Договір дорожче грошей. Ніж новий "трудовий кодекс" засмутить працівників

На засіданні 27 грудня Кабінет Міністрів України погодив проект Закону "Про працю" - документ незабаром повинен з'явитися на сайті Верховної Ради. Тим часом з презентацією до преси вийшли міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тимофій Милованов і голова Комітету Верховної Ради з питань соцполітики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова.

"Ми хочемо створити умови для легкого робіт пристрою і збільшення доходів працівників. Мета Мінекономіки - збільшити кількість робочих місць та підняти зарплати допомогою розвитку економіки та дерегуляції, спрощення ведення бізнесу. Одночасно ми балансуємо і повністю захищаємо працівника", - запевнив міністр, уточнивши, що мова йде про 1 млн додаткових робочих місць на рік, скорочення середнього терміну пошуку роботи здобувачем з 3,6 міс. (як зараз) до 2 міс. і зменшенні рівня безробіття до 5%.

За його словами, новий закон охоплює сфери, які не може повноцінно регулювати чинний Кзпп, прийнятий ще у 1971 р. Проте є в проекті норми, про які вищі посадові особи старанно освітлювали тільки з одного боку. "ДС" зацікавилася, що ж так приховують розробники.

Але про все по порядку. Спочатку про нововведення, якими пишається уряд. Тільки відразу обмовимося, що незважаючи на обіцянки Мілованова про розміщення законопроекту на урядовому порталі відразу після прес-конференції, документ до цього часу офіційно не опублікований, тому ми будемо аналізувати його посилаючись на презентацію міністра і завалявшийся в архівах Кабміну проект закону, який і може бути потрібним текстом або попередньою його редакцією (у сяком випадку зазначені в ньому норми відповідають тим, що представляв міністр).

Красиві фішки

Отже, згідно з проектом трудового кодексу не припустимі прав працівників залежно від статі, раси, сексуальної орієнтації, походження, віросповідання, стану здоров'я (зокрема ВІЛ/СНІД-позитивного статусу) та інші форми дискримінації. Більш того, в законопроекті з'являється слово "мобинг". Це форма психологічного насильства у вигляді цькування співробітника в колективі, що, звичайно, теж підпадає під заборону. Особи, які вважають себе потерпілими, можуть звертатися до суду і заявити про конкретні факти, а обов'язок доводити, що такого не було, лягає на роботодавця. Далі йде пакет норм щодо заборони примусової праці та гарантіями безпеки та належних умов праці. Загалом джентельменський набір правил найму і зайнятості в сучасному суспільстві, ні більше, ні менше.

Зберігаються також базові соціальні гарантії: мінімальна зарплата в грошовій формі, оплачувана відпустка (24 календарних дні на рік) та лікарняні, збереження робочого місця у зв'язку з пологами та доглядом за дитиною або призовом на військову службу. Також задекларована 40-годинний робочий тиждень, але зі зміною формулювання, яка дозволяє домовлятися про більш довгої роботи - до цього ми ще повернемося.

Договору, договору, договору

Основа закону - це система трудових договорів, що регламентують відносини працівника і роботодавця. Вони можуть бути безстроковими, строковими, короткостроковими (до 2 міс.), сезонними, з нефіксованим робочим часом (наприклад, для фрілансерів) і навіть учнівськими (щоб дати можливість вчитися на робочому місці). Окремо будуть договору з домашніми працівниками (наприклад, нянями, прибиральницями). Ідея в тому, щоб зробити більш гнучкі можливості для працевлаштування. Милованов наводить приклад з будівельником і комбайнером, яких при діючій системі не хотіли офіційно оформляти, але після вступу в силу нового закону, вважають в уряді, такі працівники нібито зможуть розраховувати на офіційне працевлаштування.

"За чинним законодавством більшість будівельних компаній не наймають працівників, що виконують ті види робіт, які технологи тривають кілька місяців або менше. Наприклад, кладка цегли... Нелегальним працівникам платять готівкою кожен день, а коли щось трапляється, на них, приміром, впало щось, то "Вибачте, Ви тут не працювали. За новим законодавством, з таким працівником можна буде укласти короткостроковий трудовий договір", - сказав Милованов.

Хоча тут виникає питання, якщо роботодавець не хотів оформляти людини не тільки тому, що не планував довгострокову роботу, а й щоб не відповідати за незліченні випадки, що має змінити його мотивацію?

Але теоретично легально влаштуватися має стати простіше, особливо в тих випадках, коли людина ходить з роботи на роботу. Приміром, комбайнер зможе в один і той же час укласти різні трудові договори і скрізь працювати легально.

Однак найбільш неоднозначні нововведення пов'язані з безстроковими договорами і правилами звільнення працівників. Ці два питання нерозривно пов'язані. Отже, можливість укласти безстроковий договір дійсно залишається. Але безстроковий - це лише назва, яка не цілком відображає її суть. Адже кожна сторона буде мати право розірвати договір за власним бажанням - і це може бути єдина причина. Не тільки працівник, але і роботодавець зможе, завчасно повідомивши про свій намір іншій стороні, відмовитися продовжувати співпрацю. Є умови - треба попереджати заздалегідь. Але якщо зовсім не хочеться працювати разом - можна звільнити людину одразу, заплативши йому своєрідний "штраф". Сума буде залежати від того, скільки працівник працював на підприємстві: наприклад, від 1 до 5 років - зарплату за 60 днів, понад 5 років - зарплата за 120 днів. Милованов про це говорив з усією серйозністю, наче не знає, що у нас багато зарплати йдуть "в конвертах", а значить офіційний оклад за три місяці - це пшик.

Захотів - звільнив

В цих деталях і криється найогидніший диявол законопроекту "Про працю". Звичайно, якщо мова про найм на роботу висококонкурентних спеціалістів, то "дзеркальна" лібералізація норм за принципом "хочу звільнитися - звільнюсь, хочу звільнити - звільню" цілком себе виправдовує. Але рука ринку може дуже грубо відкинути середньостатистичного працівника, якому з багатьох причин може бути складно знайти робоче місце. Наприклад, штамповшику на градотворчому заводі невеликого селища - звільнення для нього дорівнює зміні місця проживання при бажанні залишитися в професії. У цьому випадку роботодавець значно сильніше. Про яких умовах праці він "домовиться" з таким робочим? І головне, в таких випадках потрібна підтримка слабкого (наприклад, нормою про те, що не можна звільняти просто так), але держава стає за спину сильного роботодавця, з недочитанной книжкою про економіку "вільного ринку" за мишкою. І це не моралистика, а економічні реалії: коли слабкі і сильні (без різниці це люди, компанії, країни) отримують рівні умови - сильні завжди перемагають, нерідко на шкоду загальному розвитку.

До речі, повертаючись до сказаного вище, з цієї ж серії ще одна злегка змінена формулювання - про нормальної тривалості робочого тижня. Якщо за чинним законодавством вона не може перевищувати 40 годин на тиждень, то тепер хочуть записати так: "становить 40 годин карданного семиденного періоду". Оскільки немає заборони (не може) тепер роботодавець зможе "домовитися" з працівником про більш тривалому працю...

В кінці трохи позитиву. Вище був крайній приклад. Зазвичай ми як працівники нормально домовляємося з начальством про умови праці, обсяги виконуваних робіт і терміни перебування на посаді. Так що новий закон, якщо він буде прийнятий, не так вже й сильно вплине на трудову життя більшості українців. Неприємно тільки, що держава все далі відсторонюється, коли потрібна його підтримка, і все ближче підступає, коли чогось хоче - але про це іншим разом.