Стримати Китай та Росію. Чому США надали Кенії статус союзника поза НАТО

Президент Кенії Вільям Руто відвідав із триденним візитом Сполучені Штати. Це перший візит африканського лідера до цієї країни за 15 років, що вже свідчить про його значущість. І це підтверджує той факт, що президент США Джо Байден за підсумками зустрічі з Руто повідомив Конгрес про намір надати Кенії статус головного союзника поза НАТО.

Загалом такий статус мають 19 держав – 11 в Азії, по три в Африці і Південній Америці, і 2 в Океанії: Австралія, Аргентина, Бахрейн, Бразилія, Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Катар, Кувейт, Колумбія, Марокко, Нова Зеландія, Пакистан, Південна Корея, Таїланд, Тайвань, Туніс, Філіппіни, Японія. Кенія стала двадцятою країною MNNA і першою серед африканських країн на південь від Сахари.

Статус MNNA надає певні переваги: спрощення процесу закупівлі зброї і боєприпасів (зокрема, із збідненим ураном), пріоритет у постачанні військового надлишку, можливість закуповувати устаткування за американські ж кошти, доступ до тендерів за контрактами Пентагону, тощо.

Окрім того, делегація Кенії з Вашингтону привезла низку домовленостей щодо нарощування інвестицій за рахунок збільшених за участі США кредитних коштів в Світовому банку, Міжнародному валютному фонді та інших профільних організаціях. У перспективі йдеться загалом про $250 млрд, що будуть розблоковані за результатами певних реформ. Тим часом Американська корпорація з фінансування міжнародного розвитку (DFC) під приїзд Руто збільшила портфель інвестицій у Кенії до понад $1 млрд, що також збільшить інтерес американських компаній до кенійського ринку, на якому вони вже мають істотну присутність.

Мета збільшення кредитних можливостей МВФ, Світового банку та інших фінустанов полягає у посиленні співпраці між США і Кенією в ключових економічних секторах країни: текстиль (зокрема одяг, експорт якого тільки до США може принести Кенії близько $250 млн), зелена енергетика, тощо.

Але попри розлоге декларування намірів про економічну співпрацю, вишенькою на торті лишається саме наділення Кенії статусу союзника США поза НАТО.

Чому Штати обрали Кенію?

Кенія є однією з нечисельних країн Африки, яким після здобуття незалежності вдалося уникнути масштабних громадянських війн і переворотів. У поєднанні зі сталістю демократичних інститутів і ефективних кроків влади на шляху до кращого бізнес-клімату Кенія забезпечила собі імідж привабливої для інвестицій держави. Це насправді одна з найуспішніших країн Африки і лідер за економічними показниками у Північно-Східній Африці. Так, у рейтингу Світового банку Doing Business за 2020 р. вона посіла 56-е місце (в України – 64-те).

Якщо Ефіопія – один з політичних центрів контенту в контексті взаємодії з міжнародними організаціями — наразі дещо дестабілізована через війну, то Кенія – економічний центр і брама до Африки, через яку вже пройшли такі гіганти як Coca-Cola, Microsoft, Google, IBM, Intel, Cisco та ін.

Економіка Кенії достатньо диверсифікована. Тобто Найробі не заробляє на одній чи декількох позиціях. Головне джерело прибутків – це агарний сектор, на який припадає 22,5% ВВП (фрукти, горіхи, квіти, чай, кава), на деяких напрямах якого країна успішно конкурує з тими ж Індією та Шрі-Ланкою (чай); далі йде текстиль (одяг, взуття); вельми розвинуті банківський сектор (зокрема завдяки присутності великих міжнародних банків), туризм, технологічний сектор; і Кенія навіть має власний бренд автомобілів Mobius.

Всі наведені чинники й обумовили середньорічне зростання ВВП на рівні 5% і планомірне зниження кількості безробітних і бідних громадян.

Відповідно, Кенія в очах Вашингтону є надійним економічним і безпековим партнером (спільні операції проти терористів "Аш-Шабаб", миротворчі місії) з яким дійсно варто розвивати співпрацю. Власне Штати, згідно фактбуку ЦРУ, є ключовим експортним партнером Кенії (10%), далі йдуть Уганда (9%), Пакистан (7%), Нідерланди (7%), Руанда (6%). Головні статті експорту: чай, квіти, одяг, кава, титанова руда.

Втім, ключовим імпортним партнером є Китай – 26%, за ним ОАЕ (14%), Індія (11%), Малайзія (4%), Саудівська Аравія (4%). Головні статті імпорту: нафтопродукти, пальмова олія, одяг, пшениця, пластмаси.

Китайсько-російський чинник

Кенія також є країною, яка одна з небагатьох на континенті рішуче і без риторичних кульбітів засудила російську агресію. В тому числі через зернову блокаду.

Втім, активна африканська зовнішня політика Кремля, як і готовність Кенії до певного рівня взаємодії з Росією (те ж зерно), становлять загрозу для стабільності країни і регіону загалом через інтенсивну колоніальну політику РФ. Хоча все ж Москва не здатна змагатися з Китаєм в плані впливу на Кенію завдяки класичній "м’якій силі" КНР.

Кенія – єдина держава у Східній Африці, що долучилася до китайської ініціативи "Пояс і шлях", в межах якого Пекін вливає колосальні кошти в інфраструктуру Кенії і є її найбільшим кредитором, і сприймає Найробі як економічний хаб для подальшої експансії на контенті. Варто зазначити, що буквально за тиждень до візиту Руто до Вашингтону в Найробі відбулося Торгово-економічне ЕКСПО Китай-Африка 2024. Це майданчик, де представники КНР налагоджували зв’язки не тільки з місцевим бізнесом, але й бізнесом інших африканських країн.

І це є ще одним аргументом для США на користь поглиблення контактів з Найробі, особливо в безпековому і оборонному секторах.

По-перше, через розвинену портову інфраструктуру Кенії, перлиною якою є порт в Момбасі, яка неабияк приваблює Росію і Китай через географічне розташування, адже це можливість закріпитися на східному узбережжі Африки поруч з основними торговими маршрутами.

По-друге, на відміну від Кенії її сусіди не можуть похвалитися ані розвиненою економікою, ані безпековою стабільністю. Йдеться і про Сомалі, і про Південний Судан, і про Ефіопію, і про Бурунді. Власне, до всіх цих країн Росія геть не байдужа, і все ближче підбирається до Кенії, дестабілізуючи Сахель напрацьованими гібридними методами, завдяки яким Кремлю вже вдалося, наприклад, "виштовхнути" Францію із колишніх колоній.

Звісно ж, Сполучені Штати не можуть дозволити собі повторення долі Малі або Нігеру, і віддати успішного союзника на поталу росіян, а тим більше китайців.

Тому адміністрація Байдена зробила хід конем, на який Москві точно важко буде відповісти, а Китай – доволі складно, — надала Кенії статус головного союзника поза НАТО.

І тут варто зробити одну важливу ремарку, завбачаючи потенційну "зраду" у сприйнятті нашого суспільства через те, що Україна такого статусу формально не має. Ключове – формально. Насправді рівень партнерства між нашими країнами вже дорівнює такому, який мають країни зі списку MNNA. Най і з певними проблемними періодами на кшталт восьмимісячного ненадання допомоги, блокування членства в НАТО чи заборони на удари по території РФ американською зброєю.