Страшна Клінтон. Чому Суркову готують підвищення в Кремлі
Хоча Петро Порошенко пов'язує підготовку дорожньої карти по Донбасу з грудневим самітом Ради ЄС, але перш ніж почнеться робота над нею, всі будуть чекати іншої події — виборів в США 8 листопада. І вже за їх підсумками Путін визначиться, що він повинен встигнути зробити до 20 січня 2017 р., коли вступить на посаду 45-й президент США.
На переговорах "нормандської четвірки" в Берліні 20 жовтня США незримо присутні. І виявилося це, як не дивно, в допуску за стіл переговорів кремлівського "гауляйтера Донбасу" — помічника президента РФ Владислава Суркова, хоча той вже два роки перебуває в списку санкцій ЄС і США за свою роль у створенні і функціонуванні фейкових ДНР і ЛНР.
Путін зробив Суркова своїм головним переговірником з американцями (Лавров не в рахунок). Ще 15 січня 2016 р. Сурков детально обговорював дорожню карту з помічником держсекретаря США у справах Європи і Євразії Вікторія Нуланд. Для тих переговорів Путін надав свою резиденцію під Калінінградом. Потім 14 липня Сурков і Нуланд асистували своїм шефам (відповідно Путіну і держсекретареві США Джону Керрі) на їх переговорах у Кремлі в ніч з 14 на 15 липня.
До речі, на тій зустрічі обговорювалися дві теми: українська і сирійська. Також і в Берліні Сурков був при Путіні не тільки на переговорах "нормандської четвірки" по Донбасу, але і на послідувала потім дискусії з лідерами Німеччини і Франції щодо Сирії. Відомо, що Путін зараз підбирає заміну своєму помічникові із зовнішньої політики Юрію Ушакову, якому в березні 2017 р. виповниться 70 років. І судячи з усього, 52-річний Сурков вже вживається в цю роль.
Важливо, що в Берліні спочатку "нормандська четвірка" обговорювала українське питання, а потім Ангела Меркель і Франсуа Олланд вже без Порошенко обговорювали з Путіним ситуацію в Сирії. Такий порядок був вигідний українській стороні, оскільки поставив Путіна перед необхідністю доводити свою готовність виконувати Мінські угоди, перш ніж піде мова про покарання за бомбардування гумконвоя під Алеппо і житлових кварталів сирійських міст. Сурков був потрібен Путіну саме як консультант з американської позиції в обох цих питаннях. Що ж стосується Порошенка, то він обговорював дорожню карту по Донбасу з віце-президентом США Джо Байденом у телефонній розмові 12 жовтня.
Ввечері 19 жовтня, напередодні берлінської зустрічі "нормандської четвірки", в Університеті штату Невада в Лас-Вегасі пройшли останні дебати кандидатів на пост президента США перед виборами 8 листопада. Хілларі Клінтон гранично ясно дала зрозуміти, що якщо вона переможе Дональда Трампа, то вступить в Білий дім з найбільш конфліктним підходом до Росії з усіх президентів за більш ніж 30 років і з запеклої особистою ворожістю по відношенню до Путіна. "Ми не чули такого недовірливого тони з часів Рональда Рейгана. Але навіть тоді це було більшою мірою системної критикою Радянського Союзу. Зараз же все зациклено особисто на Путіна", — прокоментував газеті The New York Times співробітник держдепартаменту часів Білла Клінтона Стівен Сестанович.
За відомостями газети, деякі з давніх радників Хілларі Клінтон "вже думають про те, який коктейль з санкцій, дипломатичної ізоляції і міжнародного засудження вони зможуть змішати, щоб боротися з Путіним і з економічно слабкою державою, яким він управляє". Ці радники, пише The New York Times, вже задумалися про оновлення стратегії стримування, яку в 1947 р. Джордж Кеннан (тодішній голова відділу держдепартаменту США щодо планування зовнішньої політики) сформулював для президента Гаррі Трумена.
Дійсно Хілларі Клінтон, судячи з її виступів в останні тижні, твердо переконана, що Путін реально намагається вплинути на підсумки виборів 8 листопада — і через хакерів, і через WikiLeaks, і через сплачених Кремлем тролів в соцмережах і мас-медіа. Якщо вона стане президентом, а шанси її як і раніше великі, вона має намір мстити.
Тому Путіну зараз важливо запобігти, щоб жорстка лінія Клінтон не отримала підтримки в ЄС. Саме тому він полетів до Берліна і там зробив вигляд, що пішов на поступки Меркель і Олланд. Тепер дорожня карта з Донбасу буде для Путіна охоронною грамотою від додаткових санкцій з боку Заходу.
Однак не потрібно надто спокушатися щодо перспектив вирішення донбаського питання в разі перемоги Клінтон. Якщо Хілларі намагатиметься помститися "другові Володимиру" за ті проблеми, з якими зіткнулися вона і її партія під час виборчої кампанії, то це бажання навряд чи отримає підтримку з боку ЄС. Все ж атаки російських хакерів на комп'ютерні мережі американських демократів і оприлюднення WikiLeaks електронних листів Хілларі (на відміну від російської агресії проти України, збитого малазійського рейсу MH17 і бомбардувань в Сирії) не виглядають в очах пересічних європейців особливо тяжким проступком, який слід карати санкціями.
До того ж у квітні 2017 р. повинні пройти президентські вибори у Франції, ще приблизно через п'ять місяців очікуються парламентські вибори в Німеччині. Таким чином, 45-й президент США вступить на посаду в той момент, коли французи і німці будуть зайняті своїми внутрішніми проблемами і навряд чи захочуть встрявати в конфлікт між президентами США і РФ, носить трохи чи не особистісний характер. Якщо ж Клінтон буде занадто тиснути на своїх союзників, це може послабити або навіть зруйнувати трансатлантична єдність, забезпечення якої стало одним з небагатьох безперечних зовнішньополітичних досягнень Барака Обами.
Тактика Путіна буде зводитися до того, щоб йти на дрібні кроки по маршруту дорожньої карти і чекати зміни влади в Парижі та Берліні, розпалюючи одночасно суперечності між ЄС і США. Сурков у всьому цьому буде досвідченим помічником.
