Собі дорожче. Навіщо Милованов озброївся коронавірусом, щоб підняти економіку
Коли в сусіда хата горить
Епідемія коронавіруса, що спалахнула в Китаї, вже стала головною проблемою 2020 р., паралізувавши другу за величиною економіку світу і створивши проблеми міжнародним компаніям. Китайські підприємства намагаються повернутися до нормальної роботи, але поки не виходить. Тим часом спалахи вірусу фіксуються в інших країнах.
Найчастіше реакція імунної системи організму на інфекцію спричиняє більше страждань, ніж сама інфекція. Саме це ми спостерігаємо зараз в українській політиці та економіці. В політиці наша країна вже показала світу середньовічну дикість у Нових Санжарах. Наступний етап - в економіці - очікування якихось бонусів для України через загальносвітового економічного спаду.
24 лютого в ефірі "Свободи слова" на ICTV міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тимофій Милованов заявив, що коронавірус поки негативно не вплинула на українську економіку. Зате вже пригальмував імпорт товарів з Китаю в Україну, даючи шанс вітчизняним виробникам.
"З економікою ми поки уважно моніторимо, стежимо за змінами, і ми ще не бачимо жодних негативних сигналів... У нас є певний експорт, коли ми продаємо товари в Китай, але більшість товарів, що там є масло, харчові товари, не будуть порушені, - сказав міністр. - Але є ще вторинні ефекти: наприклад, Китай може почати виробляти менше металу, і це дасть можливість всім металургійним заводам світу замінити трохи ту продукцію".
Також, на думку Мілованова, "пригальмовування" імпорту споживчих товарів з Китаю "дає можливість українському бізнесу зайти в цю нішу, там, де немає товарів, і розвинутися".
Нагадаємо, 24 лютого, день, коли пролунала заява Мілованова, розпочалося з чергового падіння ключових індексів на світових фінансових ринках: інвестори побоюються, що поширення китайської коронавіруса в Європі і світі може призвести до економічних проблем. 25 лютого навздогін звалилися відкрилися після вихідних російські біржі, переживши найрізкіше падіння з квітня 2018-го. За добу 500 найбагатших людей планети втратили в загальній складності $139 млрд. Це найсильніше зниження рівня добробуту за весь час, поки йдуть такі підрахунки. Причина - в падінні фондових ринків на тлі побоювань інвесторів з-за поширення коронавіруса. Але самі важкі економічні наслідки, звичайно, для Китаю. І прямі, і непрямі дані показують, що в китайській економіці справи йдуть погано. Причому у всіх галузях: наприклад, продажі автомобілів впали на 93%, відвантаження комплектуючих для мобільних пристроїв ПК, побутової електроніки впали майже вдвічі. Страждає і виробництво продуктів харчування. З-за епідемії влада Китаю ввела обмеження на переміщення всередині країни. В країні спостерігається розрив інфраструктури на всіх рівнях виробництва і поставок, що, наприклад, позначилося на птахівничому секторі, де важливий кожен день. Поставка добових курчат на вирощування, забій птиці, утримання батьківського стада, постачання кормів - ця довга технологічна ланцюжок була в один момент зупинено. Птахівники не можуть забезпечити курчат кормом, і пташники залишаються порожніми. Порушена поставка не тільки самого корму, але і його компонентів - зерна і сої.
На думку експертів, перебої з продовольством в Китаї триватимуть рік-півтора - саме стільки часу потрібно на відновлення батьківських стад, які страждають в першу чергу. Всі очікують серйозного провалу птахівничої галузі в Китаї. Але це ще не означає, що українські птахівники зможуть сильно збільшити свою частку на китайському ринку. Особливо якщо згадати, що Пекін займатися протекціонізмом і любить і вміє. А Україна - не США, щоб дозволити собі вплутатися в торговельну війну з Китаєм, навіть на тлі епідемії.
Імпортозаміщення під маркою коронавіруса
Насправді Тимофій Милованов висловив одну лежить на поверхні думка: китайська промисловість зараз скоротить свою присутність на світових ринках, включаючи український, і наша промисловість може спробувати зайняти ніші, що звільнилися.
На ділі все набагато складніше, і коли вщухне епідемія, Китай, демпінгуючи, з легкістю відвоює одного разу вже захоплені їм ринки. З моменту, як почне стихати епідемія, на це буде потрібно від сили рік. Та й, наприклад, українським металургам китайський коронавірус не допоможе.
"Дійсно, виробництво металу, в тому числі стали, в Китаї зараз скорочується. Проблема, однак, у тому, що китайське внутрішнє споживання скорочується ще більш значно, - сказав у коментарі для "ДС" президент асоціації "Укрметалургпром" Олександр Каленков. - З-за епідемії падають обсяги будівництва і виробництво автомобілів, тобто основні споживачі металу. Всередині Китаю утворюється його надлишок, який неминуче піде на експорт".
Однак в уряді можуть вирішити, що китайська епідемія - це хороший привід для розвитку імпортозаміщення. Тобто потрібно просто допомогти своїй промисловості зробити так, щоб в Україні випускалися аналоги закордонних товарів, і населення купувало саме їх. Ця концепція завжди виглядає дуже красиво. Забігаючи вперед скажемо, що на неї купилася не тільки Україна. Аналогічну помилку - нехай в інших масштабах - вже здійснювали РФ і Білорусь.
Спроба зробити ставку на розвиток імпортозамінних виробництв, виходячи лише із зростання доходів населення або (тимчасового) догляду конкурентів з ринку, провалиться у будь-якому випадку. Тому що промисловості потрібні структурні реформи: зниження адміністративного тиску на бізнес, створення сприятливого інвестиційного клімату, системна боротьба з корупцією, реформа фіскальної системи. Хороший приклад - вічні українські труднощі з отриманням кредитів і їх ціна. Дорогі гроші неможливо направляти на розвиток промвиробництва, тільки на спекуляції.
Справа не в ментальності українців, які віддають перевагу іноземні товари вітчизняним. В нашій країні немає тотального контролю держави над промисловістю. А в умовах відкритого ринку конкурувати з "глобальної фабрикою" - Китаєм і країнами Південно-Східної Азії - нереально. Собівартість виробництва на тамтешніх мегазаводах в будь-якому випадку нижче, ніж на українських. Навіть при тому, що середня зарплата в Китаї перевищила $700 (зникло перевагу в дешевизні робочої сили), китайські виробники утримують ринок за рахунок масштабів виробництва та передових технологій. А держава допомагає, маніпулюючи курсом юаня і різними преференціями "для своїх".
Тут важливо зазначити, що, згідно з теорією відносних торговельних переваг, яку професор Мілованов не може не знати, імпортозаміщення просто зробить дорожче продукцію для кінцевого споживача - розтане ефект спеціалізації та українським підприємствам доведеться витрачати більше ресурсів, ніж китайським, щоб спробувати (далеко не завжди успішно) задовольнити той самий попит в Україні. Але це в теорії. Реальність ще складніше.
Зараз інвестицій в промвиробництво заважає те, що в Україні є багато сфер, де вкладення дадуть куди більш швидку і велику віддачу. Навіщо будувати завод, якщо можна вкласти гроші у вирощування соняшнику або пшениці і, знявши перший же урожай і відправивши його на експорт), отримати 10-15% прибутку? А завод по переробці того ж соняшнику потрібно зводити, треба їм займатися, вибудовувати бізнес-зв'язки і т. д. Так, він може приносити стабільний прибуток довгі роки. Але в українських умовах ризиків поки що надто багато: завод можуть віджати, можуть змінити законодавство або ставки податків, можуть спричинити збитки транспортними тарифами.
Промисловий капітал неохоче йде туди, де не можна скласти прогноз розвитку хоча б на десять років. Тому Україні варто не намагатися конкурувати з Китаєм, а зосередитися на галузях, для розвитку яких є передумови. Це виробництво продуктів харчування (замість експорту аграрної сировини), виробів з металу, ракетної техніки та літаків, це біотехнології і насамперед біоконверсія рослинної сировини (наприклад, виробництво автомобільного біопалива), виробництво будівельних біоматеріалів (нова і дуже перспективна галузь).
Другий (паралельний) шлях розвитку - вбудовування української економіки у світові виробничі ланцюжки. У Чехії 25 років тому, зіткнувшись з проблемами, знаменитий завод Tatra звів до мінімуму випуск вантажівок і провів реструктуризацію. Сьогодні Tatra процвітає: завод випускає комплектуючі для більшості європейських виробників вантажівок - від Iveco і Mercedes до Volvo і Scania.
Практика інших країн, що вже пройшли описаний шлях (як Словаччина і Польща), показує: коли підприємства країни включаються в міжнародні ланцюжка поставок, їх фінансовий стан стабілізується. А далі вони, природним чином диверсифікуючи свій бізнес, починають виробляти товари для місцевих споживачів. Так відбувається вже розвиток внутрішнього ринку - саме він врятує економіку країни, коли на світ обрушується хвиля нової фінансової кризи.
Україна - велика країна, вона цілком може "виростити" внутрішній ринок з власними виробниками. Тільки це потрібно робити гармонійно, одночасно розвиваючи міжнародний бізнес, власну енергетику, переробну галузь. Просте стимулювання імпортозамінних виробництв "поки Китай не прочумався" нічого не дасть.
