Заявити про себе. Що криється за безпрецедентним позовом Google до Роскомнагляду

Світовий цифровий гігант, компанія Google, вперше у своїх відносинах з російським цензором Роскомнаглядом не виступила в ролі жертви, перейшовши в наступ.

Ще 23 квітня компанія подала до Арбітражного суду Москви позов проти Роскомнагляду, який прийнятий до розгляду 11 травня, а стало відомо про це лише через місяць з публікації "Комерсанта".

Якщо раніше Google була відповідачем або третьою стороною, коли Роскомнагляду потрібно було навести "порядок" в Рунеті за власним міркуванням, то тепер уже компанія намагається через суд домогтися визнання незаконними дій регулятора, який вимагав заблокувати 12 посилань в YouTube, вважаючи їх "протиправним контентом". Посилання стосуються акцій протестів в Росії, які почалися після затримання силовиками опозиціонера Олексія Навального.

Тема ця після хвилювань в Хабаровському краї для російського режиму вкрай болюча. Відповідно, влада застосувала і застосовує доступні їй інструменти, щоб нівелювати протестну активність. Будь це масові затримання, визнання Фонду боротьби з корупцією екстремістською організацією або контент в мережі.

Згадані вище 12 посилань на відео в YouTube Роскомнагляд трактував як заклики до участі в несанкціонованих мітингах.

Крім того, у квітні, до подачі позову юристами Google, цензор зажадав від компанії розблокувати пропагандистський ресурс "Царгород". Та й загалом Росія почала набагато частіше вимагати від Google щось видалити.

Тому певною мірою позов компанії Google став реакцією на зростаючий тиск з боку Кремля.

Google в 2019 р. потрапила в скандал з подвійним позначенням приналежності окупованого Росією Криму (для росіян — російський, для України і всього світу — український). І компанія відмовилася що-небудь міняти, дотримуючись підходу nothing personal, just business.

Однак гайки закручені Роскомнаглядом аж надто сильно. Це, втім, не означає, що Google хотіла б позбутися російського ринку. Принаймні зараз, коли світову економіку ще чекає постпандемічне відновлення.

Не означає це і те, що компанія насправді розраховує виграти суд. Якби такі очікування у неї були, тоді юристів можна було б вважати наївними ідеалістами. А це навряд чи.

Очевидно, що на перемогу в російському суді сподіватися безглуздо. Він ще більш ручний, ніж в Україні, і приймає ті рішення, які спускають "зверху", а не дотримується букви закону.

Ілюстрацією чого може послужити вердикт Жовтневого суду Санкт-Петербурга за позовом терориста Ігоря Безлера до розслідувачів з Bellingcat: суд визнав, що ця організація "зганьбила честь і гідність" матеріалами про причетність до збитого малайзійського Boeing рейсу MH17, і зобов'язав їх виплатити "Бісу" 340 тис. руб. (приблизно $4,6 тис.) компенсації за моральну шкоду.

Тому ніяких ілюзій про порядність судів в Росії і правомірність їх рішень не повинно бути.

Однак, безперечно, позов Google до Роскомнагляду — це серйозний прецедент, якщо врахувати, з ким і де компанія має намір судитися.

З одного боку, його можна кваліфікувати як ознаку того, що великі технокомпанія (на кшталт Google, Facebook, Twitter) прагнуть чинити опір відверто авторитарним діям режимів в країнах, де вони працюють. Але не тому, що компанії настільки свідомі.

Хоча не без цього. Влада США і країн Європи після інцидентів з втручанням у вибори за допомогою соцмереж активно взялася за знищення інтернет-фронтира. І нині соцмережі все-таки більше грають за правилами. Принаймні в тій мірі, в якій вважають за доцільне, виходячи з власних бізнес-інтересів.

Це зумовило їх спроби не бути більше об'єктами ворожих або нечистих на руку акторів, а стати суб'єктами, які регулюють життя у створених ними цифрових світах.

Всі переконалися в тому, як соцмережі можуть впливати на політику і загалом на життя і до яких потрясінь приводити. Досить згадати штурм Капітолію на початку поточного року, до якого, безумовно, привів "вирощений" соціальними медіа і безвідповідальними політиками розкол в суспільстві.

З іншого боку, транснаціональні компанії на кшталт Google насамперед захищають свій бізнес. Або у випадку з Роскомнаглядом демонструють готовність його захищати.

Google vs Yandex

Що до Google, то левовою часткою його доходів була і залишається реклама.

У 2020 р. рекламна виручка компанії становила $147 млрд, що більше на 9%, ніж у 2019 р. Сукупна — $181,7 млрд, що на 13% більше, якщо порівняти з позаминулим роком. Настільки незначне зростання, за мірками Google, пояснюється глобальним падінням економіки через коронакризу.

Водночас можна вже зафіксувати нові тенденції в бізнесі техногіганта. Фіндиректор Google Рут Порат у лютому 2021 р. повідомила, що головним драйвером доходів в четвертому кварталі 2020 р. стали сегменти "Пошук Google" і YouTube.

Російська ж цензура шкодить цим напрямкам. Звідси і спроби компанії захистити нові тренди. І ризикнула вона так вчинити ще й тому, що російський ринок все-таки не такий уже й "ласий шматок", як може здатися. Чималий, але точно непорівнянний з розмірами самої Росії.

Насправді темпи зростання доходів Google в Росії демонструють спад вже не перший рік.

Наприклад, в 2017 р. виручка компанії в Росії зросла на 51% — до 45,2 млрд руб. ($6,12 млрд), чистий прибуток — на 85%, до 5,8 млрд руб. ($78,6 млн).

У 2018 р. виручка компанії в Росії зросла вже лише на 32%, а в 2019 р. — на 25%, до 74,9 млрд руб., тобто до $1,02 млрд. З огляду на те, що в 2019 р. виручка компанії становила всього $162 млрд, виходить, що Росія принесла Google лише 1/162 від загальної виручки.

При цьому головний конкурент американської компанії в Росії — "Яндекс", навпаки, переважно демонструє зростання.

У 2017 р. його річна виручка зросла на 24% — до 94,1 млрд руб., в 2018 р. — на 41%, до 126,4 млрд руб., в 2019 р. — на 37%, до 175,39 млрд руб., в 2020 пандемічному році — на 24%, до 218,3 млрд руб.

Як бачимо, становище "Яндекса" в Росії, що вліз чи не в усі сфери бізнесу, значно міцніше, і Google усе складніше з ним конкурувати. Тому американська компанія намагається дещо змінити підходи до ведення бізнесу.

Одним з них і є позов до російського регулятора. У Google насправді є досвід ведення воєн з урядами, які намагаються переламати такі корпорації через коліно.

Свого часу та сама Google вже боролася з Німеччиною та Іспанією, які хотіли змусити її платити медіа за використання їх контенту. А на початку цього року у відповідь на аналогічні кроки вже Facebook відреагував відключенням австралійських ЗМІ від інструментів платформи.

Правда, в цих війнах техногіганти боролися з владою цивілізованих країн. У Росії діють інші правила.