Навіщо Альянс готує нас до великої війни

Взагалі кажучи, летальна зброю з країн — членів НАТО Україна отримувала і раніше. Наприклад, ще у вересні минулого року глава МВС Арсен Аваков похвалився, що Національна гвардія України отримала на озброєння великокаліберні снайперські гвинтівки виробництва Barrett (США) і болгарські реактивні протитанкові гранатомети DRTG-73. А в жовтні в ЗСУ почали надходити великокаліберні снайперські гвинтівки виробництва американської компанії Desert Tech. Але не секрет і те, що поставки навіть стрілецької зброї стикалися з серйозними обмеженнями, а бойової техніки і важкого озброєння — з фактичними заборонами. В кінці березня 2016 р., виступаючи у Вашингтоні на форумі, присвяченому триваючої боротьби України за волю, Петро Порошенко розповів, що, коли він був обраний президентом і звернувся до західних партнерів з проханням про військову підтримку Збройних сил України, відповідь була: "Ні. Тому що ваша армія корупційна і в ній повно співробітників ФСБ". Далі президент описав успіхи у реформуванні армії і резюмував: "Однак я ніколи не міг пояснити собі та своїм співвітчизникам одну річ — небажання міжнародного співтовариства постачати зброю законному уряду України і регулярної української армії, яка тримає удар проти нападу на міжнародний порядок. Я думаю, що настав час переглянути цю позицію".

У Вашингтоні почули цей заклик. 7 червня, напередодні варшавського саміту НАТО, в Київ прилетів з позитивною новиною держсекретар США Джон Керрі. Як розповів голова Верховної Ради Андрій Парубій, з американським гостем обговорювалася допомогу в наданні летального озброєння і Керрі повідомив, що "в напрямку такої допомоги Україні працюють п'ять країн". Вже в ході саміту в інтернет просочився список цих п'яти країн НАТО: Великобританія, Канада, Литва, Польща і Туреччина. Підставою для поставок повинні стати двосторонні угоди про військово-технічне співробітництво. Перший такий договір підписали 9 липня, прямо в ході саміту, міністри оборони України і Польщі Степан Полторак і Антоні Мацеревич. У той же день Полторак повідомив про підготовлюваний візит до Києва міністра оборони Великобританії Майкла Феллона.

Втім, в оприлюднених документах саміту про постачання озброєння в Україну не йдеться. Оголошено тільки про схвалення на засіданні комісії НАТО–Україна всеосяжного пакету допомоги для нашої країни. У спільній заяві повідомляється, що цей пакет включає більше 40 областей, в яких НАТО буде надавати підтримку Україні. Порошенко на спільній прес-конференції з генеральним секретарем НАТО Йенсом Столтенбергом уточнив: "Така допомога Україні буде надаватися через вісім спеціальних цільових фондів, один з яких щодо розмінування, був запущений сьогодні. Будуть розпочаті п'ять спеціальних програм, ряд двосторонніх проектів і т. п.". Увечері 10 липня на телеканалі "Інтер" вийшло в ефір інтерв'ю Столтенберга. Відповідаючи на питання про летальний озброєнні для України, він сказав: "НАТО не має у своєму розпорядженні зброєю. Країни можуть самі надавати зброю, в тому числі летальна, але це не те питання, яке вирішує альянс". Таким чином, Столтенберг підтвердив можливість постачання в Україну летального озброєння країнами НАТО.

Звичайно, дуже цікаво, чому ця зміна в настроях альянсу відбулася саме зараз. Свою роль могли зіграти успіхи у реформуванні армії, але це було скоріше необхідна, але не достатня умова. Ще одним стримуючим фактором служили як писані, так і писані установки, що визначають небажані і неприйнятні умови продажу. Зокрема, Моральний кодекс торговців зброєю ЄС, затверджений у 1998 р., забороняє продаж зброї в країни з репресивними режимами або роздираються внутрішніми конфліктами. Під час Евромайдана в Києві Євросоюз ввів ембарго на постачання зброї в Україну, але ця заборона був офіційно знято Радою ЄС у липні 2014 р. І вже через кілька місяців у репортажах з передовою можна було побачити секретаря РНБО Олександра Турчинова з австрійською штурмовою гвинтівкою Steyr AUG.

І якщо зараз настрої альянсу змінилися, то причину цього слід шукати не в Києві, а в Кремлі. Раніше країни НАТО сприймали Росію як загрозу Україні (і тому оздоблювались виразом "глибокого занепокоєння"), а зараз вони стали сприймати РФ передусім як загрозу собі самим. А Україна для них тепер чинності цієї загрози дуже важлива як буферна зона. НАТО буде озброювати нас зовсім не для того, щоб налякати Путіна і змусити його піти з Донбасу. Логіка тут інша: альянс хоче, щоб у випадку повномасштабної війни РФ застрягла на території України. Таким чином він сподівається мінімізувати російську загрозу для своїх членів.