Прибалтика як відволікаючий маневр

Психологічні атаки Росії на країни Балтії продовжуються. Ще не вистиг слід за викраденим естонським поліцейським, а російський МЗС РФ вже дає залп по Латвії. Уповноважений МЗС Костянтин Долгов звернувся до міжнародного співтовариства з проханням про захист прав російськомовного населення в Латвії та Естонії, розповівши світові про "кричущі факти потурання грубому попранню прав людини у самому серці цивілізованої Європи".

Зрозуміло, що доля етнічних росіян не надто турбує Кремль. Якщо в когось ще є така ілюзія - достатньо подивитися, як саме він "захистив" російське населення Донбасу - одних вивезли у Якутію чи на Камчатку, інших просто поклали в землю, ще інших тримають, фактично, в заручниках під обстрілами і репресіями "військового часу". А тепер Росія погрожує Прибалтиці.

Загалом, доля Прибалтики та її населення - до якої б етнічної групи воно не належало - також не надто цікавить Росію. Викрадення естонського поліцейського і голосні заяви про "політичну русофобію", що крокує Прибалтикою - все це удари, які мають відволікти Європу від України. А також натяк на те, що в іншому разі Європі доведеться воювати на власній території. Бо якщо Україну Європа може полишити напризволяще, то країни Прибалтики, як частину ЄС і членів НАТО, - ні. Росія чудово бачить, що Європа "прогинається" під її шантажем - і залюбки нахабніє, ставлячи європейських лідерів перед фактом майже неминучої війни в Європі в разі впертого небажання іти на поступки щодо України. Росія подає сигнал про те, що вона згодна залишити Прибалтику Європі, але навзамін вимагає, аби Європа залишила Україну їй.

Це така проста комбінація, що стає зрозуміло: в Кремлі немає жодного гравця в шахи, і навіть у шашки там грають головно "в чапаєва". В Європі дещо заскочені подібним використанням шашок - але вони згодом оговтаються. У найгіршому положенні знаходяться етнічні росіяни колишніх республік СРСР. Адже вони і є тими шашками, які призначені "на вильот".

Головна проблема росіян Прибалтики, України та інших пострадянських країн - як би змусити Кремль припинити говорити від їхнього імені на "захист" їхніх прав. Кремль піднімає питання "русофобії", голосить про те, що ця "хвороба" розповзається картою світу. А сам, тим часом, продовжує інфікувати цим вірусом країну за країною. Адже ні для кого не секрет, де саме знаходиться джерело цієї зарази.

Фото: cuamckuykot.ru

Біда в тому, що російська влада не любить росіян. Ні тих, які мешкають у Росії, ані тих, які мешкають будь-де поза історичною батьківщиною. Ті, хто вважає, що російське керівництво діє в інтересах росіян світу чи, принаймні, власної країни - подивіться на становище росіян в Росії. Не треба навіть звертатися до епатажних історій з терактами чи з мертвими десантниками, яких нема і не було. От, наприклад, просто цими днями в російських пенсіонерів знову забрали пенсії. Тепер вже не на омріяний "Кримнаш", а на Газпром з Роснєфтью - для стабілізації компаній, які, бачте, можуть потерпати від санкцій.

Тим часом становище росіян поза Росією стає об'єктом пристрасної пропаганди. "Політична русофобія", яку Кремль сіє власними руками, аби зібрати потім урожай - грошовий, політичний чи кривавий, який вже вийде - проростає і дає перші плоди. Росіяни стають для своїх співвітчизників загрозою. Загрозою удаваною - всі прекрасно розуміють, що для Путіна "російськомовні" є приводом, а не причною для агресії. Але за певного градусу емоційної напруги раціональні аргументи вже не діють - з усіх щілин лізе підсвідоме, замішане на страхах та історичних травмах. Чи не доведеться колись росіянам Прибалтики, України та інших колишніх республік втікати з рідної землі - як колись доводилося робити це хорватським і боснійським сербам, які не підтримували політику Сербії, але і жити на землі просоченій ненавистю до усього сербського не могли? І куди втікати? Адже Росія для них - так само ворожа.