Коломойський ходить Суркісами? Чи програє Україна у великій битві за Приватбанк

Право Суркісів

Сім'я Суркісів у Великій палаті Верховного суду оскаржує процедуру bail-in - юридичного та фінансового механізму, через який її вклади в банку (на мільярд гривень) були конвертовані в акції Приватбанку в ході націоналізації.

Для довідки: у Ігоря Суркіса в Приватбанку на рахунку було 151 млн грн, у Поліни Ковалик (дружини Григорія Суркіса) - 514,1 млн грн, у Григорія Суркіса - 163,1 млн грн, Марини Суркіс (дочка Ігоря Суркіса) - 174,5 млн грн, Рахміля Суркіса (батько братів Суркісів) - 44,8 млн грн.

В якості обґрунтування претензій юристи позивачів наводять такий аргумент: Ігор Суркіс не може вважатися афілійованих з банком, оскільки володіє корпоративними правами телекомпанії "1+1" через офшорну компанію Bolvik Ventutes ltd (йому належить 100%), які передані третій особі, нікому Menelaos Sazos - він нібито і управляє майном і правами Суркіса. Сліпий кіпрський траст.

Якщо рішення буде прийнято на користь позивачів, то держава в особі належить йому Приватбанку буде змушене за підсумком повернути набагато більше - цілих 30 млрд грн. Звідки така сума? Справа в тому, що буде створено прецедент: на рішення Великої палати, слухати справу, згодом повинні орієнтуватися інші суди, що розглядають позови інших пов'язаних з Коломойським осіб, які також оскаржують правомірність механізму bail-in і бажають повернути свої гроші (а це в загальній складності 30 млрд грн, що потрапили під дану процедуру). Крім того, рішення Великої палати автоматично розблокувало слухання апеляції у справі про визнання незаконною націоналізацію Приватбанку.

Однак 27 квітня, замість винесення рішення (яке очікувалося по справі) слухання Великої палати Верховного суду про визнання сім'ї Суркісів особами, пов'язаними з колишнім власником Приватбанку Ігорем Коломойським, було призупинено. За інформацією із залу суду, судді Великої палати звернулися в Офіс Генерального прокурора Вища рада правосуддя з повідомленнями про тиск на суд.

Не зовсім зрозуміло - чи то з-за мітингу "Демократичної сокири" під їхніми вікнами, то із-за ряду публікацій в ЗМІ, то через учасників спору... Тим часом все ближче голосування по другому читанню так званого "антиколомойского" законопроекту, за яким визнані неплатоспроможними банки не можуть бути повернені колишнім власникам. Воно може відбутися вже на початку травня.

Що таке bail-in

Ми вже писали про схожій справі. 2 січня Господарський суд Києва відкрив провадження за позовами групи колишніх топ-менеджерів і міноритарних акціонерів Приватбанку. Вони вимагали визнати недійсними договори про придбання акцій, які були укладені в ході націоналізації банку. Де-факто ж мова йшла про оскарження в суді його націоналізації. Позивачі - Олександр Дубілет, Володимир Яценко, Тетяна Гур'єва, Людмила Шмальченко, Тимур Новиков, Олег Гороховський, - вимагали визнати так звані договору bail-in недійсними. Але в такому випадку вийшло б, що націоналізація була проведена на підставі неправомірних документів.

Як випливало з матеріалів Госпсуду Києва, колишні топ-менеджери Приватбанку оскаржували процедуру bail-in як примусову конвертацію їхніх акцій і депозитів в нові акції банку, які були випущені в грудні 2016-го в ході націоналізації, після чого викуплені державою (в особі Мінфіну) за 1 грн з усіма "старими" акціями банку (всього - 100%).

По-англійськи bail - "застава, поручитель". Вail-in - процедура, здійснювана на проміжному етапі між відкликанням ліцензії банку і звичайної санацією, дозволяє використовувати при фінансовому оздоровленні банку кошти не держави, а кредиторів. Так кредитори перетворюються в акціонерів, а їх грошові вимоги в акції.

Механізм був придуманий для того, щоб за рахунок дешевих засобів нових акціонерів (вчорашніх кредиторів) відновити роботу кредитної організації.

В ході націоналізації Приватбанку якраз і провели операцію bail-in: були списані гроші пов'язаних осіб (Суркіси потрапили в їх число) та вклади інших інвесторів.

В 2017-2018 роках перераховані екс-топи Приватбанку вже зверталися з позовами до держави в Печерський райсуд Києва. Але тоді суд відмовився розглядати їх, вирішивши, що це компетенція господарських судів.

Зазнали невдачі й інші спроби оскаржити процедуру bail-in. Верховний Суд 10 травня 2018 р. відмовився задовольнити касаційну скаргу компанії "Пром Гарант Плюс" до Приватбанку про повернення на рахунки 18,9 млн грн, які були списані в ході націоналізації. А 12 листопада того ж року Верховний Суд відмовив фізособі Володимира Куцина (керівнику ЗАТ "Нікопольський завод феросплавів") у стягненні $550 тис., списаних з його рахунків під час націоналізації банку.

За словами юристів, процедура придбання (bail-in) і в подальшому продаж акцій від імені пов'язаних осіб чітко регламентована законодавством (ст. 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). В даному випадку, оскільки Суркіси - не акціонери Приватбанку, захист будує свою лінію, спростовуючи самі ознаки їх пов'язаності з власниками банку.

Формально (а можливо, що і реально) нинішні позови потерпілих від bail-in Суркісів ніяк не пов'язані з інтересами Коломойського і Боголюбова - основних колишніх власників Приватбанку. Проте зрозуміло, що якщо суд винесе рішення на користь позивачів, це закладе міну під всю історію з націоналізацією.

Заплутана схема

Завдання "антиколомойского" законопроекту полягає в тому, щоб "відрізати" різноманітним судам можливість шукати і використовувати лазівки і юридичні зачіпки у величезних купі документів, пов'язаних з поспішної процедурою націоналізації Приватбанку. Інакше кажучи, після його прийняття, "відіграти назад" націоналізацію, причепившись до формальних приводів, буде неможливо. Саме тому Коломойський намагається запустити процес повернення банку через суди до прийняття цього законопроекту парламентом.

Нагадаємо, що трохи більше року тому, у квітні 2019-го, між першим і другим турами президентських виборів Окружний адміністративний суд Києва визнав націоналізацію Приватбанку незаконною. Але це рішення досі не набула чинності через апеляції НБУ, розгляд якої зупинено якраз до прийняття рішення Верховним судом за позовом Суркісів. Як тільки рішення буде прийнято, Шостий апеляційний суд зможе зайнятися справою про скасування націоналізації Приватбанку. Якщо він стане на бік колишніх акціонерів, то далі для держави буде можлива тільки касація все в тому ж Верховному суді.

Тепер питання в тому, чи зможе Ігор Коломойський (якщо це він стоїть за Суркісами, звичайно) запустити денаціоналізацію Приватбанку до початку (максимум - середини) травня, коли Верховна Рада проголосує законопроект той самий законопроект про банки №2571-д "Про внесення змін в законодавчі акти України щодо удосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності".

Втім, справа не тільки в цьому.

"У нас змішуються дві судові стратегії Приватбанку, які пов'язані дуже опосередковано. Зараз ми говоримо про колишніх власників і про великих клієнтів, вклади яких у банку були анульовані за процедурою bail-in. Це визначення в капітал пасивів, які трималися інсайдером банку, - сказав "ДС" фінансовий аналітик Олексій Кущ. - Є глобальна стратегія, яку реалізують колишні власники Приватбанку, її мета - не повернення банку, а припинення судів, як в Україні, так і за кордоном, особливо в штаті Делавер, США, на Кіпрі, і в Лондоні, природно. Це та проведення взаємозаліку зустрічних вимог, тобто, коли сума компенсації буде зарахована на суму заборгованості за кредитами".

Друга історія, за словами експерта, розгортається в судах різних інстанцій, і вона швидше тактична. Спробувати в процесі паузи, яка виникла після націоналізації банку, і до остаточного рішення в судах по націоналізації вирішити якісь точкові завдання. Десь вивести з-під податку активи, десь відсудити повернення якихось засобів, десь навпаки повернути якісь кошти. І ця історія розщеплюється на ряд підзадач, у яких вже різні особи діють самостійно.

"Так званий "суперечка власників" - це вже зовсім інша історія, пов'язана з процедурою визначення Національним банком осіб, пов'язаних з Приватбанком у процесі націоналізації. У колишніх власників там є купа своїх окремих історій, пов'язаних з заставами, з різними кредитами. Тобто, це вже така розширена тактика", - резюмував Олексій Кущ.

Втім, як би там не було, а навіть сама можливість повернення банку Коломойському може вилитися в Україні величезні проблеми - адже одна з умов макрофінансової допомоги від МВФ на $5,5, а то і $8 млрд, необхідних для покриття дефіциту кризового бюджету, в тому, що Приватбанк не повинен відійти його колишнім власникам, оскільки для порятунку фінустанови державі довелося його докапіталізувати майже на 150 млрд грн.