Чому МВФ звинувачують в поширенні Еболи
Британські вчені звинувачують МВФ у швидкому поширенні епідемії Еболи у Африці. Зв'язок між політикою Міжнародного валютного фонду та епідемією встановили дослідники факультету соціології Кембриджського університету, з колегами з Оксфордського університету і Лондонської школи гігієни і тропічної медицини.
Відповідно до цього дослідження, МВФ є винним у гальмуванні розвитку медичної галузі у Ліберії, Сьєрра-Леоне та Гвінеї - країн, з яких почалася нинішня епідемія і які від неї найбільше постраждали. Вимоги Фонду до реформування галузі - а фактично, до скорочення бюджетних видатків на медицину - зумовили, з точки зору дослідників, зубожіння галузі, яка виявилася нездатною відповісти на суровий виклик епідемії. Дослідники виявили, що реформи, на яких наполягав МВФ, вдарили саме по здатності системи охорони здоров'я реагувати на надзвичайні стани.
Причини кризи очевидні: різке скорочення бюджетних видатків на соціальну сферу та децентралізація у бюджетній (зокрема, медичній) галузі. Що, загалом, вписується в звичайні вимоги МВФ, з якими, зокрема, має тепер до справи Україна. Скорочення видатків на галузь призвело до нестачі медичного персоналу, а децентралізація - до нездатності вчасно мобілізуватися та координувати дії, необхідні для локалізації хвороби.
Публікація результатів дослідження змусила МВФ виправдовуватися - адже Фонд, фактично, звинуватили у загибелі кількох тисяч людей. Не зважаючи на те, що ніяких неспростовних доказів провини саме МВФ немає і навряд чи може бути. Дослідження могло виявити кореляцію між втручанням МВФ і станом медичної галузі. Але, як відомо з юридичної практики, "після того" не означає "внаслідок того". Хто зміг би поручитися у процвітанні медичної галузі в трьох африканських країнах за умов якби МВФ відмовилось надавати їм кредити?
Дослідження і публікація типу тої, яка вийшла у The Telegraf перекладає відповідальність за стан соціальної сфери з уряду країни на МВФ. Але ж Фонд нікому не нав'язує свої кредити, і умови надання кредитування проговорюються з національними урядами. З точки зору схильних до лівацтва європейських вищих шкіл, можливо, МВФ є втіленням звіриного оскалу капіталізму і всіх інших зол. Але остаточне рішення про кредитування економіки за рахунок МВФ приймають самі країни. Яким, до речі, МВФ надає безвідсоткові кредити.
Тобто питання про кредити і Еболу перевернуто з ніг на голову. МВФ звинувачують у тому, у чому насправді винні уряди країн. Уряди корумповані і не надто професійні, уряди набирають кредити головно задля підтримання соціальних стандартів і власного рейтингу (чи нам не знати?), не надто переймаючись наслідками. І коли МВФ - який чудово розуміє, з чим і з ким має до справи - намагається змусити ці уряди до реформування бюджетної сфери у напрямі унеможливлення корупції, винним у руїні соціальної сфери виявляється фонд, а не корумповані уряди. А захоплені лівими ідеями західні наукові школи не припускають навіть думки про те, що винним у власних негараздах може виявитися сам бідний, а не багатий, що дав йому грошей на "неправильних" умовах.
Звісно, вимоги МВФ зі зменшення видатків у бюджетній сфері не є гарантією подолання корупції - це лише зниження можливостей для неї. Втім, МВФ і не приховує того, що хоче хоча б таких-сяких гарантій повернення своїх грошей, а благополуччям для країни має перейматися населення і уряд країни. У зниженні корупції у соціальній сфері і відповідних реформах має бути зацікавлений не МВФ - а населення країни.
Співпадіння епідемії і кредитної програми МВФ, звісно, стало прикрістю для ділової репутації МВФ - цим випадком негайно скористалися опоненти, що вже давно вимагають реформувати сам МВФ. Цілком можливо, що так і треба зробити. Але історія з поширенням Еболи тут ні до чого. Ця історія - нагода замислитися для тих, хто, не рахуючи, залучає кредити МВФ "під реформи", бере на себе забов'язання за цими кредитами, обіцяє світле майбутнє - а тим часом підміняє реформи косметичним ремонтом, звітує про зниження видатків (за рахунок, наприклад, зарплат фахівців чи скорочення шкільного навчання) та наказовою "децентралізацію", яка, фактично, є кінцем для, часом, унікальних закладів, які місцеві бюджети "не потягнуть" за свої скромні кошти. Докорінних реформи ніхто проводити і не думає. Це ж бо надто дорого - і для кишені, і для електорального рейтингу. А грошиків - зокрема, з кредитів - все одно на все не вистачить...
А якщо завтра, приміром, Ебола, чи ще якась холера - то винних, як бачити, знайти нічого не варто. Нехай винним буде, приміром, МВФ.