Вадим Денисенко: Рейтинг Єдиної Росії обвалився. Або чому нам не дадуть безвіз?
Російський "Левада-центр" оприлюднив останні електоральні настрої росіян, які показують, загострення негативних настроїв серед жителів РФ і все більше розчарування іграми в політику. Так, менше половини жителів Росії (44 %) готові йти на вересневі вибори - це на 3% менше ніж у травні і на 7% ніж у квітні. При цьому падіння загального рейтингу (від усіх виборців) ЄР склало 7%, тоді як найближчі суперники КПРФ і ЛДПР виросли 4 і 2% відповідно. За комуністів готові голосувати 14%, а за ЛДПР - 9 % росіян.
Якщо дивитися результати соцопитування за параметром "із тих, хто точно прийде на вибори", то тут ситуація не така вже й плачевна - ЄР - 53% (мінус 7% до травня), КПРФ - 21% (плюс 6% до травня), ЛДПР - 14% (плюс 4 % до травня). Справедлива Росія набирає 4%, а всі інші знаходяться в межах відсотка.
Вибори в РФ відбудуться за змішаною системою - половина мажоритарники, інша - списочники. Тому партія влади розуміє, що добере голоси завдяки мажоритарникам. Але в той же час, таке реальне падіння рейтингу партії влади, яке триває вже кілька місяців поспіль не може не насторожувати ідеологів Кремля. Правда, поки, все виглядає так, що Кремль не готовий нічого глобально міняти в своїй ідеологічній машині, хоча є певні штрихи, які ми повинні розуміти, хоча б для того, щоб розуміти, як далі буде себе поводити Путін.
Роз'єднати Путіна і всіх інших
Протягом багатьох років вибудовувалася модель доброго царя, який інколи не знає, що роблять холопи. Зараз, завдяки цілому ряду гучних скандалів (останній із яких панамський) Захід пробує закласти в масову свідомість росіян лише одну думку: "Путін Вас обкрадає". Поки цей процес іде повільно і не є критичним для самого Путіна, проте падіння рейтингу ЄР, яке спричинене корупційними скандалами і реальним падінням рівня життя не може не насторожувати Володіна. Єдиний захист, який вигадав Кремль зводиться до тези: "це все брехня і не має нічого спільного з реальністю". Наскільки ефективною може бути така кампанія Заходу сказати складно, навіть якщо взяти до уваги роботу санкцій і падіння рівня життя. Без появи внутрішнього лідера, який би став символом добра таке очорнення малопродуктивне. А тому, реально говорити про різке падіння рейтингу Путіна через звинувачення його і його оточення в корупції поки малоперспективно. Путін боїться не корупції - він найбільше боїться поразок. При чому поразок будь-де: в спорті, в театральних змаганнях, на міжнародні арені і десь в забитих скелах крайньої півночі. Він дитя СРСР і для нього не існує нічого страшнішого ніж поразка і сміх. А корупція - це лише фонова річ.
Прообраз кольорових революцій
Єдиний спосіб боротьби проти Путіна, який вигадали собі опозиціонери - розмови про фальсифікації і спроба боротьби з ними. Кремль справді боїться цих процесів - бо в результаті боротьби з фальсифікціями де-не-де можна втратити перемогу.
Проте, ні Володін, ні Сурков не розуміють, головну відмінність від кольорових революцій. Там люди боролися з фальсифікаціями, бо захищали свій результат і результат мільйонів виборців. В Росії ж Навальний захищає результат КПРФ чи ЛДПР. А Зюганов і Жириновський в цей час мовчать. На когнітивному дисонансі неможливо побудувати масові рухи. Хоча б тому, що вихід із когнітивного дисонансу завжди індивідуальний.
Друга відмініість кольорових революцій від ситуації в РФ - це боротьба добра і зла. А тут іде боротьба "незрозумілого" з не дуже хорошим. Але головний плюс для нас від цієї історії - російська влада буде відволікатися на боротьбу з фальсифікаціями, бо реальні цифри показують, що без фальсифікацій неможливо впевнено перемагати. Головне питання, наскільки Навальний буде готовий вести широку кампанію по боротьбі з цими самими фальсифікаціями.
Розмови про лібералізацію
Головне сподівання Путіна, що ціни на сировину відкотяться назад і він зможе без якихось серйозних змін далі жити в старій економічній парадигмі. Для різного роду лібералів він все ж запросив Кудріна, щоб той написав якийсь план реформ, який ніколи всерйоз самим Путіном не розглядався. Кудрін - це такий самий політпроект, як і Медвєдєв чи Кадиров. Його можуть витягнути відразу після виборів, якщо треба буде змінити Медвєдєва, а можуть і просто про нього забути. Розмови про лібералізацію економічного курсу - це такий собі обов'язковий джентельменський набір, який має бути і при потребі його можна буде використати. А на виборах просто потрібно, щоб поруч з Путіним були люди, які ніби то знають як має розвиватися Росія.
Всі ми повинні розуміти, що Кудрін (чи хтось подібний до нього) для Путіна - це такий собі Ющенко періоду свого прем'рства. Після кольчужного скандалу Кучмі потрібен був хтось, з ким Захід готовий був тиснути руку. Тому на Велику сцену Кудріна випустять лише тоді, коли треба буде показати Заходу "Россию с человеческим лицом".
Створення поясу нестабільності
Острівці нестабільності навколо РФ - це те чим буде продовжувати займатися Путін протягом наступних місяців, а якщо вдасться то і років. Киргизія, Таджикістан, Казахстан, Україна - це все території, які не повинні мати державності. Просто зараз у Путіна немає сил і можливостей розпочати глобальну експансію.
Вже багато писалося про те, що Путіну потрібні локальні перемоги на Донбасі. Не глобальні, а саме локальні. Тому, з точки зору фонової передвиборчої кампанії РФ буде прагнути провести якісь операції, які дозволять черговий раз показати які вони круті. В той же час, такі операції неможливо проводити без російських військових, а їх масове використання - це загострення внутрішніх конфліктів, пов'язаних виключно з кількістю нових могил. Гроби перед виборами - це не красиво.
Саме тому, можна передбачити з високою долею імовірності, що Путін не буде в найближчі місяці різко нарощувати військову присутність на Донбасі. Проте, інтенесивність обстрілів буде стабільно високою - йому необхідно тримати весь цей набрід на Донбасі, щоб не було ніяких проблем перед виборами в самій РФ.
Різке нарощення контингенту російських військ можливе лише при різкому чи обвальному пандінні рейтингу Єдиної Росії. Тоді Путіну потрібно буде показати якісь перемоги.
При чому тут наш безвіз?
Треба чітко розуміти, що на сьогодні у Путіна немає конкурентів всередині Росії і в нього немає пересональних електоральних проблем. Більше того, попри різке падіння рейтингу ЄР, вона пройде в дуьу і буде мати більше половини місць.
В Європі це прекрасно усвідомлюють і вважають, що Путін - це надовго, а в довгу грати проти росіян ні німці ні франзузи не хочуть. Останні переговори нашого МЗС показали, що європейці вважають наш безвіз - хорошим обміном на поступки по Донбасу.
Звичайно ми на це не погодимося, і звичайно, нам не скажуть "ні". Але й "так" не говоритимуть дуже довго. Простіше кажучи, безвіз європейці хочуть ув'язати з частковою відміною санкцій проти Росії, що категорично неприпустимо для нас.
Що все це означає? Тільки те, що зараз буде шалений тиск на Україну. І тут важливо, щоб наші видатні зрадофіли показали, що вони громадяни країни, а не прості банальні грантоїди, які хитаються згідно з лінією поведінки грантодавця. У нас виграшна позиція - ми виконали всі вимоги, мислимі і немислимі. Тепер нам потрібно всього-навсього консолідовано говорити одне й те саме. Але, на жаль, існує висока вірогідність, що бльшість наших громадських діячів будуть продовжувати жити в системі координат "Головне щось погане сказати про владу". І не тут на ефірах, а на зустрічах з послами.