Про що Меркель домовляється з Обамою

Вітчизняні і закордонні експерти та дипломати покладають великі надії на 11 лютого, коли в Мінську мають пройти переговори Петра Порошенка, Владіміра Путіна, Франсуа Оланда та Ангели Меркель. Але, вже зараз існує висока вірогідність того, що ця зустріч не відбудеться взагалі. В цьому зібранні не буде ніякого сенсу, якщо до того часу сторони не узгодять ключові пункти мирного плану для України. І поки що особливих успіхів на цьому напрямку немає. Адже Росію, за великим рахунком, не влаштовує зараз жоден варіант врегулювання конфлікту на Донбассі. Окрім того, який передбачає ліквідацію української державності. До того ж, як показує досвід, Владімір Путін чудово обжився в системі геополітичних координат, де правила гри встановлюються в процесі самої гри. Керівництво ЄС нарешті прийняло цей факт, вирішивши сконцентрувати свої зусилля на вирішенні власних проблем і повністю віддавши США ініціативу в українському питанні. 

Те, що не варто покладати великих сподівань на майбутню зустріч глав України, Німеччини, Франції і Росії у Мінську, підтверджують і безрезультатні пермовини, які Меркель та Оланд провели наприкінці минулого тижня з Порошенком в Києві, а пізніше з Путіним в Москві. Таким же – нульовим був і результат Мюнхенської конференції, де керівник МЗС Росії Сергій Лавров лише розсмішив поважну публіку, повторюючи, як папуга, давно відомі пропагандистські штампи Кремля. Загалом же російська влада досі так і не озвучила однозначних умов, на які вона готова погодитися заради встановлення миру на Донбасі. Лунали лише неофіційні версії про те, що Путін вимагає статусу суб'єкта федерації для Донбасу та щедрого фінансування Заходом відновлення регіону. При цьому політичне життя цієї частини України, за його задумом, має залишатися під контролем РФ. 

Для Росії, здавалося б, такий варіант цілком прийнятний. Але, очевидно, що навіть у Кремлі чудово розуміють, що це утопія. По-перше, тому що ЄС не погодиться давати мільярди євро на ще одне "Придністров"я", яке в будь-який момент може знову стати плацдармом для продовження війни. По-друге, тому що такий сценарій не прийме ні влада, ні громадяни України, оскільки його реалізація рівнозначна державному самогубству. По-третє, створення на Донбасі такого геополітичного "Франкенштейна" навряд чи додасть Путіну популярності в самій Росії. Принаймні не зараз. На відміну від продовження війни, яка для більшості зазомбованих кремлівським ТБ громадян РФ дедалі більше набирає чітких обрисів "священної війни з загниваючим Заходом". І єдине, що може задовольнити, як Кремль, так і його громадян-рабів – це крах України, який, за задумом Путіна, може відбутися у формі нового державного перевороту чи антивоєнного громадянського бунту на місцях. 

Чудово це розуміють і в ЄС, і в США. Відтак, ролі західних партнерів України в протистоянні з Москвою знову розподіляються в залежності від того, наскільки далеко кожен з цих патронів Києва знаходиться від зони бойових дій. Власне, тут нічого нового. Як і у випадку з економічними санкціями, у вирішенні питання надання Україні летальної зброї, Брюссель намагається відповідати амплуа "доброго поліцейського". Адже саме Євросоюз потерпає найбільше від застосування економічного батога по відношенню до Росії і ризикує отримати додаткові неприємності від надання Києву ще й збройної допомоги. Тому Ангела Меркель постійно і всюди наголошує, що Німеччина, а з нею і увесь ЄС, виступає виключно за дипломатичні методи вирішення конфлікту на Донбасі.

Натомість США – "злий поліцейський" - безперервно погрожує РФ збройною допомогою Україні і, судячи з усього, найближчим часом на противагу російському "воєнторгу" розпочне свою роботу в нашій країні "воєнторг" американський. Єдине, на що в цьому контексті може сподіватися Вашингтон від ЄС, так це на пасивну позицію Ангели Меркель, яка не підтримуватиме, але й не заважатиме американцям озброювати нашу армію. І, за даними "The Wall Street Journal", на днях канцлер Німеччини вже попередила Путіна про те, що в разі відмови від мирного плану, вона не буде перешкоджати планам США.

Однак, на цьому сприяння ЄС в українському питанні може закінчитись. Що цілком природно, враховуючи ті проблеми, які зараз доведеться вирішувати керівництву співдружності. По-перше, це приборкання нової соціалістичної влади Греції, представники якої вже заявили, що можуть обійтися без фінансової підтримки Брюсселю, замінивши її кредитами з Росії. Також прем'єр Греції Алексіс Ципрас заявив про плани відновлення неоподатковуваного прибутковим податком мінімуму заробітної плати, припинення приватизації об'єктів інфраструктури та скасування цілого ряду інших напрямків державної економії, що суперечать чинній антикризовій програмі, схваленій кредиторами з ЄС. А слідом за економічними демаршами, грецькі популісти можуть знову заспівати стару пісню про вихід їх країни з Євросоюзу, що є серйозною загрозою для єдиної валюти.

По-друге, Брюсселю доведеться знайти аргументи, щоб переконати керівництво Кіпру відмовитись від божевільної ідеї надання дозволу на використання російською військовою авіацією злітних смуг острова. Власне, таку ініціативу президент республіки Нікос Анастасіадіс озвучив 8 лютого. І, немає сумнівів, що за нею також криється щедра фінансова пропозиція Кремля. Але тут вже йдеться про безпеку всієї Західної Європи, а не відносно далекої і малозрозумілої громадянам ЄС України. Тому найближчим часом Ангела Меркель, як керівник країни лідера співдружності буде зайнята пошуком інструментів, здатних вирішити цю проблему якнайоперативніше. 

По-третє, розуміння того, що війна в Україні найближчим часом не закінчиться, змушує керівництво Євросоюзу активніше займатися і питанням диверсифікації енергетичних потоків. Адже в ЄС чудово розуміють, що наступна зима може виявитись не такою вдалою для поставок газу з РФ, як поточна. Тому варто подбати про енергетичну безпеку співдружності заздалегідь. І всі ці питання, так чи інакше, пов'язані з війною Росії проти України. Відтак, немає сумнівів, що Ангела Меркель, яка зараз перебуває в США, піднімає їх на переговорах з командою Барака Обами. Зокрема в такій формі: чим ви можете допомогти нам в приборканні Греції і Кіпру, якщо ми не будемо перешкоджати поставкам зброї в Україну. 

Крім того, Вашингтону доведеться давати додаткові гарантії, в тому числі в рамках НАТО, того, що конфлікт на Донбасі не зачепить Прибалтику чи інші країни ЄС. Відтак, вирішення вузького питання припинення вогню на сході України виявиться лише одним з пунктів переговорів Меркель та Обами. Що лише зменшить і без того невеликі шанси на пошук оптимальної мирної формули, яка б зараз влаштувала Кремль.