От бог, а ось поріг. Хто і чому в ЄС бажає догляду Британії
У вівторок, 5 березня, парламент Шотландії і Національні збори Уельсу офіційно виступили проти угоди про Брекзите, схваленого урядом Великобританії та Європейським союзом. Хоча їхні голоси не мають політичної сили, оскільки угода з Брекзит повинен підтримати тільки британський парламент, їх настрій проти виходу з ЄС очевидний. Так хто ж хоче виходу Британії з ЄС?
Британський парламент посилається на результати референдуму про вихід з ЄС від 23 червня 2016 р., на якому 51,9% голосували за вихід з ЄС, а 48,1% - проти. Про те, що референдум був маніпулятивним, не сказав ще тільки ледачий, але він, відбувшись, став політичним фактом. У вересні 2018 р. британський прем'єр Тереза Мей виключила можливість проведення повторного референдуму. 22 листопада 2018 р. ЄС і Британія на рівні переговірників погодили 26-сторінкову декларацію про майбутні стосунки. 25 листопада лідери ЄС підтримали угоду, але його ще повинні були схвалити парламент Великобританії, Європарламент і парламенти всіх держав - членів ЄС. А 15 січня 2019 р. парламент Великобританії висловився проти досягнутих умов. Цей відмова означав можливість варіанти виходу без угоди (no deal), коли всі питання про відносини між ЄС і її колишнім членом будуть вирішуватися постфактум по мірі виникнення.
Британський парламент повинен повторно проголосувати за скоригованим консервативним варіантом угоди до 12 березня. При цьому парламентер від Євросоюзу щодо Брекзита Мішель Барньє заявив ще 4 лютого, що нових переговорів про вихід Великобританії бути не може.
Що означає нинішній демарш шотландців і валлійців? Очевидно, що британці, опинившись на порозі ЄС, засумнівалися в прийнятому рішенні, та повторний референдум дав би більшість голосів за те, щоб залишитися в ЄС. Але Брюссель і Лондон на рівні урядів все одно хочуть виштовхнути королівство з союзу, як би британці не пручалися. Чому?
Британські верхи, що очевидно, хочуть проводити самостійну від ЄС політику і готові заради цього піти на економічні витрати, а євробюрократи в Брюсселі бачать в Британії порушника спокою і, незважаючи на витрати, хочуть від неї позбутися. У кожної сторони тут свій інтерес. Лондон хоче звично грати між США і Європою, спираючись на Британську Співдружність, формально ефемерне, але де-факто впливове, що дозволить йому перебувати в першій лізі світових гравців, хоча і в тіні. А євробюрократи рівня ЄС давно мріють про де-факто федерації з перетягуванням на себе більшої частини повноважень. Про це мріють і збанкрутілі популісти національного рівня, для яких делегування більшої частини відповідальності в Брюссель - останній шанс втриматися при владі. Еммануель Макрон з його листом - приклад такого політика, і у нього обов'язково з'являться послідовники. Правда, є і опозиція подібної еволюції ЄС, і вона поки що може блокувати такі реформи. Але скасування виходу Британії з Євросоюзу таку опозицію посилить. І тому євробюрократи намагаються швидше випхати Британію геть, а їхні бажання співпадають з бажаннями тій частині британської еліти, амбіції якої мають глобальний характер.
Найімовірніше, Британія в результаті з ЄС піде. Це загострить протистояння між прихильниками подальшої інтеграції Європи і тими, хто бажав би або зафіксувати нинішню ситуацію, або, оскільки вона нестійка, відіграти її трохи назад, делегувавши більше повноважень на національний рівень.
Проблема в тому, що насправді все складніше. Концепція ЄС потребує комплексної ревізії як не відповідна склалася в світі ситуації. За однією питань інтеграція повинна бути посилена, за іншими члени ЄС повинні отримати більше самостійності.
Але такий підхід політично не вигідний зараз нікому. Всі протиборчі сторони живуть від виборів до виборів, коли б день простояти та ніч протриматися. В такому ж режимі, хоча і не у зв'язку з виборами, живе і Росія, яка намагається - ні, не зруйнувати ЄС, а інтегруватися туди на своїх умовах. Все це разом узяте прирікає Євросоюз на довгий період "коротких" рішень, свідомо невдалих стратегічно, але здатних забезпечити однієї із сторін короткочасне тактичну перевагу.