Грошовий голод. Чим хороша і чим погана Україна для аграрних інвестицій
Особливість українського АПК в тому, що головні інвестори в ньому - українські ж компанії-агровиробники. Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) приходять нечасто, у відносно невеликих обсягах і направляються зазвичай або в переробку сільгосппродукції, або у фінансовий сектор (наприклад, лізинг агротехніки). А в основне агровиробництво вкладаються лише ті, хто сам оре і сіє.
Бурхливе зростання інвестицій в галузь припав на 2013-2015 рр. - учасники ринку зрозуміли, що АПК на найближчі роки стане основою української економіки, і, як бачимо, вони не помилилися. Практика показала, що в Україні інвестиції в аграрний сектор окупаються досить швидко - в середньому за 3,4 року, а в рослинництві, в сегменті таких культур, як соняшник, соя або кукурудза, і зовсім за півтора.
За інформацією провідного наукового співробітника відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки" Миколи Кисіля, навіть в умовах війни, економічної нестабільності та інших негативних факторів обсяги капітальних інвестицій в аграрну сферу після 2014-го значно збільшилися.
Так, у 2016 р. інвестиції зросли на 49,5%, в 2017 р. - на 30,7%, підрахували експерти згаданого інституту. Але потім уповільнення зростання стало більш вираженим. Обсяг використаних капітальних інвестицій в аграрний сектор у 2018 р. (з урахуванням інфляції), виріс на 8,5%. Це виявився найнижчий показник темпів приросту за останні три роки (даних за 2019-й ще немає).
Бюджетні витрати на підтримку агровиробників скорочуються. В умовах нестабільності агрокомпанії перенаправляють інвестиції у приріст оборотних активів, які хоча і приносять швидкі вигоди, але звужують перспективи стратегічного розвитку. З-за підвищеного рівня ризиків великі агрохолдинги виводять інвестиційні ресурси в більш безпечні для їх капіталу зони, стверджує Микола Кисіль.
За даними Держстату, капітальні інвестиції в сільське господарство за
2018 р. склали 64,9 млрд грн. Це означає зростання на 13,8% в порівнянні з попереднім роком (у 2017-му інвестиції становили 57 млрд грн). До речі, оцінка Держстату не вище оцінки Інституту аграрної економіки, просто Держстат не враховує фактор інфляції - оперує абсолютними цифрами в гривнях.
Динаміка капітальних інвестицій скорочується з цілком об'єктивних причин: левова частка роботи вже виконана, налагоджені технологічні процеси, пройшло масштабне оновлення парку сільгосптехніки (наприклад, великі агрохолдинги здебільшого перейшли на використання провідних марок західної техніки).
А ось переробна галузь так і не стала тим місцем, куди б пішли інвестиції порівнянних масштабів. Хоча сама по собі переробка нашого аграрного сировини дуже навіть рентабельна. Але інвестиції сюди стримуються підвищеними ризиками через незахищеність прав власності в Україні. Ще одна причина - занадто часто змінювані правила гри, передусім у податковій та нормативно-регуляційної сферах.
У 2018 р. на гривню капітальних інвестицій у виробництво харчових продуктів і напоїв довелося 2,81 грн вкладень у сільське господарство. Для порівняння: цей показник у 2009-му склав 1 грн/грн, в 2012 - 1,4, у 2015 - 2,16, в 2017 - 2,35. Простіше кажучи, в умовах підвищених ризиків вітчизняні інвестори воліють короткі інвестиції: вкластися у вирощування кукурудзи, отримати за підсумками сезону свої 10-15% чистого прибутку і вивести гроші з країни. Озирнутися, і знову інвестувати по описаної моделі.
В результаті в АПК України в розрахунку на 1 грн капітальних інвестицій в останні чотири роки припадає 2,64 грн інвестицій в оборотні кошти.
Грає свою роль і те, що ставки відсотків по банківських кредитах вище рентабельності витрат по більшості інвестиційних проектів в аграрному секторі. Тобто українські банки не є джерелом інвестиційного капіталу для АПК.
"Зараз ми бачимо різке зниження обсягів інвестицій в АПК України. За офіційними даними, в січні-червні 2019 року вони склали 23,3 млрд грн, це 83,1% порівняно з тим же періодом 2018 року. При цьому частка сільського господарства в загальному обсязі капіталовкладень по державі скоротилася з 12,8 до 10%. Дані за друге півріччя, наскільки я можу судити, покажуть ще більше зниження. Але я спілкуюся з учасниками аграрного ринку і бачу, що насправді інтерес, вони не втратили, так і вільні кошти у них є, причому більше, ніж у минулі роки, - сказав "ДС" аналітик Європейського інвестиційного банку Герман Плотницький. - Секрету тут ніякого немає: потенційні інвестори перебувають в очікуванні відкриття ринку землі.
Зараз ніхто не знає ні термінів (коли будуть реалізовуватися різні етапи цього відкриття), ні правил гри, та практично нічого. Є тільки численні заяви вищих посадових осіб, часом суперечать один одному, і ще більш численні чутки і вкидання. А це дуже погана ситуація для інвесторів. Додамо сюди повну неясність з даними земельного кадастру і отримаємо вкрай насторожене ставлення до інвестицій зараз".
Також, за словами експерта, виявилися замороженими інвестиції, які могли зараз робити численні малі агровиробники. Мова йде про невеликі суми, зате дуже численні. Причина тут знову ж таки в неясності з тим, як, коли і на яких умовах буде відкриватися ринок землі. Відповідно, немає ясності і з пропозиціями банків - мова про можливі кредити на купівлю землі.
"Сьогодні невеликий фермер просто не знає: чи то йому зберігати гроші на викуп земельних ділянок, які він орендує, то інвестувати в нові трактори і добрива, щоб підвищити врожай вже зараз. Більш того, він не знає, чи буде займатися своєю справою через рік, через два. Невизначеність з ринком землі виливається в невизначеність куди більш широкого плану", - резюмує Плотницький.
