Навіщо Москві копії українських храмів
Депутат Держдуми Володимир Ресін, який відповідає за програму будівництва храмів у столиці РФ, пообіцяв, що у Москві у рекордні терміни буде збудовано точну копію кафедрального Свято-Володимирського собору Севастополя, який, в свою чергу, було зведено на передбачуваному місці хрещення князя Володимира.
Ресін також не виключив, що в Москві з'являться й інші храми, символічно пов'язані з різними історичними і сучасними подіями. Зокрема, у пам'ять про загиблих в Україні, з точки зору головного храмобудівника Москви, варто побудувати копію донецького храму Іоанна Кронштадського, зруйнованого під час артилерійських обстрілів.
Все це, на думку Рєсіна, має виглядати дуже символічно. Храм Святого Володимира, наприклад, має стати "символом єдності Росії і Криму, Москви і Севастополя, підкреслить історичний зв'язок". Щоправда, виникає неприємне питання, яким боком зруйнований донецький храм "символічно поєднаний" з Москвою чи взагалі російською історією - адже "Росія не є стороню конфлікту".
Втім, не будемо чіплятися до слів. Дійсно, як це могло статися, що в Москві досі немає храму, присвяченого Святому Володимиру? Це ж "їхня" історія, перший "їхній" православний князь! Тобто дотепер він був князем Київським - але то була байка, допоки Київ також був "їхнім". Те, що тепер виявилося необхідним швиденько будувати власний Володимирський собор, означає, принаймні, що Київ "своїм" вони більше не вважають. І на тому спасибі. Тепер їхня "колиска православ'я" - безпосередньо Херсонес Таврійський. Дарма, що ця "символічна єдність", втілена у копіюванні собору, втілена у суто російському пострадянському стилі: нічого оригінального у виконанні, притягнута за вуха історія і все разом - цілковитий фарс. Бо князь Володимир, власне, до Москви не мав жодного стосунку. Хоч би вже у Новгороді будували. Але ж і з Новгородом у Москви історія вийшла негарна.
До речі, всі ці проекти виразно відгонять трупним духом. Будівництво московського храму Святого Володимира приурочено до 1000-річчя кончини князя, яке відзначатиметься в 2015 році. А копія донецького собору має увічнити "пам'ять про загиблих на Україні". Це, мабуть, не випадково. Намір прикрасити Москву "сувенірами у натуральний розмір" виглядає вихвалянням військовими трофеями у пізньоримський спосіб. Хіба що римляни тягли до своєї "столиці світу" оригінали, а "третій Рим", сам будучи не вторинним навіть - третинним, задовольняється копіями. І це закономірно - які "перемоги", такі і "трофеї".
Яка потреба у цих спорудах у Москві, окрім "символічного єднання", яке, по суті, є зізнанням у власній агресії та викраденні чужої історії? Ну, наприклад, поповнити історію світової архітектури черговим замашним безглуздям. Після популярних у Римі доби занепаду (знову цей Рим!) арок, які нікуди не вели, і колон, які нічого не підтримували, з'являться храми, в які ніхто не ходить. І в даному випадку, це буде правильно. Адже храм, зведений не у славу Бога, а на уславлення (чи, принаймні, виправдання) безславних вчинків здрібнілих кесарів - це, знову таки, безглуздя. І не лише архітектурне.
