Китайське для китайців, а що іншим? Як пандемія перекроїть карту світового бізнесу
Пандемією з глобалізації
На тлі того, що спалах коронавіруса все-таки офіційно визнали пандемією, новини по темі йдуть суцільним потоком. Але ми звернули увагу на два з них.
Перша: Дональд Трамп закрив Америку. Так, Христофор Колумб відкрив, а Трамп закрив. Президент США в четвер, 12 березня, негайно звернувся до нації з-за спалаху коронавіруса і оголосив 30-денний заборону на в'їзд в країну осіб з Європи. За його словами, США вчасно зробили "безпрецедентні заходи" і ще раніше заборонили в'їзд з Китаю. Він назвав це "найбільш агресивними і всеосяжними заходами по боротьбі з іноземним вірусом у сучасній історії". Це обмеження на поїздки тільки пасажирів (не вантажів), але зрозуміло, що ділової активності заборону на повідомлення між Старим і Новим Світом завдасть просто-таки колосальний. Нафта, наприклад, вже звалилася через висловлювання Трампа, хоча, здавалося б, куди їй ще...
Друга новина: як виявилося, світова фармацевтична промисловість зовсім не озолотиться на епідемії коронавіруса, як багато хто припускав. Тобто озолотяться окремі компанії - наприклад, виробники захисних засобів. А ось фармацевтична галузь в цілому на межі обвалення.
Виробники ліків говорять про скорочення випуску із-за припинення поставок сировини з КНР та інших країн. Індія, один з головних постачальників ліків і фармсырья, вже заборонила вивезення ряду препаратів - знову ж таки посилаючись на припинення поставок сировини з Піднебесної. "Китай, як відомо, великий виробник активних фармацевтичних інгредієнтів і проміжних продуктів, які використовуються для виробництва ліків в інших країнах", - нагадав гендиректор ВООЗ Тедрос Адханом Гебрейесус. Мова зокрема йде про антибіотики, болезаспокійливих, ліки від діабету, ВІЛ, туберкульозу та малярії.
Індія сама є вагомим гравцем на світовому фармацевтичному ринку. На частку індійських компаній припадає чверть усіх поставок дженериків і третина інгредієнтів ліків у США. При цьому сама Індія закуповує до 70% необхідного для фармвиробництва сировини саме в Китаї. Галузеві експерти попереджають: Індія зіткнеться з нестачею сировини, якщо епідемія продовжиться.
Для пострадянських країн ситуація ще гірша. "В Україні не менше половини всіх ліків - з Індії. Що стосується наших виробництв, то, як і в РФ, Білорусі, так і у всіх сусідів, 60% поставок сировини для ліків йшло з КНР, ще 30% - з Індії, - сказала в коментарі для "ДС" старший провізор однієї з київських мереж аптек Валентина Гончар. - Вітчизняна фармгалузь трохи менше, ніж повністю, залежить від азіатських компонентів. Якщо ситуація не зміниться, нашим фармзаводам доведеться повертатися до радянських рецептурами і згадувати, звідки брали компоненти для них".
Ці два приклади добре показують: глобальні економічні зв'язки рвуться і колись економічно дуже вигідна глобалізація, хвалена "міжнародний поділ праці" з порятунку для економіки перетворилося в катастрофі, що насувається.
Найцікавіше, що і відмова від глобалізації, і світова криза ми передбачили - рік тому, в лютому 2019-го. Ні, звичайно, пандемію Covid-19 і глибину падіння світової економіки ми передбачити не могли. Але точно вловили новий тренд: поява нової моделі міжнародної торгівлі. Зміцнення економічних зв'язків всередині регіональних блоків на шкоду транснаціональної торгівлі, коли ланцюжка виробництва і збуту все більше зав'язуються на ближніх постачальників.
Закриті порти і "повернення на батьківщину"
Не варто думати, що обмеження торкнулися тільки пасажиропотоків, а вантажі продовжують вільно подорожувати по світу. Зовсім ні. На піку епідемії Китай закрив свої вантажні порти.
Зовнішньоторговельний оборот Китаю за підсумками двох місяців 2020 р. з-за спалаху коронавіруса зменшився на 11%, до $592 млрд. За даними головного митного управління КНР, експорт знизився на 17,2%, до $292,5 млрд. Імпорт скоротився на 4% - до $299,5 млрд. Дефіцит торгового балансу склав $7,09 млрд, у той час як за аналогічний період минулого року був профіцит у розмірі $41,5 млрд. І це тільки офіційні дані (можливо, прикрашені), без урахування березня.
Китай є найбільшим центром контейнерної індустрії в світі. У минулому році порти країни перевалювали близько третини світового контейнерного трафіку, або близько 715 тис. контейнерів на день.
За даними данської аналітичного агентства Sea Intelligence, збитки контейнерних ліній з-за спалаху коронавіруса вже 11 лютого становили $350 млн у тиждень. За оцінками агентства, друга хвиля збитків від коронавіруса торкнеться перевізників у березні-квітні, коли різко зростуть ставки фрахту з-за дефіциту місткості на зворотних рейсах.
Виконавчий директор найбільшого міжнародного оператора контейнерної лінії Maersk Сорен Скоу 20 лютого повідомив, що очікує річну виручку компанії, яка скасувала з початку Китайського нового року 50 рейсів з Азії, у розмірі $5,5 млрд, що на 5,5% нижче прогнозованих раніше показників. Авторитетне галузеве консалтингове агентство Alphaliner, в свою чергу, оцінило вже отримані галуззю в лютому збитки в $1,5 млрд.
Хороший приклад - майже зупинилося у Німеччині виробництво важких вантажівок. З фабриками-то все в порядку, але от радіатори для них поставляються з Китаю. Точніше, поставлялися - до лютого...
Все це - урок для світової економіки: глобалізація, звичайно, це красиво, а перенесений в Південно-Східну Азію завод допомагає здорово скоротити собівартість кінцевого продукту... Поки не станеться щось надзвичайне, як зараз.
Цей урок напевно буде засвоєний світовою економікою. І вже в недалекому майбутньому ми побачимо, що розвиваються саме регіональні промислові кластери. Фінанси як раз залишаться глобальними, як і IT. А ось дуже багато виробництва стануть локальними або регіональними. Ті ж німецькі виробники вантажівок розмістять замовлення на радіатори ближче: у Словаччині, Польщі, а то і в Україні (за інших супутніх факторів). Так і фармацевтам доведеться шукати нових постачальників сировини ближче.
Примітно інше: відхід від глобалізації зовсім не обов'язково повинен супроводжуватися падінням рівня життя. Ринки розміром, наприклад, з Східну Європу досить великі, щоб процвітати. З 1990 р. близько 1,2 млрд чоловік вийшли з крайньої убогості, і немає підстав вважати, що частка незаможних збільшиться з-за перетікання глобальних потоків товарів і капіталу на регіональний рівень.
Подібне нинішньому наростання загроз у світовій економіці провокує протекціонізм, економічний націоналізм, а також торговельні війни. Природна "захисна міра" - посилення регіональної інтеграції, що цілком може дати економічний ефект.
Звичайно, стратегічно відхід від глобалізації створить нові труднощі для країн, що розвиваються, розташованих в одному регіоні. З 1990 р. вони могли завдяки світовій торгівлі долати розрив з розвиненими країнами. Тепер же їм доведеться конкурувати або на ринках багатьох країн, або в обмеженому колі рівних собі.
Що виграє Україна?
Прямо зараз - нічого. На першому етапі від спровокованого Covid-19 обвалення світової економіки програють усі. А ось вже далі можливі варіанти. Регіоналізація світової економіки цілком може виявитися процесом, більш справедливим по відношенню до країнам і народам, які поки залишаються на периферії "золотого мільярда". В тому числі і до України. Якщо наша країна вчасно вловить новий тренд світової економіки, вона цілком може обернути його собі на користь.
Наприклад, надаючи товари своєї промисловості (з низькою вартістю трудових ресурсів) більш розвиненим і багатим сусідам з ЄС. (Знову ж дивимося на приклад з радіаторами для вантажівок.) Тим більше що це вже відпрацьовано на прикладі АПК: за підсумками 2019-го Україна увійшла в трійку найбільших постачальників сільгосппродукції у ЄС - після США і Бразилії. Зростання експорту з України було стрімким - на 40,6% за рік, або на 2,1 млрд євро в грошовому вираженні. В результаті за підсумками року наша країна в рейтингу постачальників продуктів в ЄС піднялася з п'ятої на третю позицію, випередивши Китай (6,2 млрд євро) і Аргентини (5,1 млрд євро).
В умовах, коли карта світового бізнесу перекроюється, Україна може закріпити успіх своєї агропродукції в Європі, одночасно зосередившись на її переробки всередині країни, це різко підвищить рентабельність нашого АПК. А промисловості стоїть при підтримці держави активніше пропонувати свою продукцію західним партнерам. За останні роки в нашій країні відкрилося чимало нових заводів, і вони повинні стати наочним прикладом того, що Україну індустріальну не варто списувати з рахунків.
