Фінансовий камінг-аут. Навіщо українці почали оголошувати себе банкрутами

У жовтні набрав чинності Кодекс України за процедурами банкрутства, вперше передбачає можливість оголошувати банкрутом фізична особа. І ось 12 грудня Вищий господарський суд — також вперше — виніс ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Як випливає з документів суду, першим фізособою-банкрутом став киянин Сергій Тищенко, стосовно якого відкрито одне виконавче провадження. Відомо, що Тищенко раніше мав статус ФОП, але в листопаді згорнув свою діяльність.

За законом ініціювати банкрутство може лише сам боржник — фізична особа. Він подає позовну заяву в господарський Суд, вказуючи в ньому коло кредиторів і суму боргу перед ними. Далі підтверджує свій фінансовий стан і наявність майна.

Вищий госпсуд повідомляє, що в госпсуди надійшло вже близько трьох десятків заяв про визнання фізичних осіб банкрутами. Але до цих пір застосування цієї норми стримувалося відсутністю відповідної судової практики. З іншого боку, судді зіткнулися з тим, що подають на банкрутство фізособи надають про себе неправдиву інформацію, що тягне відмову в суді, і таких заяв вже близько десяти.

"Процедура банкрутства фізичної особи введена для коректного вирішення питань, які пов'язані з врегулюванням заборгованості між кредитором і фізособою-позичальником. Ця процедура була затребувана в Україні вже дуже давно, її прийняття очікували багато позичальників, — сказав у коментарі "ДС" адвокат, арбітражний керуючий юридичної фірми "Ілляшев та Партнери" Олександр Камша. — Згідно з Кодексом процедур банкрутства господарський суд при винесенні ухвали про завершення процедури погашення боргів і припинення провадження у справі про неплатоспроможність приймає рішення про звільнення боржника — фізичної особи від боргів. Разом з тим, фізична особа не позбавляється від зобов'язань по відшкодуванню шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, щодо сплати аліментів".

За словами експерта, визнання фізичної особи банкрутом та реалізація його майна — це вже крайня міра, яка вводиться у разі, якщо не вийшло затвердити план реструктуризації заборгованості. На стадії банкрутства проводиться реалізація так званої ліквідаційної маси банкрута, але далеко не все майно підпадає під реалізацію.

"До складу ліквідаційної маси не включається житло, яке є єдиним місцем проживання сім'ї боржника (квартира загальною площею не більше 60 кв. м або житловою площею не більше 13,65 кв. м на кожного члена сім'ї боржника або житловий будинок загальною площею не більше 120 кв. м) і не є предметом забезпечення, а також інше майно боржника, на яке, відповідно до законодавства не може бути звернено стягнення, — пояснює Олександр Камша. — До складу ліквідаційної маси також не включаються кошти, що знаходяться на рахунках боржника в пенсійних фондах та фондах соціального страхування. Таким чином, забрати у банкрута "все до останньої копійки" закон не дозволяє".

Після оголошення банкрутом людина зобов'язана перед укладенням кредитних договорів, договорів позики, поруки або застави письмово повідомляти про свою неплатоспроможність іншим сторонам таких договорів.

"Кодексом з питань банкрутства чітко визначено, що мета інституту банкрутства фізичної особи — відновити його можливість виконувати покладені на нього зобов'язання майнового характеру перед кредиторами. Це дозволяє оптимізувати можливості боржника виконати свої зобов'язання шляхом застосування декількох інструментів, доступних лише в такій процедурі, — пояснив "ДС" юрист компанії AS Legal Владислав Фірсов. Зокрема, процедура визнання фізособи неплатоспроможним дозволяє застосувати мораторій на примусове стягнення, вводить процедуру арбітражного керуючого, який сприяє виконанню зобов'язань та їх реструктуризації".

Така процедура не проходить безслідно для репутації боржника, але дозволяє юридично припинити тривалі суперечки з кредиторами. Раніше, в ситуації, коли інституту визнання особи неплатоспроможним не було, громадянин міг десятиліттями перебувати в реєстрі боржників, не маючи можливості врегулювати проблемні зобов'язання. Звичайно ж, процедура банкрутства фізосіб — не панацея від вказаної проблеми, проте дає право боржника вибирати шляхи врегулювання ситуації: залишатися в реєстрі боржників, виконати зобов'язання добровільно оголосити себе банкрутом і з часом все ж виключити себе з даного реєстру.

"Поширеними є панічні вигуки обивателів: "Банки отримують право банкрутити боржників за найменші кредити". Але тільки сам боржник щодо себе може запустити таку процедуру. Ніхто інший (у тому числі кредитор) не має права її ініціювати стосовно фізичної особи (на відміну від процедури банкрутства юридичної особи), — уточнює Владислав Фірсов. — Боржник повинен бути готовий, що його арбітражний керуючий може стати помічником в питанні оптимального вирішення заборгованостей, так і наглядачем за майном, який виявить все можливе майно боржника і реалізує його в тому обсязі, який необхідний для погашення заборгованостей. Приховування майна перед оголошенням себе банкрутом також не вихід, оскільки кодексом передбачені механізми виявлення такого майна та протидії подібним зловживанням".

Ідея такого "індивідуального" банкрутства з вбудованими механізмами захисту зрозуміла: не викинути людину з життя, не позбавити засобів до існування, не озлобити і не штовхнути на злочинний шлях. А, навпаки, дати можливість працювати і повертати борги. Інша справа, що досі просто не було подібної судової практики, так само як і практики реалізації такого рішення суду. Це перший досвід.