У новому світлі. Навіщо Україну хочуть залишити без енергомосту в ЄС і нових блоків АЕС
В уряді хочуть переглянути стратегічні проєкти в сфері електроенергетики. Чим обернеться для України відмова від будівництва енергомосту в Польщі і які потужності ядерної генерації дійсно потрібні країні?
Нова голова - нові плани
Глава енергетичного відомства Ольга Буславець висловила сумніви в доцільності існуючої стратегії розвитку української атомної енергетики і вважає, що плани щодо її розвитку потрібно переглянути. Як заявила вона в інтерв'ю Інтерфакс-Україна, за останні півроку споживання електроенергії в Україні зменшилося на 9%, причому з боку промисловості ще в четвертому кварталі минулого року, тобто до карантину, а потім ситуація ще більше ускладнилася.
Водночас спроєктована і побудована ще в радянський час енергосистема не дозволяє атомним станціям регулювати потужність, що видається, - знижувати і збільшувати вироблення електроенергії в залежності від потреби. Балансування енергосистеми здійснювалося передусім за рахунок гідроелектростанцій, але цього року через безсніжну зиму і малу кількість опадів запаси води найнижчі за останні 120 років, тому ГЕС виробляють на 40-45% менше електроенергії, ніж минулого року. Таким чином, балансування енергосистеми вимушено здійснюють за допомогою теплової генерації.
Тому, вважає в. о. міністра, Україні слід переглянути свої погляди на те, що саме розвивати в атомній генерації. "Якщо говорити про нове будівництво, то мова повинна йти про малі модульні реактори з можливістю регулювання. Ми і так маємо дуже перевантажену базовими потужностями енергосистему. "Енергоатом" - це 55% виробництва нашої електроенергії, яка, повторюся, не регулюється", - сказала вона.
На думку в. о. міністра, зараз дуже динамічний час, змінюються технології, з'являються нові виклики. "Кілька років тому мало хто міг передбачити, що стався бум "зеленої" генерації, коли за 2019 рік втричі збільшилась її встановлена потужність", - навела вона приклад.
Також Ольга Буславець вважає, що "Енергоміст Україна — ЄС" як окремий проєкт також не має сенсу, оскільки є загальні плани щодо інтеграції української енергосистеми в європейську до 2023 р. "Коли він тільки напрацьовувався (проєкт енергомосту. - "ДС"), я не бачила сенсу в окремому проєкті при наявності планів щодо загальної синхронізації з європейською системою. Доцільніше спрямувати всі зусилля саме на загальну інтеграцію, а не відволікатися на якісь окремі проєкти і давати окремі умови", - сказала вона.
Нагадаємо, що проєкт "Енергоміст Україна — ЄС" передбачав підключення нині діючого блоку №2 Хмельницької АЕС до енергосистеми Європейського Союзу через Бурштинський енергоострів, а одержувані від експорту в Європу гроші планувалося використовувати для добудови блоків №3 і 4 Хмельницької АЕС. У жовтні 2017 р. прем'єр-міністр Володимир Гройсман заявляв, що Україна може відновити добудову цих двох блоків уже в 2021 р.
Зайвий чи не зайвий?
Генеральний директор Центру дослідження енергетики Олександр Харченко вважає, що проєкт енергомосту ніколи не мав актуальності. Електроенергія, яку по цьому мосту збиралися поставляти в Польщу, їй сьогодні не потрібна. "Я був радником голови РНБО Олександра Данилюка і особисто чув, як на запитання Данилюка до міністра енергетики Польщі: "Буде Польща купувати нашу електроенергію?", той відповів: "Ні, і ніколи не хотіла". Цей енергоміст - це мертвонароджений проєкт. Він був задуманий з єдиною метою - вкрасти на будівництві", - сказав Харченко.
Також він зазначив, що сьогодні Україна і так займається інтеграцією української енергосистеми в європейську, і коли це станеться, енергоміст буде просто не потрібен. "Він не має ніякого сенсу, тому що достатньо інших точок, через які наші системи будуть з'єднані, тобто не потрібно витрачати сотні мільйонів доларів на енергоміст, щоб з'єднати і синхронізувати те, що і так буде поєднано і синхронізовано", - вважає експерт.
Водночас медіадиректор асоціації "Український ядерний форум" Ольга Кошарна вважає, що заява в. о. міністра була дуже поспішною, адже проєкт енергомосту вже закладено в план розвитку української енергетики. "У нас є затверджена Енергостратегія (програма розвитку української енергетики. - "ДС"), і вона як виконувач обов'язків міністра знає, які основні показники в неї закладені", - сказала вона.
Крім того, зазначила Ольга Кошарна, в серпні минулого року компанія Ukraine Power Bridge Company Limited (UPBCL, консорціум у складі компаній Westinghouse Electric Sweden AB, Polenergia International S. àr.l. і EDF Trading Limited) виграла конкурс, оголошений Міністерством енергетики, на реалізацію на умовах державно-приватного партнерства проєкту енергомосту. На її думку, концерн у разі відмови України від цього проєкту може подати до суду, оскільки він уже опрацьовував питання пошуку кредитів в Європі на добудову блоків №3 і 4 Хмельницької АЕС. Крім того, зазначила Ольга Кошарна, якщо б проєкт енергомосту, який дуже затягувався, вже був реалізований, Україна цієї весни не отримала б такий великий профіцит електроенергії - її можна було б поставляти в Європу і на ці гроші добудовувати блоки Хмельницької АЕС.
Які блоки нам потрібні
Олександр Харченко вважає, що блоки №3 і 4 Хмельницької АЕС так і не будуть добудовані. "Це радянські розробки і технології, які зараз повністю контролюються Росією. В умовах війни і значних інвестицій для добудови я абсолютно не вірю в реалізацію цього проєкту", - сказав він.
Водночас Ольга Кошарна вважає, що модульні блоки, про які говорила Буславець, - це справа не найближчого майбутнього. "Такий проєкт ще ніде не реалізований, а у нас так побудоване законодавство, що ми можемо впроваджувати тільки референтні блоки, тобто такі, які вже експлуатуються і мають позитивні показники роботи", - пояснила вона.
За словами Олександра Харченка, модульні блоки розроблені в США на базі реакторів, які встановлюються на авіаносцях, а також мають історію використання. "Теоретично це цікава технологія, але США лише кілька років тому випустили цю технологію на "громадянську ниву", і зараз дві компанії займаються адаптацією блоків для цивільного використання. Одна з цих компаній будує біля Чикаго об'єкт, на якому будуть проводитися дослідження і остаточно "обкатуватися" ця технологія протягом близько двох років. Але цей реактор ще не ліцензовано МАГАТЕ, і його не можна поки що ніде будувати", - розповів він.
Водночас Харченко вважає цю технологію перспективною для України - модульний ректор не вимагає відразу $8 млрд витрат на будівництво, як традиційний на 1 ГВт потужності. "Їх можна будувати за $500-600 млн, але потрібно кілька років, щоб привести цю технологію в робочий стан", - вважає експерт.
За словами Харченка, зараз Україні нові потужності АЕС не потрібні фізично - при профіциті електроенергії різні види генерації вже "б'ються" за споживача. У той же час терміни роботи діючих зараз блоків продовжені, і перші з них почнуть виводитися з експлуатації тільки з 2028-2030 рр. "І тут нам може стати в нагоді технологія модульних реакторів, які, оскільки вони маневрені, можуть служити балансуючими потужностями для "зеленої" генерації. Тоді все ідеально зростається. Це може стати оптимальним рішенням для української енергосистеми", - сказав він.