На форум не пішов, з Путіним не зустрівся. Що Зеленський робив в Ізраїлі

Відразу після прибуття в Ізраїль президент України Володимир Зеленський повідомив, що не буде присутній на форумі пам'яті жертв Голокосту в Єрусалимі (точніше, на пам'ятних заходах на честь 75-річчя визволення концтабору Аушвіц, головним організатором яких став російський олігарх В'ячеслав Кантор), пояснивши це тим, що поступається місця, призначені для української делегації, що вижили в Голокост, для яких не вистачило місць.

Про це Зеленський написав на своїй сторінці в FB, додавши, що інша програма візиту залишається в силі, включаючи заплановані зустрічі з президентом Ізраїлю, прем'єром і головою Кнесету. У відповідь організатори форуму заявили, що місць вистачало на всіх тих, що вижили в Голокост, дожили до наших днів і побажали присутнім. А ізраїльські ЗМІ, діючи з їх подачі, а по суті, з подачі Кремля, оскільки керівництво комплексу "Яд Вашем" виступали лише в ролі дівчини, яку спочатку вечеряють, а потім танцюють, накинулися на Зеленського, назвавши його дії "огидною маніпуляцією".

Звичайно, Зеленський, будучи по натурі художником, ймовірно, бачить світ трохи інакше, ніж він влаштований насправді. Ці розбіжності найчастіше пояснюються свідомим обманом, а президент, будучи в ньому викритий, ображається і дуже страждає. Так от, я допускаю, що Зеленський зовсім не бреше, а просто так бачить світ і страждає від критики в свою адресу. У такому разі його прес-служба повинна давати необхідні пояснення, представляючи ситуацію по можливості у вигідному для нього світлі.

На відміну від Володимира Зеленського, його тезка президент Росії Володимир Путін на форумі був і на ньому виступав, запропонувавши серед іншого провести зустріч лідерів п'яти країн, які повинні вирішувати головні проблеми світу. "П'ять держав несуть особливу відповідальність за збереження цивілізації. Ми обговорювали з деякими колегами і, наскільки я розумію, побачили позитивну реакцію: провести зустріч глав держав - постійних членів Ради безпеки ООН: Росії, Китаю, США, Франції і Великобританії. У будь-якій країні, в будь-якій точці світу, де це буде зручно колегам. Росія готова до такої серйозної розмови. Ми маємо намір, не відкладаючи, направити відповідне послання лідерам п'ятірки", - заявив Путін.

Путін взагалі з'їздив плідно. Крім виступу на форумі, він зустрівся у Вифлеємі з палестинським лідером Махмудом Аббасом, відкрив пам'ятник жертвам блокади Ленінграда в єрусалимському парку Ган-Сакер і віджав в обмін на звільнення Наамы Іссахар Олександрівське подвір'я в Єрусалимі, що дуже нагадувало "торгівлю євреями" за зразком практик нацистської Німеччини, але чомусь не викликало в Ізраїлі ані найменшого протесту. Що ж, президент Росії - жорсткий прагматик з пітерської комуналки, він бачить все як є і, що погано лежить, перекладає так, щоб лежало добре.

Словом, весь форум був з неабияким подвійним дном і виглядав як заявка на відновлення права "Великої четвірки", делившей світ за підсумками Другої світової війни, плюс Китай, без якого нікуди, поділити світ знову. До того ж п'ять цих країн є ще й постійними членами Радбезу ООН, що знову ж підкреслив Путін. А право Росії на роль постійного члена Радбезу в останні роки піддається сумнівам - було б логічно поділити постійне місце СРСР усі колишні радянські республіки.

Для того щоб нишком закрити ці питання, Путін і заговорив про зустрічі лідерів країн - постійних членів Радбезу за рамками ООН. Словом, форум був задуманий для зміцнення російських позицій і заявки на частку у світовому лідерстві з використанням ізраїльської майданчики. Недарма від участі в ньому відсунули небажану для Москви Польщу, розігравши скандальчик з "антисемітської свинею".

Зеленському ж була уготована роль легкої здобичі на завершальному етапі переговорів про капітуляцію України, яку, в загальних рисах і в принципі, повинен був прихильно взяти у нього Путін на короткій зустрічі в Єрусалимі. Це створило б недомовленість, давши можливість підготувати громадську думку вже для остаточної здачі. І дивні перельоти з Москви і Києва в столиці Оману Мускат, де незрозуміло навіщо, в якому статусі і за чий рахунок побував Зеленський, були, швидше за все, частиною процесу підготовки до неї.

Але Зеленський раптово виявився менш згідливий, ніж очікувалося, і з фінальною зустріччю щось не заладилося. Спочатку Офіс президента допускав можливість короткої зустрічі Путіна і Зеленського на полях форуму для обговорення питання про українських в'язнів, утримуваних в Росії, але стверджує, що зустріч не запланована. У Кремлі ж стверджували, що запит від Зеленського на зустріч з Путіним надходив, і теж не виключали можливості короткої розмови між президентами, які на форумі повинні були сидіти поруч.

Потім, 19 січня, в Ізраїлі вийшло інтерв'ю Зеленського, в якому він розповідав про свої єврейські корені. Це було очевидною заявкою на право виступити на форумі як президенту країни, яка чи не найбільше постраждала від Голокосту, і одночасно як людині, чиї родичі під час війни змушені були виїхати з України, щоб врятуватися. Коли ж організатори не надали Зеленському можливості виступити, він під нашвидкуруч винайденим приводом відмовився там і бути присутнім. Всі акценти були розставлені ясно: немає виступу - немає і "короткої зустрічі", а то у російської сторони на руках виявиться занадто багато козирів.

Те, що "коротка зустріч" повинна була пройти саме на форумі, підтвердив і Пісків, який заявив, що "зустрічі Путіна з Зеленським в Єрусалимі в четвер не було, так як український президент не приїхав на форум".

Що ж, дії президента виглядають раціонально. Відмовитися від поїздки в Ізраїль з супутніми їй контактами через неможливість виступити на форумі було б невірно, але також невірно було б йти туди, не виступаючи. Бентежить тільки те, що коментарів прес-служби президента, які подають ситуацію у вигідному для нього ключі, не послідувало. Втім, там ще до кінця не розібралися з поїздкою в Оман і виступом в Давосі.