди минулого року - там, як правило, мова йде про інвестиції на мільйони доларів. Але такі угоди можна перерахувати по пальцях однієї руки. У більшості ж випадків мають місце "посівні" і "передпосівні" вкладення, які обмежуються сумами в районі $10 тис. Загальний же обсяг ринку венчурного інвестування в Україні - в районі $100 млн на рік.

Великих (відносно) угод зі стартапами на українському ринку минулого року було укладено 12. Серед учасників ринку з боку інвесторів - "бізнес-ангели" (приватні інвестори на ранніх стадіях і з невеликими сумами грошей), а також українські, іноземні та змішані венчурні фонди. Всіх їх разом узятих близько 50.

В 2019-му найактивнішими на українському ринку були такі компанії, як TA Ventures (уклала три помітні - понад $1 млн - угоди з українськими стартапами), AVentures Capital (досить старий гравець на українському ринку) і Genesis Investments (новий гравець).

Як правило, суми конкретних інвестпроектів не оприлюднюються. Непрозорість українського ринку стартапів, на думку Михайла Котова, це наслідок загальної непрозорість української економіки, а заодно судової системи, боязні втратити власність. Це той самий випадок, коли гроші люблять тишу.

У свою чергу, українська держава намагається якось допомагати стартапам, але ефективність такої допомоги поки що сумнівна. Ще два роки тому міністр фінансів Оксана Маркарова заявляла, що сфера IT-бізнесу, венчура, стартапів дуже перспективна і держава має потурбуватися про підтримку та розвиток відповідної інфраструктури. З тих пір був сформований державний фонд, готовий давати гранти на розвиток стартапів. Також намагалися створити "фонд фондів", тобто держфонд, який не сам буде вкладатися в стартапи, а робити це через приватні фонди, які добре знаються на цій проблематиці. Але до такого виявилося не готове українське законодавство.

Тепер питанням створення "фонду фондів" у сфері венчурної має зайнятися Міністерство цифровий трансформації. Одним з своїх завдань вона ставить розворот українського законодавства в бік стартапів і венчурної індустрії в цілому.

Однак при цьому в українському законодавстві досі немає поняття "стартап". Хоча воно може з'явитися найближчим часом. У Верховній Раді зареєстрований законопроект №2615, яким пропонується ввести нову п'яту групу для суб'єктів господарювання, що використовують спрощену систему оподаткування. Завдання законопроекту - забезпечити податкову підтримку стартапів як нового, інноваційного бізнесу. При цьому проект пропонує досить дивну дефініцію для стартапу - "новостворений суб'єкт господарювання (юридична особа або фізична особа-підприємець), який ще не визначився з формою оподаткування". Тобто теоретично стартапом може вважатися і банальний знову відкритий магазин. У світовій же практиці стартап - це молода технологічна компанія, яка показує дуже гарний зростання за ключовими показниками - аудиторія, виручка тощо - за рахунок якоїсь нової технології, свого ноу-хау.

Кожен захищає свої гроші

Учасники ринку пропонують стимулювати стартап-сферу України через введення податку на виведений капітал (ННВК): мовляв, це буде стимулювати IT-підприємців вкладати отриманий прибуток у власний проект.

Однак з точки зору держави це не дуже добре. Молоді IT-компанії на пострадянському просторі (якщо не вмирають невдовзі після запуску) проходять цілком певний життєвий цикл: "посівна" інвестиція, бурхливе зростання (всі кошти вкладаються в саморозвиток), один чи кілька раундів венчурних інвестицій, масштабування, купівля міжнародним IT-гігантом. Наприклад, естонський Skype купила американська Microsoft, а білоруський Viber - японська Rakuten. Тобто виріс у велику компанію стартап зазвичай змінює власника, і в країні походження в кращому випадку залишається частина команди розробників. Менеджери, засновники, штаб-квартира, фінансові потоки переїжджають в Каліфорнії, Лондон, на Кіпр або взагалі в Монако.

Хороший приклад - білоруська компанія Wargaming, творець шалено популярної гри World of Tanks. Як тільки стало зрозуміло, що її бізнес перетворюється в багатомільйонний (сьогодні вже більш ніж мільярдний), засновники тут же перенесли штаб-квартиру на Кіпр, купили там банк (грошові потоки ганяти), потім провели IPO в Лондоні. А в Мінську залишилися маркетологи і рядові програмісти.

Зрозуміло, що при такому розкладі ННВК не має сенсу - в IT-компанії зазвичай немає основного капіталу у вигляді цехів, обладнання, землі тощо, тобто всі її інвестиції в бізнес-еміграції поїдуть разом з нею. А еміграція куди-небудь в Кремнієву долину зазвичай і є початковою метою творців стартапу. Мало хто з IT-підприємців орієнтується на український ринок. По суті своїй стартап-бізнес "калифорниецентричен".

Але це не означає, що творці стартпапов не патріоти своєї країни. Просто венчурні інвестори виступають в ролі свого роду "природного відбору", і відбір відбувається зовсім не за критеріями потрібності Україні.

"У минулому році я чув від багатьох венчурних інвесторів, що інвестиції в стартапи в Україні в 2019-му не тільки не зросли, а навіть дещо знизилися, - каже Михайло Котов. - Причина - інвестори не бачать глобальних перспектив у тих стартапів, які залишаються в Україні. Якщо стартап не готовий масштабуватися до міжнародного, венчурний інвестор йому просто не дасть грошей. Це в самій природі венчурного інвестора: він інвестує в 10 стартапів, сім вмирають, двоє животіють на межі рентабельності, один вистрілює - і він повинен окупити інвестору вкладення в усі 10 і принести прибуток. Зрозуміло, що таке можливо при орієнтації на світовий ринок, і не інакше".

Приблизно половина венчурного ринку в Україні, за оцінкою Михайла Котова, знаходиться в тіні, так і в цілому у суспільстві занадто мало інформації про молодих, талановитих хлопців, які щось роблять, розробляють, винаходять. Але у самих розробників є впевненість, що їх ідеї перевернуть світ, і вона в підсумку стає головним двигуном інновацій у нашій країні.