Запізніле прозріння. Захід нарешті захотів покінчити з Путіним

У світової еліти в її відношенні до Путіна стався психологічний перелом. Це сталося раптом — тому що мало хто очікував, що російсько-сирійська авіація розбомбить гуманітарний конвой, чий вантаж призначався жителям оточеного Алеппо. Це шокувало не тільки західних лідерів, але і генсека ООН Пан Гі Муна — того самого, який у 2015 р. з'їздив на військовий парад до Москви, а в червні 2016-го — на Петербурзький міжнародний економічний форум, де нахвалював "важливу роль" Росії у вирішенні нагальних глобальних проблем, включаючи "припинення конфліктів у Сирії та Україні". Перш нікому не доводилося бачити Пан Гі Муна настільки розлюченим. "Генсек ООН, здається, усвідомив, що росіяни і сирійці виставили його організацію на посміховисько", — зауважила німецька Die Zeit.

У західних столицях, в свою чергу, почали усвідомлювати, що у Путіна взагалі немає жодної "червоної межі", перед якою він був би має намір зупинитися. Раніше в США і ЄС існувала думка, ніби Кремль ставить перед собою якісь конкретні локальні завдання типу встановлення контролю над Україною та збереження режиму Асада в Сирії. Тому Захід весь час намагався домовитися з Путіним. Економічні санкції за вторгнення в Україну і збільшення військової допомоги сирійським повстанцям — це були лише способи посадити Путіна за стіл переговорів і домогтися від нього згоди на якісь компроміси. Зрозуміло, що ці компроміси передбачалися за рахунок інтересів як української, так і сирійського народу.

Однак зараз західні лідери почали бачити в путінському режимі пряму загрозу своїм власним державам. В США цього допомогли хакерські атаки на Демократичну партію з метою втручання у виборчий процес, ніж Білий дім офіційно звинуватив Росію. А для європейців додатковим доказом того, що від Путіна можна чекати будь-якого нерозсудливості, стало повідомлення про перекидання балістичних ракет "Іскандер" з ядерними боєголовками в Калінінградську область — російський анклав, межує з Польщею та Литвою. До того ж РФ оголосила про вихід з договору по знищенню збройового плутонію і озвучила плани відтворення військових баз на Кубі і у В'єтнамі. Як констатувала німецька Sueddeutsche Zeitung, протягом одного тижня "російське керівництво висловило чотири слова, які змусили здригнутися політиків і громадян на Заході, і ці слова — ядерну зброю, Куба, В'єтнам та ракети. Дихнуло холодною війною".

Принципова відмінність нинішньої ситуації від попередньої полягає в тому, що для Заходу вже неможливий колишній спосіб спілкування з Путіним у вигляді підштовхування його до переговорів і компромісів. У самому справі, не можуть же західні країни допустити, щоб предметом переговорів з Кремлем стали компроміси з питання про те, в яких випадках Росія має право бомбити гуманітарні конвої, йдуть під егідою Міжнародного комітету Червоного Хреста і ООН. Або які території країн ЄС повинні перейти під російський контроль. Або за якими напрямами своєї внутрішньої і зовнішньої політики влада США зобов'язані запитувати дозволу Кремля.

Коротше кажучи, до Заходу нарешті почало доходити, що претензії Путіна безмежні, і він не зупиниться, поки хто-небудь його не зупинить. Цей факт створює нове вікно можливостей для України.

Про те, що Путін не зупиниться, в Україні знають вже як мінімум 2,5 роки — з квітня 2014 р., коли відразу після анексії Криму російському фюреру захотілося ще і хапнути східні і південні області України від Луганщини до Одещини. Так, зараз в Кремлі вже майже не говорять про "південно-сході", який нібито захотів відокремитися від Києва, і роблять вигляд, що тепер межа їх мрій — це ОРДИЛОСОС (окремі райони Донецької і Луганської областей з особливим статусом) в складі України. Але ця межа з'явився саме тому, що частина українського народу і з нею частина української влади проявили здатність до опору.

Зараз цікаво спостерігати прозріння Вашингтона, який після хакерських атак виявився, по суті, перед тим же питанням: як зупинити Путіна. The New York Times повідомляє, що "Обама може підписати розпорядження про секретної розвідувальної операції — як він багато разів робив, щоб дати ЦРУ повноваження діяти в Сирії або дозволити нанесення ударів по "Ісламському державі" з безпілотників, — по нападу на російські комп'ютерні сервери і їх виведенню з ладу або оприлюдненню фінансових операцій президента Володимира Путіна і його друзів-олігархів".

Однак Обама поки роздумує. "Хоча остання можливість приваблива, але, за словами влади, надто ризиковано вдаватися до неї всього за місяць до виборів", — пише газета. У Білому домі бояться відповідних акцій Кремля: "Атаки на мережеві списки виборців можуть посіяти хаос на виборчих дільницях". Виявляється, система, яка є фундаментом американської демократії, навіть не включена до списку життєво важливої інфраструктури країни, хоча туди входять кінотеатри і меморіал Джефферсона в числі інших пам'яток.

Навесні 2014-го в Україні теж багато хто боявся, що спроби зупинити Путіна тільки спровокують його. Хоча насправді ніщо його так не провокує, як безкарність і відсутність опору. Якщо Кремль має технічну можливість паралізувати американські вибори, то він нею скористається будь-якому випадку, якщо тільки хакери з американських спецслужб не проведуть АТО в мережі проти агресорів з Росії.

Про тих інструментах, якими володіє Захід, щоб зупинити Путіна, читайте на сайті "ДС" в середу, 12 жовтня.