Зміна епох чи просто слова? Про що свідчить візит Штайнмаєра до Києва
Напередодні канцлер Олаф Шольц закликав німецький бізнес інвестувати у відновлення України – майбутнього члена ЄС
25 жовтня президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр, якого українці свого часу, м’яко кажучи, сприймали негативно через план-замирення на умовах Москви — "формулу Штайнмаєра", з третьої спроби все ж доїхав до Києва.
Перша була ще у середині квітня, коли президент ФРН хотів відвідати Україну разом з лідерами Литви, Латвії, Естонії й Польщі, але в Києві тоді, як повідомлялося, не захотіли його бачити. Друга – 20 жовтня, але візит відтермінували з міркувань безпеки, через терористичні атаки Росії на енергетичну інфраструктуру. І от 25 жовтня Франк-Вальтер Штайнмаєр зійшов з фірмового потяга на Центральному вокзалі в Києві. Щоб невдовзі відправитись в укриття — росіяни не зрадили звичай вітати західних лідерів у Києві ракетними нальотами.
У графіку німецького президента візит до Корюківки Черніговської області, де він був вже торік, адже у 1943 р., 1, 2 и 9 березня німецькі військові повністю знищили це місто: були вбиті всі 7 тис. мешканців, а Корюківку спалено через розгром німецького гарнізону, який там базувався. Згідно з матеріалами Нюрнберзького процесу, різанина у Корюківці вважається наймасовішим знищенням населення на окупованих територіях під час Другої світової.
Ось чому Штайнмаєр як представник Німеччини вважає своїм обов’язком віддати шану загиблим від рук солдатів Вермахту. Звісно, на додачу до демонстрації підтримки України Берліном у зв’язку з повномасштабною війною, розв’язаною Росією зараз.
Візит президента ФРН до Києва – це передусім символічний жест. І цей жест пов'язано з практичними діями німецького уряду, що ми мали змогу спостерігати 24 жовтня. В цей день в Берліні під лозунгом Rebuild Ukraine пройшов 5-ий Німецько-український бізнес-форум, що позиціонується як складова "Плану Маршалла для України".
План цей, виходячи з заяв, що лунають у ФРН, має бути наймасштабнішим, найперспективнішим і взагалі най-най-най. А через форум офіційний Берлін закцентував увагу публіки на своєму стійкому бажанні і намірі допомогти українцям відбудуватися після вторгнення Росії. Навіть не так: канцлер Олаф Шольц завважив, що відновлювати Україну треба вже зараз і не чекати на завершення війни.
За весь час роботи бізнес-форуму, тобто за останні 7 років, він не збирав такої кількості високопосадовців та представників великого бізнесу – двох прем’єр-міністрів, десять міністрів та їх замів, топ-менеджерів компаній.
Тож уже можна зрозуміти, що захід був надважливим не тільки для України, але й для Німеччини. Питання тепер полягає в якісному наповненню цього формату.
Для цього потрібна зацікавленість німецького бізнесу в інвестуванні в відновлення України: "зелену енергетику", логістику, інфраструктуру, транспорт, агросектор, харчову промисловість, IT-сектор, тощо.
Спонукати його намагався Олаф Шольц. Зокрема, він заявив, що інвестиції в Україну зараз є інвестиціям в країну, яка буде членом ЄС. І тому відновлювати Україну німецький бізнес, що погодиться стати інвесторами, має вже під норми та правила Європейського союзу у вищезгаданих галузях.
Отже, як можна охарактеризувати бізнес-форум?
По-перше, це заявка Німеччини на поновлення лідерства як в українському питанні, так і загалом в Європі. З чим виникли серйозні проблеми після відставки Ангели Меркель. Шольцу спокійно вийти з її тіні і стати новим лідером ФРН та ЄС завадила найбільша з часів Другої світової війна в Європі.
По-друге, форум і и потенційний "План Маршалла" є чимось на кшталт реабілітації Берліну за місяці затягувань із постачанням зброї до України. Але варто зазначити, що хоча німці помітно змінили своє ставлення до зброї для України, і зокрема достроково надіслали систему ППО IRIS-T, якої ще немає навіть на озброєнні в Бундесверу, безпосередньо під час бізнес-форуму не виявляли великої зацікавленості в інвестуванні в український ВПК попри заклики Дениса Шмигаля та інших українських посадовців.
По-третє, це є й, у принципі, визнанням певної провини за те, що Берлін надто довго годував кремлівського Голема в обмін на енергоносії. Таким чином німецький уряд визнає помилки (і неодноразово вже казав про це і публічно), хоча та ж Меркель вперто відмовляється це робити.
По-четверте, це меседж Берліна, реципієнтами якого є не тільки Україна або Росія, але й країни по обидві боки Атлантики. Німеччина проголошує глобальну зміну зовнішньо- і внутрішньополітичного вектору. Цей процес Шольц описав словом Zeitenwende, що семантично можна перекласти як "зміна епох", тобто йдеться про переосмислення і, якщо в деталях, відмову Німеччині від минулої залежності від російських газу, нафти, брудних грошей, тощо; і почасти більш активна інтеграція України в німецьку політику.
Аналогічні посили до Києва привіз і Франк-Вальтер Штайнмаєр, який навіть встиг отримати новий особистий досвід – перебування разом із місцевими жителями у бомбосховищі у Корюківці під час чергового російського нападу з території Білорусі. Звертаючись до українців, він пообіцяв всеосяжну підтримку і допомогу. Звертаючись до співгромадян – підтримувати Україну, не зважаючи на певні власні незручності, що викликано цією війною.
Можливо, ми зараз дійсно спостерігаємо розворот чи принаймні щось дуже до нього подібне у німецькій політиці щодо авторитарної Росії, визнаної ПАРЄ країною з терористичним режимом.
І тоді візит Штаймаєра більш, ніж доцільний і логічний, якщо порівнювати з поведінкою ФРН навесні. Своїм приїздом він зі свого боку особисто цементує всі заяви на форумі і майбутнє співробітництво двох країн.
Позиція Берліна, як видається, – допомагаємо майбутньому членові ЄС, який, на думку міністра економіки Роберта Габека, у перспективі може замінити для Німеччини Росію в якості торгівельного партнера.
Проте варто також пам’ятати, що одними заявами не збити "шахід" чи "калібр", не знищити ворожий танчик, що лізе на українських захисників на "нулі".