Православна слава Махмуда Аббаса

Нагородження, підтримка, а також співчуття з приводу втрат, які понесли палестинці під час останньої спецоперації Ізраїлю у секторі Газа, що їх висловив патріарх Аббасу під час зустрічі нікого особливо не здивували, оскільки вони цілком відповідають кремлівської політиці на Близькому Сході.

Взагалі, до неперебірливості патріарха Московського у роздаванні церковних орденів всі давно звикли. Тим більше, що цього разу, принаймні, зрозуміле "соцзамовлення" - адже Москва наразі веде черговий "наступ" на близькосхідному напрямку. І патріарх, відповідно, у межах власної компетенції підтримує, налагоджує зв'язки і привносить дещицю святості.

Найгірше у цій ситуації, втім, почувається не патріарх, а російські євреї. Адже зрозуміло, проти кого укладається "священний союз" між православною Росією та ісламською Палестиною. Тому заміснику головного равіна Москви та Європи Шимону Левіну, який змушений був прокоментувати це нагородження, довелося добряче пошукати ракурс, у якому ця подія має потішити євреїв Москви та Європи. В результаті він запропонував бачити у цьому нагородженні "акт підтримки християн Близького Сходу". Адже патріарх Кирил, за його словами, розуміє, що будь-якої миті хитка рівновага у Палестині може бути порушена, і тоді "поллється християнська кров".

Зрозуміло, що за єврейську кров - яка також поллється у цьому випадку - заміснику раввина мало би бути не менш страшно. І про роль Росії в розхитуванні цієї рівноваги він обізнаний не гірше за інших. Але noblesse oblige - російські євреї так само мусять змиритися з політикою власного керівництва, як і представники будь-яких інших релігій. І далі краще не стане. Єдине, на що мають наразі сподіватися і равін, і його замісник - що їм не доведеться коментувати постачання Росією установок С-300 Ірану.

До речі, якщо патріарх Кирил дійсно так тривожиться за долю палестинців, зокрема, християн - чому б йому не спрямувати свої зусилля не на Аббаса - чи, принаймні, не лише на Аббаса - а на кремлівське керівництво, яке цілком свідомо і відверто розгойдує ситуацію на Близькому Сході, озброюючи Іран, а також менш відверто - підтримуючи ісламістські угруповання?

Втім, від патріарха Московського це не залежить - Кремль також не приховує того, що він використовує РПЦ, а не навпаки. Але Московська патріархія також вміє отримувати від такого співробітництва деякі переваги. Зокрема, зробивши "аванс" Аббасу у вигляді цієї нагороди, патріарх Кирил - як вже сказав замравіна - заопікувався християнами Близького Сходу. На найвищому рівні - керівника Палестинської національної адміністрації. Дарма, що у випадку загострення ситуації від конкретного Аббаса доля християн не залежатиме ніяк. Але дипломатичні зусилля патріарх особисто доклав. Християни давніх патріархатів, що розташовані на Близькому сході і є наразі театром військових дій, як і самі патріархи не можуть ігнорувати цієї опіки. Патріарх Московський використовує весь свій - он який значний! - політичний вплив, аби захистити їх.

Питання про лідерство у православному світі - яким буде просякнуте повітря на Всеправославному соборі усього за рік - прояснюється. Фактично, таких дипломатичних, фінансових і політичних можливостей впливати на долю православних у світі, як в патріарха Московського, більше ні в кого немає. Давні патріархати майже повним складом залежать від Москви і її політичної волі. Тобто від Кремля. Але скористатися з цього зможе саме той його підрозділ, який має назву "Московська патріархія".