Імпортна каша. Як Росія атакує українську гречку (ІНФОГРАФІКА)
Якщо в січні 2019-го середня ціна кілограма гречки, за даними Держстату, становила 16,34 грн, то у грудні вона зросла до 27,77 грн/кг. Продовжилося зростання і в нинішньому році: у лютому середня ціна була вже 28,5 грн/кг. саме Час задатися питанням: що відбувається з важливою і корисною культурою, яка заслужено стала одним із символів України? У пошуках відповіді залишимо за дужками цінові коливання під час коронавирусной паніки, обумовлені зовсім не економічними чинниками.
Жертва рентабельності
Експерти пояснюють, що відбувається, досить просто: вирощування гречки з ряду причин стало нерентабельним - от аграрії і посадили її в минулому році на 37% менше, ніж раніше. Всього ж посівні площі під гречкою в Україні за останні 20 років скоротилися більш ніж у вісім разів: з 570 тис. га у 2000 р. до 68 тис. га в 2019-м. Причому скорочення прискорилося саме в останні роки: ще в 2017 р. вітчизняні аграрії відвели під культуру 184 тис. га, а вже в 2018-му - 108 тис. га.
Цифри в 2019 р. були такі: за оренду гектара землі фермер повинен був заплатити приблизно 3000 грн. Додаємо сюди витрати на насіння, проведення агротехнологічних заходів, добрива - у підсумку мінімальна собівартість стає вище 6000 грн за тонну насіння, придатних до переробки в крупу.
Ще в 2018 р. фахівці відзначали не тільки зниження площ під гречкою, але і зменшення врожаю на 30% порівняно з попереднім роком. Проте в аграрному відомстві були переконані, що передумов для цінових стрибків на гречку немає. Наприкінці 2018-го в. о. міністра аграрної політики та продовольства Максим Мартинюк на підсумковій прес-конференції Мінагропроду заявив: "Практично у нас немає галузі, де вироблялося продукції менше, ніж споживає внутрішній ринок. Тому гречкою ми повністю забезпечуємо себе, і цінових стрибків на цей продукт не буде".
У минулому році історія з вирощуванням гречки в Україні взагалі виявилася драматичною: з'ясувалося, що Мінагропрод в цій темі дуже сильно відірваний від реальності. Під час прес-конференції "Посівна 2019: чи матимемо черговий рекорд?" тодішній заступник міністра аграрної політики і продовольства Володимир Топчій заявив: "Рівень площ під гречкою в 2019 р. не буде особливо відрізнятися від показників останніх років. В Україні гречка є культурою, що вирощується і споживається. Очікуємо посіви гречки на площах 113-115 тис. га. Цього вистачить, щоб задовольнити всі наші продовольчі потреби".
При цьому він визнав, що конкуренція зростає - до українського ринку привернуто увагу виробників гречки з інших країн. Але чиновник чомусь приписав це високу зацікавленість споживачів і високого попиту на гречку. "Я за те, щоб українці більше споживали і купували гречки, на сьогодні цінова ситуація сприятлива. Інше питання - наскільки швидко ми будемо зростати в показниках споживання", - сказав Топчій.
Реальна ж картина виявилася зовсім іншою. З приводу скорочення площ було сказано вище, стосується врожаю, то в 2019 р. він становив 88,7 тис. т, що в 1,6 рази менше, ніж у 2018-м.
Фермери в минулому році продовжили масово відмовлятися від вирощування гречки. Крім того, в 2019 р. сівбу гречки завершився з істотним відставанням від плану. Засіяно було, за оцінками Української асоціації аграрного бізнесу, лише 57% запланованих площ. Відповідно, і врожай за підсумками року значно скоротився.
"Якщо подивитися на процес у динаміці, то ми бачимо, що обвалення національного ринку гречки почалося в маркетинговому сезоні 2017/18 рр. - сказав "ДС" спеціалізується на аграрній продукції маркетолог Петро Ващенко. - Саме тоді Україна імпортувала 48 тис. т гречки та продуктів її переробки з країн СНД. А саме - з Казахстану, хоча в реальності там була більшою мірою гречка російського походження. Саме тоді почався ціновий демпінг: в Україну поставлялося дуже дешеве сировину, яке було вигідно тут переробляти і продавати, так як саме по гречці переробні потужності у нас в достатку (на відміну від багатьох інших культур)".
За словами експерта, на той момент в Україні власного виробництва гречки було цілком достатньо для задоволення внутрішніх потреб. Однак швидке зростання дешевого імпорту, фактичний демпінг, агресивна робота іноземних постачальників привели в 2017-2018 роках до різкого обвалу цін на зерно гречки на внутрішньому ринку. За даними агентства "УкрАгроКонсалт", закупівельні ціни на зерно гречки за 2017 р. знизилися на 45%, до середнього показника 9,52 грн за 1 кг. В 2018-му зниження продовжилося, але сповільнився, досягнувши в середньому 8,3 грн/кг.
Пішла класична "розгойдування" по ринковим механізмам: впала рентабельність вирощування гречки на полях України, та її виробники стали швидко скорочувати посівні площі. За цим послідував дефіцит якісної гречаної крупи власного виробництва, на що ринок відреагував закономірним підвищенням цін.
Є ще один суто біологічний момент, добре відомий тим, хто вирощує гречку. При несприятливих погодних умовах будь-яка сільськогосподарська культура спрямовує максимум сил кожної рослини на отримання плодів, насіння. Бо головне для неї - забезпечити розмноження, нехай навіть ціною всього іншого рослини.
Будь-яка культура, але не гречка. Якщо умови вирощування погіршуються, рослина перенаправляє ресурси в листя і стебла - на шкоду насінню. Що досить-таки ускладнює роботу агрономів, а для маркетологів - планування поставок.
Нарешті, скорочення посівів гречки в Україні негативно позначається на вітчизняній галузі бджільництва. Адже заміни цій культурі як унікальній за своїми показниками медоносу просто не існує.
Вже не сама популярна крупа
Споживання гречки в Україні також стабільно падає. За останні роки воно скоротилося в два рази і зараз становить близько 3,5 кг на душу населення в рік. Для порівняння: в світі найвищий рівень споживання сьогодні в Латвії - більше 7 кг на людину в рік.
І це незважаючи на те, що гречка, як і раніше, вважається однією з найбільш корисних для здоров'я круп, основою здорового харчування для жителів пострадянських країн. Експерти, з якими в різний час спілкувався журналіст "ДС", кажуть, що в суспільстві настала навіть свого роду втома від гречки. Сьогодні, коли українцям доступні навіть такі перш екзотичні крупи, як жито або кіноа, традиційна гречка просто витісняється - не чимось одним, а відразу всім магазинним асортиментом.
Друга проблема, з-за якої гречка втрачає популярність у споживачів нашої країни, - зниження її якості. У тому сенсі, що гречана крупа власного українського виробництва - найбільш якісна. Але вона витісняється з магазинних полиць низькоякісною імпортною. Як зазначає виконавчий директор Міжнародної асоціації гречки Сергій Громовий, в даний час 60% гречки на українських прилавках - російського виробництва. Вона надходить в Україну через Казахстан (рідше - через Молдову), причому на цьому етапі починає маркуватися як казахська або навіть білоруська.
"Практично вся гречка, яка продається в супермаркетах на вагу, це гречка не українського походження. Ми споживаємо російську крупу, а вона не відповідає держстандарту навіть за механічними показниками, - пояснює Сергій Громовий. - Вона не має властивого класичній гречаній крупі запаху, містить подрібнені частинки, домішки. Більш того, вона надто пересмажена, а отже, втратила свою смакову і поживну цінність".
Інші експерти висловлюються у схожому ключі. "У 2017 р. з РФ вперше завезли в Україну гречану крупу, яка за дев'ятьма показниками не відповідає нашим Стандартам. Заїхав мотлох, яким труять наш народ. Вже в 2018-м площі під посіви гречки скоротилися майже вдвічі. І якщо не буде змін на краще, вони будуть скорочуватися все більше, - зазначав представник громадського об'єднання "Всеукраїнська аграрна рада" Микола Малієнко. - Росія навмисно продає свою неякісну гречку на українському ринку за демпінговими цінами, менше собівартості якісної української крупи. Вітчизняні виробники змушені знижувати ціни у відповідь, тим самим скорочуючи власну рентабельність. Так інтервенція російської крупи на український ринок знищує економічну мотивацію в вітчизняних аграріїв надалі вирощувати цю культуру".
Якісна українська гречка програє цінову конкуренцію неякісної російської. У надходить зі сходу крупи дуже низька собівартість. Як пояснюють фахівці, в РФ таку гречку виробляють в Алтайському краї. Там постійно розорюються нові території (в основному - китайськими фермерами), які потім засіваються гречкою як санітарною культурою. Виходить, що тамтешня крупа - взагалі побічний продукт освоєння нових земель. Звідси і низькі витрати на вирощування гречки в Російській Федерації - на рівні 3000 грн/т.
Аналогічно і в Казахстані - там теж все більше земель відводиться під поля, завдання яких - забезпечувати продовольством сусідній Китай. І теж гречка обробляється як санітарна культура, з собівартістю ще і нижче, ніж в РФ.
"Росія 2018 р. виростила мільйон тонн гречки. Самої Росії потрібно 250 тис. т. тобто 750 тис. т у неї було зайвих. Тоді діяла заборона на ввезення в Україну. І що зробили росіяни? Вони переробили її на казахстанських підприємствах. А оскільки Казахстан і Україна мають договір про зону вільної торгівлі, просто завезли цю крупу на територію України", - розповідав журналістам директор зерноперерабатывающего підприємства Іван Шилов.
При цьому директор "Міжнародної асоціації гречки" Сергій Громовий вказує на практично повну відсутність в Україні державної політики щодо підтримки виробництва нішевих культур. Не тільки такої традиційної для нашої країни, як гречка, але і інших: проса, льону, конопель, жита. Так, і жито і гречку фахівці відносять до нішевим культур, оскільки вони не викликають особливого інтересу у великих агрохолдингів. Та й великі фермери, які практикують індустріальне агровиробництво, як правило, відмовляються від вирощування тих культур, які не гарантують певний рівень рентабельності при великих обсягах вирощування.
При такому підході недалеко до того, що гречка, як це було в СРСР, стане дефіцитною "крупою для діабетиків".
Проблему недобросовісної конкуренції у цьому разі може вирішити лише держава через застосування найпростіших протекціоністських заходів. Досі воно не вирішувалося це зробити, так як подібне суперечило нормам СОТ і принципам вільної торгівлі, які в якийсь момент були поставлені вище інтересів національних виробників. Результат - загроза занепаду агрокультури, традицій вирощування гречки в Україні.
Сьогодні, на тлі нового світового економічного кризи, багато підходи переглядаються. Можливо, має сенс ретельніше дбати про національні інтереси - і ввести загороджувальні мита на імпорт дешевої низькоякісної гречаної крупи російського і казахстанського походження. В такому випадку вже через рік-два площі під гречкою в Україні зростуть, а, отже, знизиться (за рахунок масовості) собівартість її виробництва. І гречка зміцнить славу "української національної крупи".