Зіткнення між Баку та Єреваном. Коли Вірменія перестане вважати Росію союзником

Тиждень на Кавказі почався із нового загострення у відносинах між Вірменією і Азербайджаном, а саме з обстрілів, що відбулися 12 і 13 липня на північному кордоні двох країн – у районі вірменського Тавушу й азербайджанського Товузу.

Тобто, підкреслимо, не на території Нагірного Карабаху. Невизнана НКР розташована дещо південніше.

Конфлікт для світової спільноти, принаймні є таке враження, був несподіванкою. Реакція більшості гравців була традиційно обережною. Окрім одного – Туреччини.

Усе почалося вдень,12 липня, після дванадцятої. І із застосуванням артилерії, стрілецької зброї та мінометів. 13 липня бойові зіткнення тривали.

Офіційний Єреван заявляє про мінімальні втрати: губернатор Тавушської області Айк Чобанян повідомив "Радіо Азатутюн", що із легкими пораненнями шпиталізували трьох військовослужбовців і двох поліцейських.

Натомість в Азербайджані заявили, що за два дні протистояння загинули четверо військових і ще п'ять зазнали поранень.

Хто ж першим почав вогонь?

Версії Єревана і Баку, звісно ж, різні. Кардинально.

Подача Вірменії

Уряд Вірменії, зокрема спікерка міноборони Шушан Степанян, стверджує, що саме військові Азербайджану намагалися на "уазі" перетнути вірменський кордон у тавушському напрямку.

За словами Степанян, вірменські ЗС зупинили азербайджанців і змусили їх полишити авто. Проте за якийсь час, о 13:45, ті, начебто, із застосуванням мінометів калібру 82-мм

знову спробували "зайняти прикордонну позицію Збройних сил Вірменії", але з втратами відступили.

Зіткнення відновилися ввечері та тривали також вночі. Спікерка вірменського міноборони 13 липня повідомила: після перерви, що тривала десь дві-три години, вранці ЗС Азербайджану знову почали вести вогонь по позиціях вірменських військових.

Окрім того, за словами Степанян, азербайджанці, нібито, випустили сім 82-міліметрових мін і три — 120-мм у напрямку села Чинари.

Що каже Баку

А Баку тим часом наголошує, що саме вірменські ЗС вчинили провокацію на спільному кордоні 12 липня із застосуванням артилерії намагалися захопити позиції Азербайджану, але "зазнали серйозних втрат у живій силі і техніці".

Пізніше азербайджанське міноборони дзеркально звинуватило Єреван в обстрілах села Агдам у Товузькому районі. А також заявило, що вночі 13 липня на кордоні стріляли танки, міномети і артилерія.

Звинувачення вірменської сторони щодо обстрілів села Чинари Баку відкидає. Але факт ведення вогню не заперечує, просто зазначає, що його (вогонь) зосередили на вірменській техніці і інфраструктурі. І буцімто було знищено опорний пункт вірменських ЗС, артилерію і таке інше.

Захід нервує

В Брюсселі та Вашингтоні занепокоєні і закликають припинити конфронтацію.

Представник Європейського союзу з питань зовнішньої політики і безпеки Пітер Стано закликав Єреван і Баку "використовувати всі наявні механізми прямого спілкування, формат на чолі зі співголовами Мінської групи ОБСЄ, а також особистого представника чинного голови ОБСЄ".

Мінська група ОБСЄ, своєю чергою, підкреслила, що співголови (Росія, США, Франція) підтримують звʼязок із Вірменією й Азербайджаном, і пропонує сторонам повернутися до ідеї із відновленням місії спостерігачів ОБСЄ у регіоні.

Позицію Мінської групи підтримали також і у Держдепі США, зокрема пропозицію щодо спостерігачів. Також Вашингтон закликав Баку та Єреван "негайно припинити застосування сили, скористатися наявними прямими каналами комунікації між ними, щоб уникнути подальшої ескалації, а також дотримуватися режиму припинення вогню".

Не оминув увагою інцидент і генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш. Його реакція не містить якихось тез, що відрізняються від заявлених вже Європою та Штатами.

Цікавішою, адже має більший вплив на ситуацію, є реакція Туреччини і Росії. Оскільки саме їхні інтереси здебільшого стикаються в цьому регіоні, зокрема через протистояння Азербайджану та Вірменії.

Пресинг Анкари та кремлівські страуси

Туреччина на боці Баку. Повністю і беззаперечно.

В заяві МЗС зазначається: "Вірменська сторона має відмовитися від такої небезпечної тактики і обрати шлях розуму і закону. Авантюра в гонитві за цілями, що перевищують її власні можливості, демонструє нездатність Вірменії до здорових суджень і є найбільшою перешкодою на шляху до миру і стабільності в нашому регіоні".

Також зовнішньополітичне відомство обіцяє, що Анкара й надалі захищатиме територіальну цілісність Азербайджану "усіма можливими способами". А міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу наголосив, що його країна буде підтримувати Азербайджан "усім, що має".

Водночас МЗС Росії, яка традиційно підтримує Єреван (що, зрештою, не заважає Москві продавати зброю й Баку), обмежилося коротеньким повідомленням, в якому поділилося своїм занепокоєнням і закликало до припинення вогню.

Інформація про скликання термінового засідання ОДКБ (Організації договору про колективну безпеку), до складу якої входять Вірменія, Росія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан і Таджикистан, генеральним секретарем організації Станиславом Засем скидалося на більш-менш дієву позицію.

Одначе згодом засідання перенесли на невизначений термін. Термінове засідання терміново було зірвано.

Це неодмінно мало викликати невдоволення Єревану. І викликало його у вірменському парламенті. Хоча вірменські законодавці намагаються замаскувати звинуваченнями на адресу інших сторін, а не Росії.

Зокрема депутат Арман Бабаджанян заявив, що засідання перенесено внаслідок втручання безпосередньо Азербайджану.

Хоча, якщо завважити принагідний жорсткий месидж з Анкари, є очевидним, що не Баку – та потужна сила, яка не є членом ОДКБ, проте спроможна впливати на процедурні питання цього москвоцентричного утворення.

І це є, по-перше, красномовною ілюстрацію рівня відносин між Росією і Туреччиною, в яких друга дозволяє собі все більше, а перша воліє цього не помічати.

Дуже показовою, до речі, є паралельна рефлексія Москви, захисниці православного світу, щодо зазіхань Анкари на собор Айя-Софія, який Туреччина вирішила перетворити на мечеть.

Як реагує Росія? Заступник голови МЗС РФ Сергій Вершинін каже, що то все внутрішні справи Туреччини, в які ані Москва, чи хтось іще не має втручатися.

Із вірменсько-азербайджанським зіткненням та ж сама річ. Путін, який зазнав ганебної поразки від турків у Лівії, не має жодного бажання, принаймні наразі, погоджуватися на ескалацію з Ердоганом.

По-друге, доцільною є думка колишнього міністра закордонних справ Азербайджану Тофіка Зульфугарова, яку він висловив у коментарі азербайджанській службі "Радіо Свобода", про те, що таким чином, тобто збройною провокацією, прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян перевіряє на міцність відносини із Москвою.

"Якщо цього не станеться, якщо Москва не прийде на допомогу військовим, група Пашиняна розірве контакт із Росією і поверне на Захід, заявивши, що проводитиме прозахідну політику", — зазначив Зульфугаров.

Певні ознаки такої політики Пашиняна можна було спостерігати ще тоді, коли він тільки-тільки отримав владу. Тож станом на сьогодні прозахідний вектор його уряду вже міг визріти. І звісно ж була врахована поточна геополітична ситуація, а саме особливості російсько-турецьких відносин з огляду на їх контри у Сирії і Лівії.