Застовпити Казахстан. Чому Трамп запропонував перевезти "Мінськ" в Астану
На зустрічі Нурсултана Назарбаєва з Дональдом Трампом, що пройшла в ході візиту довічного президента Казахстану в США, сторони обговорили складну обстановку на сході України і констатували, що мінські переговори по Донбасу потребують перезавантаження. Для початку запропоновано змінити місце, перенісши їх в Астану. Про це в четвер, 18 січня, розповів сам Назарбаєв, коментуючи переговори з американським президентом.
"Ми говорили про те, що Мінськ-1 застопорився, в глухому куті, потрібен Мінськ-2. Він каже: "Давай в іншому місці". Я кажу: "Давайте", - сказав Назарбаєв на прес-конференції."Мінські домовленості зайшли в глухий кут, я вважаю, - продовжив він. - Зараз миротворців треба вводити на Донбас та Луганська, щоб вони визначили кордон. Треба зближувати їх позиції як-то, підходити до взаєморозуміння".
Отже, ідея була вкинута Трампом, але Назарбаєву вона сподобалася. Чому сподобалася зрозуміло. Елбаси не проти набрати додатковий політичну вагу, продемонструвавши сусідам, що сфера його впливу не обмежена однією лише Центральною Азією. Не зовсім зрозуміло, правда, про яку кордоні він згадав. І тут можливі цікаві новації - приміром, пропозиція почати з введення миротворців на кордоні між ЛНР і ДНР.
Що стосується Трампа, то, як ми бачимо, імідж непередбачуваного політика - велике благо. По частині здатності в будь-який момент дістати з кишені все, що завгодно: хоч величезну кнопку, хоч несподівану пропозицію в нинішньому президентові США є щось від Тома Сойєра. Це дає йому масу переваг - ну, справді, хто очікував такого повороту?
Отже, що дасть перенесення переговорів по Донбасу в Астану? З Назарбаєвим зрозуміло: відмінний піар і лаври миротворця. А США нагадають Лукашенко, що на ньому світ клином не зійшовся, і що людина з таким паскудним бекграундом, як у батька, повинен сильно постаратися, щоб на світ не з'явився доповідь про його зарубіжних рахунках, як це ось-ось станеться з друзями Путіна. І Олександр Григорович, який останнім часом трохи розслабився і уявив про себе, явно занервував. Сам він, ясна річ, ображено промовчав, але глава Мзс Білорусі Володимир Макей, коментуючи Трампа, заявив, що "успіх переговорів з Донбасу не залежить від місця їх проведення, і вони можуть бути перенесені в будь-яку точку світу". І взагалі, не боляче-то і треба. Білорусь не напрошувалася, її попросили, скромниця Білорусь, на відміну від інших, "за лаврами миротворця не женеться". Але, незважаючи на це, зацікавлена у вирішенні конфлікту, а сам Лукашенко не раз пропонував варіанти врегулювання, в тому числі - висловлюючи готовність контролювати українсько-російський кордон і лінію дотику білоруськими миротворцями.
"Переговори по Україні можна перенести хоч в Антарктиду, якщо буде впевненість у їхньому успіху", - підсумував Макей. Ідея, до речі, цікава, над нею варто подумати. Хоча б заради того, щоб подивитися, як "представники" ОРДЛО будуть добиратися до Антарктиди.
Тепер про головне - про подарунки Трампа Москві. Там давно скаржаться, що Мінськ, мовляв, мертвий, особливо після прийняття Верховною Радою закону про окупованих територіях. Що ж, ці голоси почуті: ось вам мерщій-живого переговори в Астані з новим учасником в особі США. Насолоджуйтеся.
А ще Астана - найважливіша переговорний майданчик за проектами, які Росія вважає "своїми". В Астані, а також у сусідніх столицях обговорюють у вузькому колі - без США і ЄС - проблеми Сирії, Афганістану, ЄАЕС, ОДБК. Від перенесення донбаських переговорів в Астану тільки крок до відкриття там постійних представництв сторін-учасників цих переговорів, оскільки вони можуть тривати дуже, просто дуже довго. З усіма цікавими наслідками: від появи в місцевій дипломатичної тусовці нових осіб з дещо іншою спеціалізацією і поінформованістю, ніж у працівників посольств, що відкриває можливості для дозованих і адресних зливів, до несподіваних пропозицій про запрошення на переговори по Донбасу якихось спостерігачів.
Чому б, наприклад Китаю, що має глобальні інтереси, не поспостерігати за їх ходом, попутно обмінявшись думками з представниками США? Такий постійний напівофіційний обмін інформацією між двома регіонами дуже перспективний. Що стосується України, то вона отримають нову регіональну трибуну, з якої її представники зможуть ознайомити казахські, і не тільки, ЗМІ з точкою зору Києва на донбаську, а заодно і на кримську ситуації. А також озвучити деталі, не дуже відомі в регіоні, в силу його віддаленості від українських подій - наприклад, висновки Міжнародного кримінального суду.
Нарешті, Астана, безумовно, не Антарктида, але вона і не Мінськ. І логістичні труднощі для представників ОРДЛО при цьому зростуть на порядок. Якщо раніше вони могли добиратися до Мінська "самостійно", мало не на таксі, то тепер росіянам їх доведеться підвозити. Найкраще до опису цієї ситуації підходить назва відомої, хоча і на іншу тему, книжки "Зоопарк у моєму багажі". І, на відміну від Мінська, статус цих представників в Астані буде саме такий - для зручності переміщення в умовах міжнародного розшуку.
Віддаленість Астани від ЄС створює додаткові можливості і відсікання від української проблематики європейського лобі Москви. Нарешті, добре мотивовані Назарбаєв і Лукашенко, саме в парі, а не окремо - чудовий інструмент на будь-яких переговорах з Путіним. А Казахстан при Обамі як випав із сфери інтересів США. Це, зокрема, американський The Hill, коментуючи прийом Назарбаєва в Білому домі: "адміністрація Трампа звернула увагу на те, чого не помітили попередники".
Нарешті, миротворці. Створивши здорову конкуренцію між Мінськом і Астаною за прихильне ставлення США, на Донбас цілком можна допустити навіть білорусько-казахських миротворців. Або - тільки казахських. Формально Москві буде нічого заперечити на це, а важелів для впливу на Казахстан і спонукання його як якісному миротворчості у США предостатньо, притому, як кнутов, так і пряників. Відмінно підійдуть і заморожування Bank of New York Mellon $22,6 млрд казахського Нацфонду за позовом молдавського бізнесмена Анатолія Дива - з альтернативою їх розморожування у віддалені або не настільки віддалені терміни, і співпраця з різними американськими компаніями, і нюанси роботи США з п'ятьма країнами регіону у форматі "5+1", сконструйованому ще при Обамі.
Москва на пропозицію змінити Мінськ на Астану поки не відреагувала. Ймовірно, там ще не відійшли від новин з Києва, де незважаючи на відчайдушний опір кремлівського лобі Росії на законодавчому рівні визнали країною-агресором, а ОРДЛО - окупованими територіями.
